Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тдп.скакун.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
3.15 Mб
Скачать

Таким чином, дуалізм латиноамериканського права полягає в тому, що у сфері публічного права (насамперед конституційного) за основу взята американська система, у сфері приватного права (цивільного) -романська.

Проте було б неправильним вважати правові системи цієї групи країн цілком позбавленими національної самобутності, які ігнорують норми-звичаї. Тексти законів, включаючи й основний - конституцію, враховують особливості національного державно-правового розви­тку, сучасне соціально-економічне становище, У Мексиці, Перу, Гватемалі збережені залишки общинного землеволодіння. Особа, будучи за законом власником землі, фактично виступає представни­ком громади, в інтересах якої, відповідно до звичаю, використовуєть­ся земля.

Латиноамериканські правові системи прагнуть до інтеграції одна з одною, до уніфікації національного законодавства. Країни Латин­ської Америки протягом тривалого часу працювали над створенням кодексів міжнародного публічного і міжнародного приватного права. Був розроблений Кодекс Бустаманте (1928 p.), який являє собою універсальний звід колізійних норм, застосовуваних у регулюван­ні цивільно-правових відносин, що виникають між особами різних держав. З цього Кодексу випливає, що колізійні норми, готові до застосування, перебувають винятково в галузі цивільного права, яке діє в національній правовій системі.

Провідна роль у процесі уніфікації права латиноамериканських країн належить Бразилії, що стоїть у фарватері утворення Організації американських держав (1948 р,).

§ 9. Релігійний тип (сім'я) правових систем

Релігійний тип (сім'я) правових систем - сукупність національ­них правових систем, які мають загальні закономірності розвитку і подібні ознаки, що склалися на основі релігійного тексту як основно­го джерела права, котре являє собою тісне переплетення релігійних, юридичних, моральних, міфічних приписів, визнаних державою.

Релігійний тип правових систем складається з великих груп, об'єднаних внутрішньою подібністю (мусульманська, індуїстська, іудейська, християнська).

Основні ознаки релігійного типу (сім'ї) правових систем:

1) релігійна норма домінує в соціальному регулюванні, оскільки осно-

вним творцем усього сущого, в тому числі права, визнається Бог;

2) правова норма є частиною релігійної, становить з релігійною

нормою синкретичну єдність, не відділена від неї, а також від моральних та інших соціальних норм;

3) релігійно-правова норма міститься у священних книгах, які

є основним джерелом права (у мусульман - Коран, Сунна, іджма, кияс; в індусів - шастри (Артхашастра) та ін.; в іудеїв - Тора (Старий Заповіт), Талмуд); 4) релігійно-правова норма застосовується в громаді (мусуль­манській, індуїстській, іудейській), що тривало зберігалася, і, як правило, не використовується за її межами;

5) чільне місце в системі джерел права посідає доктрина, що міс-

титься в працях (трактатах) вчених-богословів і правознавців і спрямована на конкретизацію тлумачених релігійно-правових першоджерел - її покладено в основу конкретних рішень; у мусульманському праві є різноманіття напрямів тлумачення, так званих "толків" - ханіфітський, ханбалістський та ін.; в індуїському - тлумачення релігійних текстів філософами і пра­вознавцями містяться в коментарях до дхармашастр, які зазви­чай санкціонувалися державою;

  1. закон (нормативно-правовий акт) визнається вторинним дже­релом права, але чимало його норм зазнали впливу релігії, тобто право, яке історично освячене релігією і звичаєм, поєдну­ється із сучасними правовими приписами законів і підзаконних актів;

  1. право структуроване своєрідно - немає поділу на приватне і

публічне право, а галузевий принцип поділу норм не є адекват­ним структурі романо-германського права (галузь, підгалузь, інститут, норма). Наприклад, у мусульманському праві є такі галузі права: "право особистого статусу" (його провідні інсти­тути - шлюб, розлучення, спорідненість, матеріальне забезпе­чення родини, обов'язок щодо виховання дітей, заповіт, спадку­вання за законом, піклування, обмеження правоздатності й ін.), деліктне право, цивільне право, яке регулює цивільно-правові відносини, забезпечує захист п'яти основних цінностей ісламу: релігії, життя, розуму, продовження роду, власності;

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]