п о л о ж е н н я⁴² (у разі потреби); г) перехідні п о л о ж е н н я⁴³ (у разі потреби); д) д о д а т к и⁴⁴ (якщо вони існують). Структурна будова нормативно-правового акта залежить від його специфіки і виду, передбачає поділ норма­тивного матеріалу за підрозділами; при цьому загальні норми і поняття, вживані в акті, містяться на його початку, а одно­рідні норми викладаються компактно у главах, розділах. Від структури закону (преамбула, розділи, глави, статті, частини статей, пункти, підпункти, прикінцеві положення; перехідні положення, додатки) відрізняється структура підзаконного акта (преамбула, розділи, підрозділи, пункти, підпункти, абзаци, додатки);

3) вимоги до змісту нормативно-правового акта: а) регу- лювання однорідних суспільних відносин; б) відповідність змісту акта його назві; в) відсутність прогалин; г) відсутність суперечностей усередині нормативного акта, а також колі- зій з іншими нормативними актами; д) зведення до мінімуму винятків, приміток⁴⁵, відсилань тощо.

4) вимоги до стилю і мови (стилістики) викладу нормативно- правового акта: чіткість, ясність, зрозумілість для адреса- тів, стислість, компактність, послідовність, стандартність (визначеність) формулювань, відповідність вимогам сучас-

, ' І' Іормотворча термінологія, правові дефініції, юридичні конструкції

ної державної літературної мови та правилам її правопису, простота - відсутність художньої красивості виразів (фраз) і декларативних положень (метафор, епітетів, порівнянь, абревіатур, ненормативних слів і словосполучень), надмірної правової інформації (так званого нормативного "баласту") та ін. Стандартизованість формулювань надає особливої вираз­ності нормативного стилю, відрізняє його від суто офіційно-ділового, додає йому наказового характеру.

§ 7. Нормотворча термінологія, правові дефініції, юридичні конструкції

Показниками якості нормотворчоїтехніки є довершеність юридич­ної термінології, правових дефініцій, юридичних конструкцій.

Нормотворча термінологія - система юридичних термінів, тобто словесних визначень понять, що використовуються при викла­ді змісту закону, іншого нормативного акта чи нормативного дого­вору. Грунтується на додержанні нормотворцем сукупності вимог до використовуваних термінів: однозначність (уживання термінів у певному законі в одному й тому самому значенні), загальновжива­ність (уживання термінів відомих, а не створених законодавцем для певного закону), стабільність (усталеність термінів, а не зміна їх із прийняттям кожного нового закону), доступність (простота і адек­ватність терміна змісту норм права), визначеність (чіткість термінів, що виключає різне трактування думки законодавця), узгодженість (координованість вживаних термінів).

За ступенем соціальної спрямованості розрізняють терміни:

• загальновживані — терміни в загальноприйнятому значенні (будинок, документ, будівля, природа, довкілля, житло, земля, Діти);

• спеціально-технічні - терміни, що мають значення у галузі спеціальних знань: техніки, медицини, економіки, соціології, біології (депозит, безробітний, страйк, маркування, габарити). Ці терміни використовуються в нормативних актах лише в розумінні, в якому вони вживаються в певній спеціальній сфері, однак включаються в юридичний обіг не механічно, а зазнають адаптації до правових завдань і ситуацій;

⁴² Прикінцеві положення - система нормативних приписів, що вказують на осо- бливості застосування певного нормативно-правового акта: термін набрання чин- ності; доручення відповідному органу держави, пов'язані з прийняттям даного акта та приведенням у відповідність з ним інших нормативних актів. Прикінцеві поло- ження можуть містити норми, які зупиняють дію низки норм інших законів. Остан- нім часом вони формулюються не тільки в законодавчих, а й у підзаконних актах.

⁴³ Перехідні положення - система нормативних приписів, які поєднують правила, що визначають застосування закону в часі або стосовно закону, котрий він має замі- нити собою (старого закону), або ж щодо існуючої ситуації, яка не набула подібного врегулювання. Вони мають проміжний, тимчасовий характер, тобто розраховані на певний термін, зазвичай до прийняття нових законів.

⁴⁴ Додатки до нормативно-правових актів - складові частини нормативно- правових актів, які служать доповненнями до них (таблиці, схеми, діаграми, пере- ліки та інші інформаційно-довідкові матеріали). Вони готуються одночасно з відпо- відним проектом і являють собою, як правило, перелік елементів, включення яких до складу самого тексту утруднило б його читання. їх юридична сила така ж, як і норм права, що містяться в правових приписах цих актів.

^4! Примітки в нормативно-правовому акті - особливий прийом юридичної тех­ніки, який використовують при оформленні змісту нестандартного, додаткового матеріалу, і який може містити законодавчі дефініції, схеми, таблиці, переліки.