ПРАВО ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Розділ 10.

УТВОРЕННЯ ПРАВА В ДЕРЖАВНО-ОРГАНІЗОВАНОМУ СУСПІЛЬСТВІ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ (ДЖЕРЕЛА)

§ 1. Поняття і основні етапи (рівні) утворення права в державно-організованому суспільстві

Утворення права (правоутворення) - це складний, тривалий, багатофакторний соціальний процес формування (виникнення, розви­тку і зміни) норм права, що починається з узагальнення соціальних відносин, поведінки, договорів тощо, в яких відображаються потреби і інтереси більшості населення відповідно до його розуміння свободи, рівності і справедливості, і завершується наданням їм певної форми (джерела) права з визначеним державним забезпеченням (реалізаці­єю, охороною, захистом).

Публічні норми поведінки формуються саме в середовищі суспільства (відбувається процес соціальної нормативності), підста­вою для яких служить фактичний стан відносин, взаємно визнаний еквівалентний (рівнозначний) обмін діяльностями. Право утворюєть­ся в суспільстві як його соціальна, комунікативна практика у процесі вирішення публічних і приватних справ.

Правоутворення здійснюється коштом внутрішніх ресурсів суспільства через ритмічні імпульси свободи і порядку, що врівно­важують, доповнюють одне одного та одночасно активізують у цій взаємодії рух до стану безпосередньої нормотворчості. Завершальним етапом утворення (формування) права є надання його нормам певної

форми - законодавчого чи підзаконного акту, нормативно-правового договору, судового чи адміністративного прецеденту тощо. Право прагне втілитися в цих формах, щоб зберегти наступність у право­вій системі.

Нормотворчі акти, насамперед закони, є віхами, розставленими на шляху правоутворення. Вони фіксують досягнутий рівень розви­тку права, проте поступово застарівають, вимагають змін. Як тіль­ки право, збагачене новими соціальними відносинами та їх нормати­вами, переростає рамки кодексів, законів, воно їх ламає. Настає пора створення нових законодавчих актів, нормативно-правових дого­ворів, появи правових прецедентів, якими не тільки закріплюються нові позитивні правові відносини і гальмуються негативні, а й стиму­люється подальший розвиток фактичних відносин у прогресивно­му напрямкі. Отже, відбувається поступова трансформація фактич­них соціальних відносин у правовідносини, соціальної поведінки у правозначущу поведінку; договорів, не передбачених актами цивіль­ного законодавства і укладених на власний розсуд, на офіційно санк­ціоновані тощо.

Процес утворення права йде безупинно - у правосвідомос­ті, конкретних правовідносинах, правомірній поведінці, у право­вих теоріях, судових рішеннях, конституційних звичаях, в індивіду­альних і колективних договорах. Можна сказати, що правоутворен­ня - форма виникнення і буття права в широкому правовому полі: до закріплення його у певній формі (джерелі) права, поряд з нею, у вигляді форми права, у процесі реалізації права. Практика застосу­вання права, нові правові ідеї, правила поведінки, конкретні рішення, угоди досліджуються, узагальнюються, систематизуються державою, а потім формулюються в нормах права, що закріплюються у припи­сах нормативно-правових актів та інших форм (джерел) права.

Державі належить відповідальна роль у закріпленні, санкціо­нуванні і встановленні права - законодавчій і підзаконній нормот­ворчості. Вона санкціонує норми-звичаї, норми моралі, релігії; уточнює і конкретизує загальні правила поведінки; узагальнює і визнає повторювані нові суспільні (економічні, політичні, куль­турні, технічні) відносини; встановлює процедури їх реалізації; визначає заходи примусу до правопорушників; формулює права і обов'язки людини і громадянина відповідно до міжнародних стан­дартів тощо.