Адміністративний процес - його змістом є адміністративно-правовий спір про право, в якому однією із сторін обов'язково висту­пає суб'єкт владних повноважень адміністративного управління. Адміністративно-правовими спорами є спори фізичних чи юридич­них осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повно­важень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління (вклю­чаючи делеговані повноваження), а також спори, що виникають з приводу укладання і виконання адміністративних договорів тощо. По суті адміністративний процес провадиться на основі законодав­ства з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Стадії адміністративного процесу: порушення провадження у справі на підставі позовної заяви; підго­товче провадження у справі (попереднє судове засідання, вирішен­ня питань щодо відмови і визнання адміністративного позову, про примирення сторін, про забезпечення судового позову тощо); судо­вий розгляд; винесення рішення по суті заявлених вимог, але можли­ве залишення позову без розгляду, припинення і закриття проваджен­ня у справі; перегляд рішення в апеляційному порядку, в касаційно­му порядку; перегляд рішень, що набрали законної сили у зв'язку з винятковими обставинами; провадження у заново відкритих справах; виконання рішення. В адміністративному судочинстві трохи в іншій ролі виступають докази, будучи положеннями про органи і посадових осіб, та ін. Цей процес можна назвати адміністративно-юстиційним або адміністративно-судовиробничим (правозахисним) процесом з дотримання законності в державному управлінні.

Кримінальний процес - його змістом є розслідування справи про злочин відповідними органами і розгляд справи судом загаль­ної юрисдикції з винесенням рішення про вид і міру відповідальнос­ті обвинувачуваного з використанням для цього усіх установлених законом дій (запитів, експертиз і т.д.). Для кримінального процесу характерні такі елементи, як порушення кримінальної справи, учас­ники, докази, підсудність, провадження в суді першої інстанції, в апеляційній і касаційній інстанціях, виконання вироку ухвал і поста­нов суду та ін.

Загальні принципи й інститути різних видів судовиробничого процесу: мова судочинства; змагальність сторін; рівний доступ до правосуддя; незалежність суду при розгляді справ; формальна визна­ченість діяльності суду; послідовність процесуальних стадій, чинених дій, що оформляються документально; процесуальні строки; установ­лення статусу учасників; закріплення видів звернень; регламентація видів доказів, юридичних фактів і способ їх збирання й оцінювання; порядок прийняття судових рішень; строки їхнього оскарження.

Усі зазначені види судовиробничого процесу є взаємно перехідни­ми, що зумовлено пов'язаністю між собою норм матеріальних галу­зей права. Такі інститути, як конституційний устрій, одержують різні види судовиробничого захисту в нормах конституційного і криміналь­ного процесів. Спір про компетенцію спочатку як адміністративно-правовий може перерости на спір, віднесений до компетенції Консти­туційного Суду; податкові спори зі сфери господарського процесу можуть переміститися в русло інших процесів.

Розділ 24.

ПРАВОВА ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОВИЙ ПОРЯДОК

§ 1. Правова законність як багатогранне явище: ознаки та структура

Законність - комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що відображає організацію і функціонування суспіль­ства на правових засадах, гармонійний зв'язок особи, влади, права і закону в конкретній державі. Термін "законність" є похідним від термінів "право" і "закон" і, будучи комплексним поняттям, охоплює всі сторони життя права - від його ролі в створенні закону й інших формальних джерел права до реалізації їх норм у юридичній практиці.

Види законності:

• формальна - офіційне дотримання будь-яких норм, що закрі­плені в приписах законів (виражається через зовнішню ознаку, яка не залежить від змісту приписів, їх відповідності чи невідповідності сутності права);