політичної системи. Вона є головним засобом досягнення цілей, що стоять перед суспільством, концентрує в собі різноманітні політичні інтереси, надає стійкості політичній системі за допомогою упорядку­вання її діяльності. Стійкість політичної системи визначається трива­лістю її функціонування, а ефективність - легітимністю політичної влади.

Ознаки держави, якими вона відрізняється від політичних партій як суб'єктів політичної системи громадянського суспіль­ства:

1) вона одна-єдина, а політичних партій може бути багато або не

бути зовсім;

2) є організацією всього населення, тоді як політичні партії - час-

тини населення;

3. об'єднує громадян на засадах громадянства (підданства), а політичні партії - членства;

4. має владу над населенням усієї країни, наділена державно-владними повноваженнями, тоді як політичні партії не мають державно-владних повноважень (у разі якщо партія перемо­гла на виборах, вона формує відповідні органи державної влади зі своїх представників задля реалізації політичної про­грами партії через державно-владні повноваження);

5. має спеціальний апарат, котрий здійснює управління суспіль­ними справами й охорону громадського порядку, а політичні партії беруть участь у розробленні напрямків політичного курсу країни і його реалізації (коли приходять до влади), або у контролі за здійсненням державної влади (коли перебувають у політичній опозиції), готують кадри до політичної діяль­ності, формують громадську думку, розробляють програми та цілі внутрішньої і зовнішньої політики, загальнонаціональних перетворень, котрі пропонують на виборах до органів держав­ної влади і реалізують після перемоги у виборах;

6. має монопольне право використовувати як переконання, так і примус на своїй території; для цього має у своєму розпоря­дженні спеціальні установи примусового характеру (збройні сили, міліцію, службу безпеки та ін.), тоді як політичні пар­тії використовують тільки переконання, їм законодавчо забо­ронено створювати власні збройні формування, застосовувати до своїх членів засоби примусу; проте вони відіграють важ-

ливу роль у розв'язанні соціальних конфліктів мирним шля­хом;

7. має монопольне право установлювати юридичні норми, обов'язкові для всього населення, і забезпечувати їх реаліза­цію; політичні партії ухвалюють партійні програми, статути, поточні рішення, корпоративні норми, що мають внутрішнє організаційне значення і не можуть суперечити законодав­ству;

8. має монопольне право встановлювати і стягувати податки, формувати загальнонаціональний бюджет, а політичні пар­тії можуть брати участь в обговоренні проекту закону про загальнонаціональний бюджет, як, утім, і в підготовці та обговоренні проектів інших законодавчих актів;

9. є офіційною особою (представником усього народу) на між­народній арені, а політичним партіям така якість і функції не властиві.

Вага політичних партій у державі значною мірою залежить від того, яку форму правління та форму режиму має держава, а також яка популярність тієї чи іншої партії серед виборців.

§ 4. Політичні партії в політичній системі громадянського суспільства та їх правовий статус

Політична партія - добровільна політична організація постійно­го типу, що здійснює вплив на політичні шляхи та напрямки розви­тку громадянського суспільства відповідно до партійної програми і статуту, прагне посісти ключові позиції у владних структурах держа­ви, як правило (але не винятково), через вибори або контролювати їх діяльність у разі перебування в опозиції. Головною ознакою політич­ної партії, на відміну від іншого громадського об'єднання є спрямова­ність її діяльності на здобуття та здійснення державної влади, прове­дення волі своїх виборців через державні органи і посади.

На відміну від груп тиску, що впливають на політичні події, керів­ництво країни і громадську думку, політичні партії прагнуть опанува­ти владою безпосередньо. З огляду на політичні очікування і настрої певної частини населення вони програмно розробляють шляхи розвитку держави і суспільства, а в разі перемоги на виборах втілю-

ють у життя політичну програму через свою більшість у парламен­ті, формування уряду, призначення на державні посади, ухвалення відповідних законів. Це дає можливість більшості (через парламент і уряд) здійснювати зовнішню і внутрішню політику держави. Як інститути громадянського суспільства, політичні партії є сполуч­ною ланкою між народом і вищими органами влади держави; слугу­ють елементом демократії; реалізують принцип політичного плюра­лізму. Місця в парламенті (депутати) і в уряді (члени), отримані в результаті перемоги партії на виборах, стають політичними поса­дами. Носії таких посад є не тільки державними, а й політичними службовцями.

У демократичних державах Західної Європи і Північної Америки політичні системи мають дві-три найбільш впливові партії, що актив­но беруть участь у виборчих кампаніях і змінюють одна одну у владі і управлінні. Інші партії, що беруть участь у виборах і не перевищу­ють законодавчо встановлений відсотковий бар'єр голосів виборців, не можуть претендувати на партійне представництво в органах влади і управління. Для збільшення можливостей перемоги на виборах низка політичних партій об'єднуються в партійні блоки (наприклад, в Україні на виборах Президента у 2004 р. був створений блок "Наша Україна").

Партійні блоки не слід ототожнювати з політичними рухами -політичними об'єднаннями громадян, більш масовими і менш орга­нізованими, ніж партії. Політичні рухи створюються для вирішен­ня гострих актуальних політичних проблем, нерідко без чітко визна­ченого статуту і програми, а також без обов'язкового фіксовано­го членства. Вони є тимчасовими утвореннями і по досягненні мети або розпадаються, або перетворюються на одну чи кілька політичних партій. Наприклад, "Народний рух" в Україні, створений у 1989 p., ухвалив програму і статут, у які вносилися доповнення, а незабаром і зміни, пов'язані з наступним перетворенням його на партію, що була зареєстрована 01.01.1993 р.

Політичні партії в різних країнах за соціальною спрямованістю програм і діяльності є такі: демократична, лейбористська, лібераль­на, комуністична, консервативна, соціалістична, соціал-демократична та ін. Посилюється значення партій, програми яких створено на релі­гійних засадах: християнсько-демократичні, християнсько-соціальні, ісламські й інші аналогічні партії, що орієнтуються на католицизм, протестантизм, іслам та інші релігії.

В Україні політичних партій і об'єднань з моменту проголошення її незалежності було і є чимало - Народно-демократична партія (НДП), Соціал-демократична партія (СДП), Комуністична партія (КП), Народ­на партія (НП), Партія промисловців і підприємців, Трудова партія (ТП), політичне громадське об'єднання "Наша Україна" та ін.).

Правовий статус політичних партій в Україні регулюється Конституцією України (ст. 36-37), Законом "Про політичні партії в Україні" (2001 p.), а також іншими законами України.

Політичні партії є рівними перед законом. Вони мають право брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України, а також здійснювати інші захо­ди, їм гарантується свобода опозиційної діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядуван­ня або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність полі­тичних партій і їх місцевих осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених законом. Членами партій в Україні можуть бути тільки її громадяни, яким виповнилося 18 років. Певним кате­горіям працівників (суддям, працівникам прокуратури, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, органів Державної податкової служби, військовослужбовцям) заборонено бути члена­ми будь-яких партій. Статути і програми політичних партій пови­нні відповідати Конституції країни і чинному законодавству, інак­ше забороняються їх утворення і діяльність. Забороняється утво­рення партій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквіда­цію незалежності України, зміну конституційного ладу насиль­ницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної ціліс­ності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалення міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, зазіхання на права і свободи люди­ни, здоров'я населення.

Рішення про утворення політичної партії ухвалюється на її уста­новчому з'їзді (рішення має бути підтримане підписами не менш як 10 тис. повнолітніх громадян України, зібраними у 2/3 районів не менш як 2/3 регіонів України). Реєстрацію політичних партій прова­дить Міністерство юстиції України, після якої вони набувають стату­су юридичної особи. Реєстрація їх обласних, міських і районних