Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тдп.скакун.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
3.15 Mб
Скачать

на всіх сходинках зверху донизу - до рівня районних держав­них адміністрацій, їх голів;

5) поєднання виборності вищих органів державної влади (глав держави, парламенту) і призначуваності (призначення голови обласної або районної державної адміністрації);

6) поєднання колегіальності та єдиноначальності - колегіальне обговорення проектів рішень і єдиноначальність керівника органу в прийнятті рішень та його персональна відповідаль- ність за них;

7) прозорість, гласність - відкритість і своєчасна інформованість

громадськості про свою діяльність, за винятком випадків при­йняття таємних рішень, що визначені законом у зв'язку з вимогами національної безпеки країни;

8) врахування суспільної думки - звірення діяльності державного

апарату з оцінкою громадськості в особі органів місцевого самоврядування і самоорганізації населення, підприємств, установ, окремих громадян та їх об'єднань;

9) науковість - концептуальне обґрунтування державної політики,

здійснюваної центральними органами виконавчої влади, вико­ристання новітніх досягнень науки і техніки, організаційно-технічних засобів та інформаційних технологій;

  1. професійна компетентність посадових осіб - здатність здій­снювати встановлений конституцією, іншими законами і нормативними актами обсяг владних повноважень (прав і обов'язків) щодо виконання функцій і завдань держави танести відповідальність за якість своєї роботи;

  2. рівний доступ до державної служби, закріплений у законі як непорушне право громадянина, і стабільність кадрів;

  3. підконтрольність і відповідальність - звітність за проведену роботу, її контроль з боку уповноважених осіб та вміння відпові­дати за несвоєчасність її виконання, часткове невиконання тощо.

Державний апарат потребує спеціально підготовлених кадрів чиновників-керівників, що мають необхідні кваліфікацію і профе­сіоналізм. Прошарок людей, зайнятих на роботі в апараті держави, визначають як бюрократію (бюрократ - від грец. столоначаль­ник). Теоретично поняття "бюрократія" передбачає точно визначе­ний поділ завдань між чиновниками відповідно до формально вста­новлених правил і процедур. Бюрократія - це ієрархічна структура із

. ч норою дисципліною, де влада не персоніфікована, а її джерелом є правила, що визначають роботу всього бюрократичного апарату.

На практиці бюрократії бувають дуже недосконалі, їх діяльність супроводжується формалізмом, тяганиною, кар'єризмом, прагнен­ням до особистої вигоди, корумпованістю, протекціонізмом, культи­вованим догідництвом, байдужістю до людей та їх запитів, що дало підставу для використання цього терміна в негативному змісті.

Для подолання негативних проявів у роботі державної громадської служби використовуються демократичні методи і стиль роботи, система спеціально розроблених, реально діючих заходів і механізмів, призначе­них приборкати, стримати бюрократизацію. Ефективними вважають­ся такі заходи: 1) скорочення управлінського апарату; 2) заміщення посад за конкурсом; 3) переведення управлінського апарату на роботу за контрактом; 4) забезпечення гласності і контролю знизу; 5) підвищення патріотизму і професійного рівня працівників апарату; 6) позбавлення державних службовців права брати участь у комерційній діяльності за одночасного встановлення для них високого рівня заробітної плати, що забезпечує зацікавленість у чесній службі (так звана соціально-правова захищеність працівників управлінського апарату).

Державний апарат має бути інструментом органів влади, обраних і контрольованих народом.

Для підвищення ефективності і якості функціонування держав­ного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяльності була система принципів, яка відповідає міжнародним (європейським) стандартам.

§ 6. Поділ влади як принцип організації і діяльності державного апарату

Поділ влади - основоположна норма (принцип), відповідно до якої в демократичній правовій державі мають співіснувати самостій­ні галузі ("гілки") державної влади - законодавча, виконавча, судова, кожна з яких здійснюється незалежними один від одного органами, що перебувають у стані стримування і взаємного контролю.

Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову має давню історію і традиційно пов'язується з ім'ям французького вчено­го ПІ. Л. Монтеск'є (1689-1755). Щодо широко використовуваної кате-

горії "гілка влади", то вона є наслідком невдалого подвійного перекла­ду вживаного Ш. Монтеск'є словосполучення "separation des pouvoirs". Більш адекватним оригіналу тексту праці Монтеск'є "Про дух законів" варто вважати переклад цього терміна як "галузь влади"15.

Політичне обґрунтування поділу влади натри галузі ("гілки") полягає в тому, щоб поділити і збалансувати державно-владні повноваження між різними державними органами, встановити взаємний контроль, виключити узурпацію влади - зосередження всіх повноважень або більшої їх частини у єдиному органу державної влади або в посадової особи і тим самим запобігти сваволі. Влада в демократичній державі у вигляді її трьох галузей (законодавчої, виконавчої, судової) є політичною формою вираження влади народу. Будучи "поділеною", влада в державі повинна залишатися цілісною, єдиною.

Юридичне вираження єдності і гармонійності влади полягає в такому:

1) органи державної влади в сукупності мають компетенцію, необ-

хідну для здійснення функцій і виконання завдань держави;

2) різні органи держави не можуть диктувати одним і тим же суб'єктам за тих же обставин взаємовиключні одні одним правила поведінки.

Принцип поділу влади був уперше закріплений у Конституції США 1787 p., Декларації прав людини і громадянина 1789 р. у Франції, потім у Конституції Франції 1791 р.

У вітчизняній історії ще задовго до Ш. Л. Монтеск'є були спроби ("Пакти і конституції"" Пилипа Орлика, 1710 р.) створити конституційний проект незалежної України з урахуванням принципу поділу влади на три галузі: законодавчу владу -Генеральна Рада, що обирається; виконавчу владу - гетьман, генеральна старшина й обрані представники від кожного полку; судову владу; передбачалася їх єдність і взаємодія. "Пакти і конституції"" П. Орлика, написані під впливом західноєвропейського парламентаризму16, заклали основні принципи республіканської форми державного правління.

§ 7. Система "стримувань і противаг" як умова реалізації принципу поділу влади

Принцип поділу влади доповнюється системою "стримувань і противаг", що слугують умовою реалізації принципу поділу влади. Система "стримувань і противаг" - особливі методи і форми, за допомогою яких нейтралізується або стримується дія якоїсь із них, підтримується їх відносна рівновага. "Стримування" і "противаги", з одного боку, заохочують співпрацю і взаємне пристосування органів влади, а з другого - створюють потенціал для конкуренції і конфліктів, що здебільшого вирішуються шляхом переговорів, угод і компромісів.

Суб'єктами системи стримувань і противаг за Конституцією України 1996 р. є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд і Верховний суд. Ця система виражається насамперед через повноваження цих органів, що передбачають суворо визначені взаємні обмеження.

У Конституції України 1996 р. передбачені такі інститути системи "стримувань і противаг":

  1. право "вето" Президента щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конститу­ції України) з наступним поверненням їх на повторний роз­гляд Верховною Радою України. "Вето" Президента - обме­жене, а не абсолютне, оскільки парламент України може перебороти його кваліфікованою більшістю;

  2. імпічмент Президента на основі рішення Верховної Ради, що

спричиняє його зняття з посади;

3) прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів, що спричиняє його відставку. Пропозиція про від- повідальність уряду і прийняття резолюції недовіри вно- ситься Президентом України або групою депутатів парла- менту (не менш як 1/3 від конституційного складу). Резолю- ція недовіри ставиться на голосування через значний про- міжок часу після її внесення і приймається абсолютною біль- шістю парламенту. Вона мотивується, текст скріплюється під- писами.

Недовіра уряду у республіканських формах правління виникає: а) у разі розпаду коаліції парламенту, коли зникає більшість, на яку спира­ється уряд; б) при постановці урядом у парламенті питання про дові-

15 Шаповал В. Феномен державного органу (органу держави) або органу державної влади: теоретико-правовий та конституційний аспекти // Право України. - 2003. - № 8. - С. 27.

16 Парламентаризм набув розвитку в Англії наприкінці XVII ст. У той час Джон Локк створив своєрідну теорію поділу влади на три галузі: законодавчу, виконавчу, феде- ративну - галузь зовнішніх відносин. На відміну від більш пізньої теорії Монтеск'є, Локк ще не виділив судову владу як самостійну і розглядав її разом з виконавчою. Проте своєю теорією поділу влади він затвердив принцип парламентаризму, поста- вивши законодавчу владу (парламент) вище за виконавчу (уряду).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]