Вплив
норм моралі на нормотворчу діяльність
виявляється в такому: 1)
норми права створюються з урахуванням
норм моралі, що панують у суспільстві,
виступають як формальне (офіційне)
визначене вираження справедливості,
тому право в широкому розумінні є
моральним явищем; 2) норми права змінюються
і розвиваються під впливом норм моралі;
3) норми права скасовуються у разі
невідповідності вимогам норм моралі,
що панує в суспільстві (скасування
страти в Україні).
Вплив
норм моралі на правореалізаційну
діяльність: 1)
норми права оцінюються громадянином,
який їх реалізує, з погляду моралі.
Навіть технічні, організаційні правила,
які не несуть морального навантаження
(наприклад, передбачена законом форма
декларації про прибутки), мають певний
вихід на норми моралі; 2) норми права
тлумачаться посадовою особою, яка
здійснює правозастосовну діяльність,
відповідно до норм моралі, що панують
у суспільстві. Так, справедливе,
обґрунтоване і законне судове рішення
про наклеп, образу, хуліганство, статевий
злочин багато в чому залежить від
урахування моральних норм, які діють
у суспільстві; 3) ухвалення правозастосовного
акта, як і весь правозасто-совний процес,
здійснюється з урахуванням норм моралі.
Здавалося б, передбачена законом форма
протоколу судового засідання не
торкається будь-яких моральних
цінностей, проте будь-які юридичні
правила, що вносять чіткість і визначеність
у взаємовідносини між суб'єктами права
в процесі правозастосовної діяльності,
не є байдужими для моралі.
Зворотний
вплив норм права на норми моралі:
сприяють
затвердженню прогресивних моральних
уявлень, розвивають нові моральні
норми; виступають як засоби охорони та
захисту норм моралі. Зв'язок між правом
і мораллю в демократичній державі
визначається не стільки наявністю
конституції, що містить посилання на
моральні критерії, не стільки тим, що
право має якийсь конкретний моральний
зміст, скільки усвідомленою необхідністю
його тлумачити і застосовувати з
погляду критичної моралі.
Норми-звичаї-
правила
поведінки, що сформувалися в суспільстві
з метою регулювання найбільш стійких
суспільних відносин і стали
обов'язковими в результаті багаторазового
повторення протягом тривалого часу;
здійснюються добровільно, а у разі їх
порушення, до правопорушників
застосовуються заходи громадського
впливу.
Ознаки
норм-звичаїв:
мають
регулятивний характер - упорядковують
найбільш стійкі суспільні відносини,
що складалися тривалий час і передавалися
з покоління в покоління;
мають
суспільний, колективістський характер
- виражають суспільні інтереси в межах
будь-якої форми самоорганізації
населення (територіальної громади та
ін.) і забезпечуються заходами
громадського впливу;
визначаються
етнічними особливостями - залежать
від мента-
літету
певної етнічної групи, де формувалися;
морально
зумовлені - відповідають моральним
підвалинам того соціального середовища,
у якому виникли;
пов'язані
з релігійними уявленнями і ритуалами;
мають
підкреслену публічність - обов'язковість
для всіх чле-
нів
певного громадського об'єднання та ін.
Норми-звичаї
і норми права перебувають у взаємозв'язку:
1) норми-звичаї
слугували основною формою регулювання
від-
носин
у додержавному суспільстві - найдавніше
право (звичаєве) виникло саме із
норм-звичаїв, що були санкціонованими
спочатку старійшинами роду, а потім
державою;
2) норми-звичаї
стали нормами права з моменту становлення
дер-
жави,
коли були узаконені
шляхом
формулювання державою як правові норми
в нормативно-правовому акті (Закони
Хаммурапі, Руська правда, Алеманська
правда, Салічеська правда та ін.), що
сприяло розвитку національних правових
систем;
3) норми-звичаї,
що були санкціоновані
державою
і стали право-
вими
звичаями, періодично використовуються
як соціальні регулятори у сфері
господарської діяльності, торгівлі в
Україні та інших країнах
романо-германського права (звичай
ділового обороту, портовий звичай
як один з видів попереднього,
§ 4. Норми-звичаї і норми права
§ 4. Норми-звичаї і норми права
