§ 3. Юридичний процес, його співвідношення з юридичною процедурою

Юридичний процес (від лат. processus - рух уперед) - урегу­льований процесуальними нормами порядок діяльності компетент­них державних органів, що виражається в системі їхніх процесуаль­них дій з підготовки, прийняття і документування юридичних рішень загального й індивідуального характеру. При цьому відповідно до процедурно-процесуальних норм застосовуються норми матеріаль­ного права, рішення індивідуально-конкретних справ і фіксується їх розгляд у правових документах.

Ознаки юридичного процесу:

1. різновид соціального процесу, що притаманний будь-якій правозначущій діяльності;

2. має юридичну природу, його призначення - провадження юри­дичних справ (правопорушення, спори про право, скарги й ін.);

3. регламентується процесуальними нормами національних і міжнародних актів, на основі яких здійснюється;

4. є владною діяльністю уповноважених суб'єктів - компетент­них органів і посадових осіб;

5. складається з процесуальних стадій - сукупності процесуаль­них дій, пов'язаних найближчою метою;

6. має на меті прийняття юридичних рішень загального (нормативні акти) або індивідуального (правозастосовні акти) характеру;

7. фіксується, як правило, у документально оформлених право­вих актах різними технічними засобами.

Юридичний процес - збірне наукове поняття, що є формою пере­творення юридичних ідеальних моделей, закріплених у національно­му законодавстві й у міжнародних актах, на реальну систему право­відносин з її процедурною стороною, спрямованою на досягнення юридичного результату (мети).

Не слід ототожнювати юридичний процес і матеріальну процеду­ру, хоч їх і поєднує те, що вони є формами руху (зміни) правової мате­рії. Звичайне здійснення регулятивних норм не має потреби у проце­сі (порядок одержання пенсії, нагород і т.п.). Тільки особливий спосіб зв'язку з матеріальними регулятивними правовідносинами дає змогу відокремитися процесуальним нормам і відносинам у юридичний процес. Так, державний орган, як правило, реалізує свою компетен-

цію в рамках матеріально-правової процедури. Наприклад, держав­ні виконавці, виконуючи рішення державного органа (суду, нотаріа­ту й ін.), здійснюють свої компетенційні дії примусового характеру в матеріально-правовому порядку. Лише за наявності спору в правово­му змісті та зверненні з адміністративним позовом щодо дій держав­них виконавців до державного органу, який уповноважений вирі­шувати адміністративні спори, настає розгляд справи, здійснюється юридичний (адміністративний) процес. Отже, матеріально-правова процедура і юридичний процес - не те саме.

У рамках юридичного процесу існують юридичні процедури, при цьому юридичний процес і юридична процедура співвідносять­ся як загальне і часткове. Процесуальні правові приписи, як прави­ло, можуть містити різні процедури - регламентувати окремі ділянки діяльності з реалізації права, установлювати різні варіанти досягнен­ня передбачуваного матеріальними нормами результату. Так, цивільно-правовий процес, пов'язаний з винесенням рішення по конкретній суперечці, може здійснюватися в рамках процедури досудового розгля­ду, претензійної процедури, власне судового розгляду і т.п. Процедурні приписи мають локальний характер, однак вони перебувають у систем­ному взаємному зв'язку. Кожна процедурна вимога займає своє чітко визначене місце в рамках юридичного процесу. Це дає змогу виділити основні блоки в процесуальній діяльності, конкретизувати регламента­цію окремих складних або відповідальних дій, установити різні варіан­ти досягнення юридично значущого результату. Окремо узяті проце­дурні приписи виконують своєрідні "технічні" або "технологічні" функції забезпечення юридичної правильності дій, пов'язаних з реалі­зацією права.

Система процесуальних дій - це визначений нормами права поря­док діяльності слідчих, адміністративних, судових та інших органів.

§ 4. Форма юридичного процесу (процесуальна форма)

Кожний юридичний процес має свою процесуальну форму, яка виступає внутрішньою формою юридичної практичної діяльнос­ті. Зовнішньою формою юридичної практичної діяльності є правові акти-документи (нормативні і процесуальні). Саме процесуальною

формою впорядковується юридична діяльність і твориться юридич­ний процес як зміст процесуальної форми.

Процесуальна форма - система однорідних юридичних засобів, дій та операцій, визначених у процесуальному законодавстві і пропо­нованих учасникам юридичної діяльності для вирішення всіх питань, що виникають в юридичному процесі.

Основні ознаки процесуальної форми:

1. установлюється для впорядкування процесуальної діяльності;

2. регулюється нормами процесуального права;

3. залежить від принципів процесуального права;

4. надає процесуальні гарантії учасникам процесу;

5. має системність, що виражається в наявності програми для учасників процесу, орієнтованої на поступове досягнення мети; визначенні завдань, що повинні бути вирішеними на кожному етапі процесу; встановленні кола суб'єктів і учасни­ків, обсягу їх прав і обов'язків, процесуальних гарантій; стро­ків і часу здійснення дій; передбаченні умов, способів і про­цедур прийняття і виконання рішень.

Процесуальна форма - це не тільки визначений законом поря­док процесу, а й реалізація цього порядку в конкретній діяльності. Дотримання процесуальної форми органом дізнання, слідчим, судом є проявом їх високої професійно-правової культури.

Вид процесуальної форми визначається не тільки правовою формою практичної юридичної діяльності, але і цілями, завдання­ми і предметом розгляду в комплексі. Так, якщо предметом розгляду кримінального процесу є кримінальна справа, то цілі наступні - захист прав і законних інтересів осіб і організацій, що потерпіли від злочи­нів; захист особи від необгрунтованого обвинувачення, осуду, обме­ження її прав і свобод. Предмет і цілі тут передбачають кримінально-процесуальну форму. Існуючий у системі загальних судів військо­вий суд не має своєї "військової процесуальної форми" - залежно від предмета розгляду він здійснює кримінальний або цивільний процес.

Процесуальна форма має таку структуру:

• процесуальні провадження - комплекс взаємозумовлених і взаємозалежних процесуальних дій, завдяки яким: а) утво­рюються процесуальні правовідносини; б) установлюються обставини виникнення юридичної справи, доказуються зібрані по ній факти; в) оформляється рішення у процесуальних актах;

г) застосовуються заходи до виконання прийнятого рішення;

• процесуальні стадії - система взаємозалежних частин про­цесу, що складаються з низки послідовних юридичних дій, які характеризують динаміку розгляду заведеної юридичної справи і спрямовані на досягнення мети (результату);

• процесуальний режим - система принципів процесуального права, засобів і способів проведення юридичного процесу, гарантій реалізації його результатів. Для того щоб ефективно діяла вся система юридичної практичної діяльності, необ­хідно насамперед забезпечити її внутрішню організацію -процесуальну форму.

В Україні процесуальна форма визначається кодексами -кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, про адмі­ністративні правопорушення, господарським, а також регла­ментами Верховної Ради, Конституційного Суду й іншими нормативно-правовими актами. Відповідним законодавством чітко названі учасники процесу, розподілені функції між ними, зазначені способи виконання цих функцій. Так, кримінально-процесуальним кодексом передбачене коло суб'єктів, уповноважених проводи­ти дізнання, попереднє слідство у кримінальних справах, здійсню­вати нагляд за слідством і правосуддям, підтримувати держав­не обвинувачення, виконувати вироки і рішення судів. Установле­но чіткий порядок, послідовність прийняття й оформлення тих чи інших рішень у справах, уся процесуальна форма діяльності з розслі­дування правопорушень у цілому і розгляду справ у судах: порушен­ня справи; попереднє розслідування; підготовка і призначення судо­вого засідання; судовий розгляд і винесення рішення (вироку); пере­гляд рішення суду, що не набрало законної сили; виконання рішен­ня (вироку); у виняткових випадках - перегляд судових рішень, що набрали законної сили. Процесуальна форма виключає будь-яку аналогію.

Процесуальна форма перебуває в нерозривному зв'язку зі змістом. Юридичний процес і процесуальна форма не можуть існувати одне без одного. Недотримання процесуальної форми є підставою для скасування раніше прийнятого рішення або неприйняття, повернен­ня або залишення документа (позовної заяви, скарги, конституційно­го звернення, подання тощо) без розгляду.