ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА. ПРАВО ЯК СИСТЕМНЕ УТВОРЕННЯ

Розділ 13.

НОРМИ ПРАВА В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ

§ 1. Соціальні норми

Соціальні норми - система правил поведінки загального харак­теру, що складаються у відносинах між людьми в певному суспільстві у зв'язку з виявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засоба­ми соціального впливу. Це не просто правила, оскільки правила існу­ють і в несоціальних утвореннях, таких, наприклад, як математика, граматика, техніка й інші (технічні норми), а правила чітко вираже­ного соціального характеру. Це не стихійний (природний) регулятор, а свідомий, вольовий, нормативний.

Ознаки соціальних норм:

1) правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки вольового харак-

теру, що історично склалися або цілеспрямовано встановлені;

2. правила поведінки загального характеру, тобто такі, що не мають конкретного адресата;

3. загальнообов'язкові правила поведінки - мають наказовий характер;

2. забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей

(звичкою, внутрішнім переконанням, суспільним впливом,

державним примусом). Види соціачьних норм за сферами дії: економічні (регулюють суспільні відносини у сфері економіки, тобто пов'язані із взаємоді­єю форм власності, з виробництвом, поділом і споживанням матері­альних благ); політичні (регулюють відносини між класами, нація­ми, народностями; пов'язані з їх участю у боротьбі за державну владу

Розбіжності між ними полягають в об'єктах і методах регулювання. Соціальні норми регулюють суспільні відносини з метою погодження інтересів, установлення компромісу між людьми і їх об'єднаннями, а технічні норми спрямовані на регулювання відносин між людиною і природою, технікою (людина і комп'ютер, людина і знаряддя праці, людина і виробництво).

Технічні норми за природою мають опосередкований соціальний характер і стають соціальними тоді, коли стикаються з поведінкою людей, і люди починають погоджувати свої вчинки з технічними вимо­гами, тобто тоді, коли стають загальними правилами поведінки (норма­ми). Це, наприклад, різні правила, що установлюють вимоги до якості продукції, товарів і гарантії їх якості. Такі технічні правила розраховані на відносини суб'єктів (колективів) до них у процесі створення продук­ції (товарів) і в сфері обміну, тому вони мають соціальний характер.

Чимало технічних норм, що діють у матеріально-виробничій і управлінській сферах і набули соціального значення, набува­ють правової сили, стають техніко-юридичними - з ознаками обов'язковості і забезпечення державними заходами, аж до приму­су. При цьому вони не втрачають свого організаційно-технічного характеру. Наприклад, правила протипожежної безпеки, експлу­атації атомних станцій, усіх видів транспорту, енергопостачання, збереження і переміщення вибухових і токсичних речовин, пово­дження зі зброєю та ін.

Технічні норми (нормативи), що набули правової сили, стали техніко-юридичними:

1. будівельні норми і правила: державні, відомчі, регіональні;

2. державні стандарти - норми зі стандартизації;

3. інструкції (регламенти) щодо безпечної експлуатації та утилі­зації машин і обладнання;

4. технічні норми виробництва будь-якої продукції;

5. санітарні норми та правила;

6. норми пожежної безпеки;

7. норми (стандарти) витрат сировини, палива, електроенергії;

8. норми, що установлюють вимоги до викидів шкідливих (забруднювальних) речовин автомобільною технікою, облад­наної двигунами внутрішнього згоряння тощо.

Трансформація технічних норм у технічно-юридичні відбуваєть­ся двома способами: 1) коли держава через відповідні уповноваже-