Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тдп.скакун.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
3.15 Mб
Скачать

конкретну особу; 2) індивідуальних договорів. Припиняється з реалі­зацією відповідних індивідуальних правових приписів (коротко-строковість дії).

Розрізняють індивідуальне регулювання правозастосовне й дого­вірне.

Правозастоеовне, у свою чергу, поділяється на правонаділяюче (нарахування пенсії); правоохоронне (охорона громадського поряд­ку); правозахисне (відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника і векселя). Суб'єктами такого регулювання виступа­ють державні органи - суди, органи адміністрації, органи внутрішніх справ та ін. Здійснюється третіми особами - не учасниками регульо­ваних відносин

Договірне регулювання (саморегулювання). Суб'єктами цього регулювання виступають учасники договорів, угод, контрактів. Напри­клад, договори оренди, купівлі-продажу, перевезення, надання послуг, трудові договори, кредитні договори та ін. (ст. 626-1308 Цивільного кодексу України). Здійснюється самими учасниками відносин

За розподілом компетенції щодо правового регулювання суспіль­них відносин регулювання може бути:

централізованим - здійснюється з єдиного центру, є компетен­цією вищих і центральних органів влади (визначення Верховною Радою України засад внутрішньої і зовнішньої політики);

децентралізованим - здійснюється нижчими органами і устано­вами шляхом делегування їм багатьох повноважень згори при підпо­рядкуванні центру (здійснення органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів державної влади).

За рівнем юридичних засобів, що застосовуються в правовому регулюванні, розрізняють регулювання:

субординаційне- передбачає одностороннє регулювання суспіль­них відносин, коли суб'єкт правового регулювання видає правові акти відповідно до його місця в системі органів влади за їх ієрархією, вимагаючи підпорядкування нормам права, що містяться в цих актах, з боку осіб, на яких поширюється їх дія (закон про загальний військо­вий обов'язок);

координаційне - передбачає двостороннє або багатостороннє регулювання суспільних відносин, коли суб'єкт правового регулю­вання видає правові акти, попередньо узгоджуючи зміст норм права з особами, на які поширюється їх дія, або залучаючи цих осіб до форму­лювання таких норм (прийняття статуту місцевої громади);

автономне (допоміжне щодо субординаційного і координацій­ного) - передбачає самостійне визначення особою власного варіан­та законослухняної поведінки у сфері, не врегульованій правом, без порушення прав інших осіб, без вступу з ними у безпосередні стосун­ки (обрання власником квартири спеціально не обговореного в зако­нодавстві способу її використання, якщо при цьому не порушуються права інших власників).

§ 7. Механізм правового регулювання суспільних відносин

Механізм правового регулювання - процес переведення норма­тивності права в упорядкованість суспільних відносин, здійснюва­ний за допомогою системи правових засобів і форм з метою задово­лення публічних і приватних інтересів, забезпечення правопорядку ("належне" у праві стає "сущим", тобто норми права перетворюються на правомірну поведінку суб'єктів права).

Ознаки механізму правового регулювання:

  1. є складовою частиною механізму соціального регулюван­ня, впливає правовими властивостями на політичний, економічний та інші механізми соціального регулювання, переплітається з ними;

  2. визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури;

  3. має комплекс правових засобів і форм, що перебувають у зв 'язку і взаємодії, забезпечують результативний правовий вплив на суспіль­ні відносини;

  4. є динамічною частиною правової системи суспільства, тобто зовсім не збігається з нею. Лише в поєднанні з механізмом правового впливу він створює цілісність у забезпеченні функціонування право­вої системи суспільства;

  5. є процесом, що складається зі стадій, яким відповідають свої механізми дії;

  6. визначає ступінь ефективності правового регулювання, відпо­відність поведінки учасників суспільних відносин приписам юридич­них норм, їх рух до задоволення приватних і публічних інтересів;

  7. має кінцевою метою встановлення правозаконності і забезпе­чення правопорядку в суспільстві.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]