Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тдп.скакун.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
3.15 Mб
Скачать

ри: менталітет народу, правосвідомість, правова культура, еконо­мічні відносини, державно-управлінська структура. Зовнішні факто­ри виявляються у гармонізації законодавства, імплементації норм міжнародного гуманітарного права в національне право, використан­ні прецедентно! практики Європейського Суду з прав людини та ін.

§ 3. Джерело і форма права. Основні джерела (форми) права в державах світу і Україні

"Джерело права" і "форма права" взаємопов'язані, але не тотожні поняття. Джерело права розкриває витоки формування права, причини і закономірності процесу його виникнення і розвитку, а форма права показує, як зміст права нормативно організується і виражається ззовні.

Поняття "джерело права" вживається у розуміннях: матеріально­му, ідеологічному, інституційному, формальному (юридичному)24.

Джерела права в матеріальному розумінні — це економічні, соці­альні, політичні та інші умови, що спричинюють або об'єктивно зумовлюють виникнення правових норм.

Джерела права в ідеологічному розумінні - це правова і політична свідомість суб'єктів нормотворчості; ідеї, концепції, теорії, покладені у підставу правових норм.

Джерела права в інституційному розумінні - це діяльність публіч­них органів і інститутів (громадянського суспільства, держави) як суб'єктів формування і встановлення права.

Джерела права у формальному (юридичному) розумінні - акти уповноважених суб'єктів права, що є формою вираження і закріплен­ня правових норм і принципів, на основі яких виникають, змінюють­ся чи припиняються правові відносини. Інакше, це зовнішні виявлен­ня буття об'єктивно існуючих правових норм і принципів, які є мірою охоронюваного державою права.

Форми права - вихідні від держави або визнані нею зовнішні, офіційно-документальні способи вираження (організації, існування)

змісту права. При написанні "джерело (форма) права" підкреслюєть­ся, що мова йде саме про джерела права у формальному (юридично­му) розумінні.

Основні джерела (форми) права в державах світу і Україні: нормативно-правовий акт;

  • нормативно-правовий договір (внутрішньодержавний); міжнародно-правовий акт (договір);

  • правовий прецедент (судовий і адміністративний);

  • правовий звичай;

  • правова доктрина (доктринальний текст);

  • релігійно-правовий текст (релігійно-правова норма).

Найпоширенішими джерелами (формами) права є нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір (особливо його різно­вид - міжнародно-правовий договір), правовий прецедент (особли­во його різновид - судовий прецедент), правовий звичай. Провід­ним джерелом (формою) права в державах світу в XXI ст. утвердився нормативно-правовий акт. Він є основним джерелом (формою) права і в Україні (див. розд. 17. Нормативно-правові акти та їх систематизація).

Щодо принципів права є науковий погляд, за яким вони не можуть становити самобутнього джерела права через те, що за своєю природою не встановлюють право, а описують (конкретизують) установлене право через практику, що складається25.

§ 4. Нормативно-правовий договір

Нормативно-правовий договір, або договір нормативного зміс­ту - спільний акт-документ 'двох або більше сторін (нармотворчих органів), що установили нові норми права за взаємною згодою з метою врегулювання певних життєвих ситуацій, слугує підставою для видан­ня правових актів, здійснення інших правозначущих дій і забезпечу­ється державою відповідно до закону, Нормативно-правові договори є самостійною частиною механізму правового регулювання.

Ознаки нормативно-правового договору:

1) має публічно-вольовий характер - хоча б одна зі сторін дого­вору повинна мати у своєму розпорядженні владні повнова-

24 Щодо джерел права в історико-пізнавальному розумінні, то це історико-правові пам'ятки (літописи та інші), проекти нормативно-правових актів, тлумачення яких дає можливість пізнати юридичні тексти. Ці джерела права не є юридично чинними, але мають значення для чинного права, впливають на правосвідомість. їх можна розглядати окремо як джерела пізнання або у структурі ідеологічних джерел права.

25 Див.: Скурко Е.В. Принципы права: Монография. -М.: Ось-89, 2008. - С.29.

ження, бути суб'єктом нормотворчості (держава, її органи, посадові особи, міжнародні організації тощо);

2) має погоджувальній і добровільний характер, тобто потребує

погодження сторін - нормотворчих суб'єктів, покладання на себе сторонами нормативно виражених взаємних прав і обов'язків, що потім ними виконуються (конвенціональні норми);

3) передбачає обов'язковість установлених договорами правових

норм і принципів для третіх осіб - слугує правовою базою для видання підзаконних (індивідуальних) актів, здійснення інших правозначущих дій;

  1. має особливий предмет договору - питання володарювання, управління і саморегуляції;

  2. має особливу, суворо формальну процедуру прийняття і спе-

ціальний порядок розгляду спорів, конфліктів, пов'язаних з виконанням (Конституційний Суд, спеціальні погоджу­вальні процедури);

6) є письмовим актом-документом за формою зовнішнього вира-

ження;

7) укладається в порядку, встановленому нормативними актами

певної країни;

  1. підлягає офіційному опублікуванню: неопубліковані норма­тивні договори не мають правових наслідків;

  2. забезпечується державою відповідно до закону.

Більшість із зазначених ознак характерні і для нормативно-правових актів. Але нормативно-правові договори є не державно-владними настановами, а переважно суспільною самоорганізацією, взаємним виявленням волі, зустрічним прийняттям на себе юридич­них обов'язків суб'єктів нормотворчості - учасників договору. Якщо законодавчі акти виступають як безпосередньо нормативними регу­ляторами суспільних відносин і договірне регулювання не властиве їм, то правова природа нормативно-правових договорів розкриваєть­ся через договірні відносини.

Види нормативно-правових договорів за територією регульова­них відносин:

1. Внутрішньодержавний — спрямований на регулювання вну­трішньодержавних відносин. Це може бути договір про ком­петенцію і договір про взаємодію (між суб'єктами федера-

ції, між профспілками та урядом у рамках соціального парт­нерства). Договори можуть бути у сферах: конституцій­ного права (Конституційний договір між Верховною Радою України і Президентом України 1995 p.); адміністративного права (між урядом і обласними державними адміністраціями з питань взаємодії в тій чи іншій соціальній, економічній та інших сферах; між органами виконавчої влади і органами міс­цевого самоврядування щодо координації їхньої дії-); цивіль­ного права (засновницькі договори локального характеру, якими створюються і закріплюються правила поведінки тих чи інших відносин); фінансового права (кредитні договори між банками і підприємствами); трудового права (колективні договори і колективні угоди). Яскравим прикладом у сфері трудового права є колективний договір між власником або уповноваженим ним органом (особою), з одного боку, і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а за відсут­ності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом, з другого. Колектив­ний договір укладається на підприємствах, в установах, орга­нізаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. У ньому зазначають взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин; можуть передбачатися додаткові порівняно з чин­ним законодавством і угодами гарантії соціально-побутові пільги25.

2. Міжнародний - спрямований на регулювання міжнародних відносин і утворення міжнародних співтовариств. Це можуть бути договори установчі (Маастрихтський Договір про Євро­пейський Союз 1992 p., Угода про створення Співдружності незалежних держав (СНД) 1991 p.), договори про взаємодію (Договір про співробітництво між Уповноваженим Верхо­вної Ради України з прав людини та Уповноваженим з прав людини в Російській Федерації 1999 р. та ін.) та ін.

З позицій міжнародного права будь-який договір між державами є саме міжнародно-правовим договором, тобто актом права. За струк-

6 Див.: Закон України "Про колективні договори і угоди''.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]