Розділ
1. Теорія права і держави як наука і
юридична дисципліна
Юриспруденцію,
як і теорію держави і права, можна
розглядати як науку і навчальну
дисципліну. В тому чи іншому значенні
в юриспруденції розрізняють такі
основні види (групи) дисциплін:
1) теоретико-історичні
(синтезуючі): теорія
права і держави, історія
права
і держави - загальна і вітчизняна,
історія вчень про право і державу, а
також суміжні з ними дисципліни -
філософія права, соціологія права,
етнологія права, юридична герменевтика
та ін.;
2) галузеві
(базові) -
конституційне право, цивільне право,
кримі-
нальне
право, адміністративне право,
цивільно-процесуальне право,
кримінально-процесуальне право та ін.,
які вивчають і пояснюють нормативний
зміст галузей права;
3) міжгалузеві
-
повітряне право, аграрне право,
транспортне
право, митне право та
ін., що тісно пов'язані з галузевими,
виникли
на стику кількох галузей права, проте
мають само-
стійний предмет вивчення;
4) прикладні
- кримінологія,
криміналістика, судова медицина,
судова
психіатрія, судова бухгалтерія, правова
статистика,
оперативно-розшукова
діяльність та ін. Для вирішення пра-
вових
питань ці дисципліни використовують
положення
і висновки суміжних
юридичних дисциплін, а також гумані-
тарних
(історії, політології, соціології та
ін.) і природничих
наук (фізики, хімії,
біології, медицини та ін.);
5) організаційні
-
вивчають організацію та діяльність
державних
органів
(державне будівництво), органів місцевого
самоврядування (організація місцевого
самоврядування), судових і правоохоронних
органів (прокурорський нагляд, організація
правосуддя, правоохоронні органи тощо).
6) зарубіжні
порівняльного
характеру: конституційне право зару-
біжних
країн (порівняльне конституціознавство),
порівняльне правознавство (правові
системи світу) та ін. Загальне
порівняльне
правознавство (юридична компаративістика)
може бути віднесено до теоретико-історичних
наук (першого блоку юридичних дисциплін)
як їх відносно самостійна частина;
7) міжнародні:
публічне
міжнародне право, приватне міжнародне
право,
консульське і дипломатичне право,
європейське право та ін.
Теорія
права і держави має певні відмінності
від історії права і держави та історії
вчень про право і державу (хоч вони і
належать до однієї групи теоретико-історичних
дисциплін).
Історія
права і держави вивчає
процес історичного розвитку
державно-правових форм життя конкретних
країн у хронологічному порядку,
тобто застосовує переважно
історико-порівняльний метод. Теорія
права і держави
досліджує розвиток
права і
держави в узагальнено-теоретичному
вигляді, тобто застосовує переважно
формально-логічний метод. Конкретні
дані з історії права і держави
використовуються теорією права і
держави для теоретичних узагальнень,
вироблення загальних закономірностей
розвитку права і держави різних
народів у конкретні історичні періоди.
Історія
вчень про право і державу досліджує
і висвітлює історію виникнення і
розвитку теоретичних знань про державу
і право. Історично закономірний процес
нагромадження людьми уявлень про
державно-правові явища відображається
у вченнях, теоріях, ідеях мислителів
різних народів світу (Аристотеля,
Монтеск'є,
Руссо,
Канта
та ін.). Теорія права і держави вивчає
результати їх пошуків у вигляді
узагальнень і відіграє істотну роль
як одна з найважливіших передумов
удосконалення теоретичних розробок
проблем права і держави. Історія
правових учень виступає ніби історичною
частиною теорії права і держави. Вона
постачає матеріал про історичне
формування понятійного апарату теорії.
Місце
теорії права і держави як відносно
самостійної науки і навчальної дисципліни
визначається тим, що вона є:
1) узагальнюючою
загальнотеоретичною стосовно
інших юри-
дичних
наук та юридичної практики: поєднує і
використовує дані і висновки юридичних
наук з метою більш глибоких
загальнотеоретичних узагальнень. При
цьому теорія права і держави не підмінює
теорію галузевих юридичних наук і не
розчиняється в ній;
2) інтегруючою:
здійснює
інтегрування (об'єднання) в систему
знання,
отримані галузевими і спеціальними
юридичними
науками, а також дані,
здобуті при вивченні юридичної
прак-
тики. Практика надає теорії
емпіричні факти, що слугують
матеріалом
для теоретичних узагальнень. Практикою
переві-
ряються висновки науки. Отже,
теорія права і держави висту-
пає як
систематизований підсумок знань,
накопичених окрс-
§ 7. Місце теорії права і держави в системі юридичних наук
§ 7. Місце теорії права і державне системі юридичних наук