7) відсутність свободи утворення і діяльності політичних партій

(діє одна проурядова партія або декілька партій під жорстким контролем);

8. звуження (обмеження) політичних прав і свобод людини;

9. перевага інтересів держави над інтересами особи і суспільства. Влада за авторитарного режиму займається передусім питаннями

власної безпеки, суспільного порядку, оборони і зовнішньої політики, хоч вона може впливати на стратегію економічного розвитку, здійснюва­ти структурні перетворення, не руйнуючи при цьому механізму ринково­го саморегулювання, проводити досить активну соціальну політику.

Авторитарний режим не настільки різкий у крайніх виявах, як тоталітарний. Будучи загалом недемократичним, він прокламує окремі демократичні елементи: 1) певну автономію особи і суспільства у сферах, що не належать до політики; 2) економічний, соціальний, культурний і частково ідеологічний плюралізм; 3) необов'язковість виключно планового управління економікою; 4) недоцільність уста­новлення державного контролю в усіх сферах життєдіяльності суспільства; 5) розвиток суспільства на моральних засадах.

Приклади авторитарних режимів: Піночета в Чилі (1973-1989 pp.); Кім 1р Сена в Північній Кореї (1950-1980 pp.); Сухарто в Індоне­зії (1967-1998 pp.) та ін.

Тоталітарний державний (політичний) режим - стан недемо­кратичної організації державної влади, за якої в руках харизматично-го лідера (Гітлер, Сталін, Мао Цзедун, Муссоліні та ін.) зосереджуєть­ся необмежена влада, встановлюється монополія державної власнос­ті, панує єдина ідеологія (ідеократія), обмежуються або порушуються основні права людини, усуваються легальні можливості для вільно­го волевиявлення населення (немає гласності, переслідується опози­ція, здійснюється тотальний контроль над усіма сферами особистого і громадського життя, встановлюється репресивний примус громадян до виконання волі влади).

Різновидами цього режиму є:

• расистський - проводить політику обмеження прав і свобод людини за расовою ознакою, підтримує політику панування однієї расової групи;

• фашистський - спирається на необмежену владу на чолі з харизматичним лідером, для якого людина - ніщо;

• військово-диктаторський - спирається на збройні сили, з

допомогою яких захоплює владу (нерідко шляхом державного перевороту);

• мусульмансько-фундаменталістський - спирається на іслам­ську релігію, вважає Коран основним законом держави, нехтує правами людини.

Ознаки тоталітарного режиму:

1. відсутність реалізації (найчастіше і юридичного закріплення) принципу "поділу влади" й зосередження влади в руках однієї особи або олігархії (групи осіб), непідконтрольних народу;

2. нетерпимість до політичного інакодумства, його переслідування;

3. єдина ідеологія, відсутність гласності і дія суворої політичної

цензури;

4) монополія однієї партії, заборона діяльності опозиційних пар-

тій та організацій;

5. жорстка централізація влади, зосередження її в руках цен­тральних органів держави;

6. панування державної власності;

7. одержавлення громадських організацій, перетворення їх на державних "придатків";

8. знецінення людини, погляд на неї як на засіб для досягнення

цілей держави; фактична відсутність (за формального прого­лошенні) прав і свобод людини, механізму їх захисту;

9) мілітаризація суспільного життя.

Приклади тоталітарного режиму: сталінізм в СРСР (1930-1953 pp.), маоїзму Китаї(1954-1976pp.), фашизм в Італії(1922-1945 pp.), націонал-соціалізм у Німеччині (1933-1945 pp.).

Розділ 8.

МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ І ДЕРЖАВНИЙ

АПАРАТ

§ 1. Механізм держави, ознаки, структура

Механізм держави - цілісна, ієрархічна, динамічна система державних органів, підприємств, установ, що здійснює завдання і функції держави на основі і в межах права.