Розділ ІЗ. Норми права в системі соціальних норм

цип незалежності судців, принцип прямої дії норм Конституції та ін. Нормою-принципом є ст. З Конституції України, яка проголошує: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпе­ка визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".

Прогностичні (цілі) - нормативні приписи права, які містять прогнози розвитку правової системи, цілі і завдання галузей і інсти­тутів права. Наприклад, ст. 1 Конституції України говорить: "Укра­їна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, право­вою державою"; ст. 2 Закону "Про Конституційний Суд України": "Завданням Конституційного Суду є гарантування Конституції як Основного закону держави на всій території України".

Декларативні (оголошення) - нормативні приписи права, які містять положення програмного характеру, що вказують на пред­мет регулювання, закріплювальні цілі і мотиви видання нормативно­го акта (не слід плутати з цілями і мотивами діяльності, регульова­ної цим актом). Як правило, вони містяться в преамбулах законодав­чих актів. Наприклад, абзац 1 Закону України "Про охорону навко­лишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. є декларатив­ною нормою: охорона довкілля, раціональне використання природ­них ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова постійного економічного і соціального розвитку України. Цілком звільнити закон від ідеологічних настанов не можна, проте необхідно, щоб законодавець, по можливості, ство­рював ідеологічно нейтральні норми-декларації.

Дефінітивні (визначення)- нормативні приписи права, які містять визначення правових категорій і понять. Вони вносять ясність у нормативно-правовий акт, інформують і орієнтують правозастосува-ча. Значення цих норм підкреслюється тим, що поняття термінів зако­нодавець викладає в перших статтях законодавчих актів.

Темпоральні (строки) - нормативні приписи права, що визна­чають час настання, протікання або припинення дії, яка спричиняє певні юридичні наслідки. Часом можуть бути роки, місяці, дні, годи­ни, а також випадки й обставини, що пов'язані зі строком (настання повноліття). Строки можуть бути матеріальними (термін реєстрації шлюбу - через місяць після подання особами заяви про реєстрацію шлюбу) і процесуальними (строк касаційного оскарження прокуро­ра - протягом місяця від дня проголошення постанови або рішення суду апеляційної інстанції).

.14 Структура норми права

До спеціалізованих норм слід віднести оперативні (інструменти) і колізійні (арбітри). їх специфіка полягає в тому, що вони є норма­ми про норми.

Оперативні (норми-інструменти) - норми, які виконують допо­міжну роль, установлюючи час набрання (зміни, припинення) чиннос­ті нормативно-правового акта, його поширення на нове коло суспіль­них відносин, продовження дії на новий строк, тобто регулюють рух нормативно-правового акта.

Колізійні (норми-арбітри) - норми, які регулюють вибір юридичної норми за наявності суперечностей (колізій) між кілько­ма нормами з того самого предмета регулювання. Колізійні норми самі не долають колізій, а виступають арбітрами у спорах між нормами різних систем права або кількох нормативно-правових актів, які по-різному за змістом і формою регулюють одні й ті самі правовідносини; вони вказують на вибір певної норми з тих, що суперечать одна одній, для тимчасового врегулювання суспільних відносин. Здебільшого колізійні норми входять до складу міжна­родного приватного права і виконують тут провідні ролі. Чима­ло колізійних норм є типовими рішеннями щодо застосування юридичних норм.

§ 10. Структура норми права

Структура, або внутрішня форма, норми права - це внутрішня будова норми права, що виражається в її поділі на складові елементи, нерозривно пов'язані між собою.

Три елементи норми права, у єдності відображають саму приро­ду норми:

Гіпотеза (припущення)- частина норми, що вказує, за яких обставин суб'єкти права мають здійснювати свої права та обов'язки, визначені в диспозиції цієї норми. Надає рух у юри­дичній нормі.

Диспозиція (розпорядження)- частина норми, у якій формулю­ється саме правило поведінки - дозволене (необхідне) або заборонене (неприпустиме). Це серцевина правової норми, що задає модель поведінки.

Санкція (стягнення)- частина норми, що вказує на несхвальне ставлення до порушників правової норми; може виражати

Розділ 13. Норми права в системі соціальних норм

схвальне ставлення у вигляді заохочення. Забезпечує здій­снення диспозиції норми.

Елементи класичної норми права можна умовно відобразити за такою схемою: "якщо - тоді ~у противному разГ чи "якщо - тоді - а інакше ". В елементах норми права виявляється глибинна, онтологічна структу­ра взаємодіянь: причина - дія - наслідок. Приклад: Якщо адвокату у зв'язку з виконанням своїх професійних обов'язків стали відомі дані попереднього слідства (гіпотеза), то він зобов'язаний не розголошува­ти їх без згоди слідчого або прокурора (диспозиція), у противному разі адвокати, винні у розголошенні даних попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (санкція).

У нормативних приписах, які є первинними елементами нормативно-правових актів і мають зазвичай форму статей чи пунктів цих актів, структура є двохелементною: у зобов'язальних - гіпотеза-диспозиція (якщо - то); в заборонних - диспозиція-санкція (то -а інакше). Тут нормативний припис виступає техніко-юридичним способом функціонування норми права, яку правозастосувач має встановити у повноті її елементів (у структурній єдності гіпотези, диспозиції, санкції) шляхом логічного аналізу, інтелектуальної робо­ти, тлумачення. Так, у нормативних приписах кримінального зако­ну гіпотези є передбачуваними, гіпотетичними, які встановлюються шляхом тлумачення.

Варто звернути увагу на особливості структури процесуальних норм. Маючи трьохелементну структуру, процесуальні норми визна­чаються гіпотезою, диспозицією і санкцією норм матеріального права і є формами їх реалізації. Гіпотеза процесуальної норми закладена в гіпотезі і диспозиції норми матеріального права. Диспозиція норми матеріального права розчиняється в диспозиції процесуальної норми. Відносна самостійність диспозиції процесуальної норми допускає наявність процесуальних санкцій, похідних від санкцій матеріальних норм. Отже, норма матеріального права є "ніби присутньою" у гіпо­тезі процесуальної норми.

Структурні елементи норми права класифікують за ступе­нем визначеності і за складом.

Види структурних елементів норми права (гіпотези, диспозиції, санкції) за ступенем визначеності:

1) абсолютно визначені - вичерпно окреслені обставини, з наяв­ністю або відсутністю яких пов'язується чинність юридич-

Ні ( труктура норми права

ної норми (гіпотеза); чітко визначені права і обов'язки учас­ників відносин, точно названий варіант поведінки (диспози­ція); точно зазначені вид і міра юридичної відповідальності за порушення норми права (санкція);

2. відносно визначені - не містять достатньо повних даних про обставини дії норми, обмежують умови застосування норми певним колом формальних вимог (гіпотеза); не міс­тять істотних ознак поведінки учасників відносин, досить повних приписів про їх права і обов'язки (диспозиція); межі юридичної відповідальності за порушення норми права зазначені від мінімальної до максимальної або лише до мак­симальної (санкція);

3. альтернативні - ставлять дію юридичної норми в залеж­ність від одного чи кількох фактичних обставин (умов) (гіпо­теза); вказують на кілька правових наслідків, але перед­бачають настання лише одного з них (диспозиція); названі чи перелічені через з'єднально-роз'єднувальний сполучник "чи" ("або") кілька видів юридичної відповідальності, із яких правозастосувач обирає лише один - найдоцільніший для випадку, що вирішується (санкція).

Види структурних елементів норми права (гіпотези, диспозиції, санкції) за складом:

• прості - ставлять дію юридичної норми у залежність від якоїсь однієї умови, однієї фактичної обставини (гіпотеза); передбачають один конкретний правовий наслідок, який настає за наявності певних фактичних обставин (диспозиція); визначають одну міру державного стягнення до порушника правил, передбачених диспозицією (санкція).

• складні - ставлять дію юридичної норми у залежність від певної сукупності умов, сукупності фактів (тобто передба­чають фактичний юридичний склад) (гіпотеза); передба­чає кілька правових наслідків, які одночасно настають за наявності певних фактичних обставин (диспозиція); визна­чають одночасно два (і більше) заходи державного стяг­нення з порушника правил, передбачених диспозицією (санкція).