8) право здебільшого формувалося як система обов 'язків і забо- рон, на відміну від правових систем романо-германського і англо-американського типів, де переважають дозволи;

9) різний ступінь впливу права колишніх метрополій на транс-

формацію правових систем країн Арабського Сходу, Індії, Ізраїлю та ін.

Правові системи релігійного типу, хоч і найменш піддаються зовнішньому впливу, проте вони не "нерухомі", не застигли у своє­му первозданному вигляді, породженому особливостями розвитку і географічного положення. При збереженні наступності з минулою правовою культурою вони під впливом романо-германського й англо-американського типів правових систем внесли чимало нововведень у національне право, змінили його структуру, врегулювали суспільні відносини на рівні законодавства, визнали норму права як важливий еталон поведінки тощо.

§ 10. Традиційний тип (сім 'я) правових систем -далекосхідна та африканська групи

Традиційний тип (сім'я) правових систем - сукупність націо­нальних правових систем, які мають загальні закономірності розви­тку і подібні ознаки, що склалися на основі традицій як основних джерел права, котрі являють собою тісне переплетення моральних, звичаєво-общинних, міфічних, релігійних, юридичних норм, визна­них державою.

Далекосхідну групу становлять правові системи Китаю, Гонкон­гу, Японії, Бірми, Кореї, Монголії, країн Індокитаю, Малайзії. Китай і Японія виділяються специфікою морально-ідеологічного підходу до права, що вплинув на правові системи інших країн Сходу.

Африканську групу становлять правові системи країн Африки і Мадагаскару (Мальгаська Республіка), що розвиваються. Сьогод­ні на Африканському континенті налічується понад 50 незалежних держав, що мають різний ступінь економічного, політичного і соціо-культурного розвитку.

Основні загальні ознаки традиційного типу (сім'ї) правових систем:

1) домінуючими, тобто такими, що мають пріоритет перед пра-

,<,V 10. Традиційний тип (сім 'я) правових систем - далекосхідна та африканська групи

вовими нормами, є традиції - моральні норми (у китайському і японському праві) і норми-звичаї (в африканському праві), тобто норми, які здебільшого мають неписаний характер;

2) правові норми невіддиференційовані від інших соціальних норм (моральних, звичаєво-общинних, релігійних та ін.), які широко використовуються;

3) традиції і звичаї застосовуються в громаді завдяки тривалому збе-

реженню общинного устрою (особливо в африканському праві);

4) особа розглядається в контексті груп, до яких вона входить, а

групи функціонують на принципах ієрархічності й одного­лосності - правові рішення приймаються за абсолютної або відносної більшості;

5) право здебільшого формується як система обов'язків і заборон,

на відміну від правових систем романо-германського і англо-американського типів, де переважають дозволи;

6) традиційно право реалізується без звертання до судових орга-

нів держави у разі його порушення, ігнорується державна допомога в конфліктних ситуаціях і застосовуються примир­ливі процедури на основі традицій (за допомогою жерців, ста­рійшин тощо), тобто використовуються традиції позасудового вирішення спорів;

7) зберігається вплив права колишніх метрополій на розвиток правових систем (в африканському праві): вплив романо- германського права - в Алжирі, Конго, Марокко, Сенегалі, Тунісі та ін.; вплив англійського права - у Нігерії, Судані, Танзанії та ін.;

8) закон (нормативно-правовий акт) визнається вторинним дже-

релом права, а судовий прецедент не набуває значення дже­рела права;

9) традиційні (моральні і звичаєві) норми протиставляються при-

писам законів та інших нормативних актів держави. Кожна з груп (далекосхідна й африканська) має свої особливості, що дає змогу об'єднати їх у відносно самостійні групи певного типу (сім'ї) правових систем. Як і правові системи релігійного типу, тради­ційний тип правових систем зазнав еволюції під впливом правових систем романо-германського і англо-американського типів, визнав норму права як модель поведінки, а закон - як джерело права тощо.