7. первинним елементом законодавчого акта (як і галузі законо­давства) є нормативний припис, що служить формою вира­ження норми права й укладений у статті акта;

8. у ряді галузей законодавства є лише предмет правового регу-

лювання, а метод відсутній;

9) включає норми права, виражені в нормативних приписах зако-

нодавчих актів, що укладені в статті нормативного акта.

§ 9. Структура системи законодавства та її види

Структура системи законодавства - внутрішня організація упорядкованих нормативно-правових актів, що складаються з взає­мозалежних і взаємопогоджуваних нормативних приписів, розподі­лених по галузях і інститутах законодавства. Структура законодав­ства забезпечує цілісність його системи.

Основні види структурної організації законодавства:

• галузева (горизонтальна) відображає предмет правового регулювання за яким здійснюється поділ законодавчих актів: конституційне законодавство, цивільне законодавство, кри­мінальне законодавство, адміністративне законодавство, кримінально-виконавче законодавство та ін.

• ієрархічна, субординаційна (вертикальна) відображає юри­дичну силу актів за якою відбувається поділ законодавчих актів: конституція; конституційні закони; міжнародні дого­вори; кодифіковані (кодекси, основи законодавства) акти; зви­чайні акти тощо

• державно-організаційна (територіальна) відображає осо­бливості форми державного устрою за яким існує поділ законодавчих актів за територіальним значенням: зако­нодавство федеральне і законодавство суб'єктів федерації (наприклад, у РФ: законодавство республік Татарстану, Ади­геї, Сахи (Якутії) та ін.); законодавство загальнодержавне і законодавство політичних автономій у регіональній державі (наприклад, в Італії - законодавство областей Сицилії, Сар­динії та ін.)

• внутрішньогалузеве (спеціальне) - система норматив­них приписів, що виражають норми підгалузі чи інституту права) (кримінально-виконавче законодавство як внутрішньо­галузева частина кримінального законодавства);

• багатогалузеве (комплексне) - система нормативних припи­сів кількох галузей, підгалузей, інститутів права, котрі ста­новлять відносно самостійну (комплексну) сферу суспільного життя. Комплексні галузі законодавства спрямовані на урегу­лювання не однорідних, а різнорідних суспільних відносин (адміністративних, фінансових, цивільних, трудових, підпри­ємницьких тощо) за допомогою поєднання норм різних галу­зей права (господарське законодавство, транспортне зако­нодавство, ювенальне законодавство, муніципальне (кому­нальне) законодавство та ін.).

Основним галузям права зазвичай відповідають самостійні галу­зі законодавства. Але галузі законодавства не завжди збігаються з галузями права. З одного боку, можуть існувати галузі законодав­ства (тобто групи нормативних правових актів, що фактично відо­кремилися) без галузей права (наприклад, законодавство про нотарі­ат тощо), а з другого - галузь норм права, що об'єктивно сформувала­ся, не здобуває галузевого (кодифікованого) законодавчого виражен­ня (наприклад, норми фінансового права, права соціального забезпе­чення, освітнього права тощо - не кодифіковані й розосереджені по різних нормативних актах).

Інститут законодавства - сукупність нормативних приписів галузі законодавства, що виражають зміст взаємозалежних правових норм, які регулюють певну групу (вид) суспільних відносин, а також суспільні відносини або їх елемент. Інститут законодавства - нижчий в ієрархії групування норм права і водночас важливий інтегруючий елемент системи законодавства. Від ефективності його дії залежить функціонування всієї системи законодавства.

Ознаки інституту законодавства:

1. є сукупністю нормативних приписів галузі законодавства;

2. служить матеріальним вираженням інституту права;

3. втілює у своєму змісті конкретну юридичну конструкцію;

4. базується не лише на загальних положеннях і принципах зако­нодавства, а й на певному (головному для нього) внутрішньогалузе­вому регулятивному принципі.