тивним актам, а також їх структурним підрозділам. Вони дозволяють групувати окремі розділи, статті, пункти нормативних актів залежно від норм права, що містяться в них, у різні більш стійкі формування - інсти­тути законодавства. Стаття закону тут виступає зовнішньою формою вираження правового змісту, сконцентрованого в правовому приписі.

Визначення поняття "система законодавства" залежить від змісту, вкладеного в термін "закон". Закони як письмові правові документи можна поділити на дві групи:

1) закони в матеріальному змісті - усі правові акти, у яких міс-

тяться приписи, розраховані на невизначене коло осіб;

2) закони у формальному змісті - правові акти, що прийняті в

особливому порядку законодавчою владою (закони; міжна­родні договори, затверджувані законами).

За такого підходу законами в матеріальному (а не у формально­му!) змісті можуть вважатися не лише власне закони, але й підзаконні акти, що приймаються президентом, урядом, міністерствами та інши­ми органами держави, тобто всі нормативно-правові акти держави, включаючи акти виконавчої (адміністративної) нормотворчості.

Тому в юридичній літературі немає однозначного визначення поняття "система законодавства" ("законодавство"), а існує кілька розумінь. Найбільш поширеними з них є такі:

1) широке розуміння - це система не тільки власне законів, а й усіх

джерел (форм) офіційно встановленого об'єктивного права: підзаконні акти, що приймаються президентом, урядом, мініс­терствами та іншими органами держави, тобто система усіх нормативно-правових актів держави і органів місцевого само­врядування, включаючи акти нижчого рівня (локальні акти);

2. серединне розуміння (між широким і вузьким) - система нормативно-правових актів вищих органів державної влади: закони і підзаконні акти парламенту, президента, уряду. Таке розуміння законодавства висловив Конституційний Суд Укра­їни стосовно трудового законодавства, тобто є галузевим. Використання означеного тлумачення законодавства не може бути поширеним на усі галузі законодавства. Так, у криміналь­ному законодавстві немає підзаконних нормативно-правових актів (див. рішення Конституційного Суду від 09.07.1998 p.);

3. вузьке розуміння - система всіх чинних законів певної дер­жави, упорядкованих певним чином, а також міжнародних

договорів, затверджених (ратифікованих) законами Верхо­вної Ради, тобто законодавство - це система всіх законів дер­жави³⁴. Таке розуміння законодавства випливає з Конституції України, де чітко визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана законом Верховної Ради України, є частиною національного законодавства. В широкому розумінні, якщо мова йде про законодавчі й інші нормативно-правові акти, варто застосовувати поняття "акти зако­нодавства", а у вузькому, якщо маються на увазі закони (включаю­чи нормативно-правові договори, затверджені законами) використо­вувати поняття "законодавчі акти".

§ 8. Співвідношення системи права і системи законодавства

Система права і система законодавства співвідносяться як зміст і форма; вплив і залежність між ними є взаємними. Законодавство держави - форма життя "законодавчого права", тобто права, що сфор­мувалося в суспільстві і сформульовано (санкціоновано і деталізова­но) вищим законодавчим органом держави. Якщо поняття системи права характеризує сутнісну внутрішню сторону права - його зміст, то поняття системи законодавства відображає основну зовнішню сторону права.

Існування права у формі закону, а системи права у формі зако­нодавства в більшості сучасних держав світу (особливо континен­тальної Європи) є пріоритетним, але не універсальним. Формами права є не лише законодавчі акти і ратифіковані міжнародні дого­ворі, але й інші нормативно-правові акті держави (підзаконні акти): президента, уряду, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ. Право має й інші форми вираження - право­вий (судовий і адміністративний) прецедент, правовий звичай, нормативно-правовий договір (поза законодавчим правом). Поза формами права (природні права людини, правовідносини, правосві-

³⁴ Прихильники вузького розуміння національного законодавства (під яким розумі­ються закони у формальному змісті), коли мова заходить про галузеве законодав­ство, нерідко мають на увазі усю систему діючих нормативних актів даної галузі (закони і підзаконні акти), тобто розширюють її до поняття законів у матеріальному змісті.