Види колізій в законодавстві і загальні правила їх подолання:

1. Темпоральна (часова) колізія — виникає внаслідок введення в дію в різний час двох і більше нормативних актів одного рівня з того ж самого питання, які мають розбіжності (колізія між законом і зако­ном, указом і указом та ін.). Для її подолання необхідно керуватись принципом: наступний акт одного рівня з того ж самого питання скасовує дію актів попередніх. Винятком є норми: 1) про зворотну силу закону; 2) про переживання закону;

2. Ієрархічна (субординаційна) колізія - виникає унаслідок введення в дію суперечних один одному нормативно-правових актів з того ж самого питання різними ієрархічно супідрядними державни­ми органами. Правилом подолання цієї колізії слугує принцип: у разі розбіжностей нормативно-правових актів з того ж самого питан­ня застосовуються норми того акта, що має більш високу юридич­ну силу;

3. Змістовна (сутнісна) колізія - виникає внаслідок введення в дію загальних і спеціальних (виняткових) актів, коли норма одно­го акта суперечить нормі іншого акта через частковий збіг обсягів їх регулювання, викликаний специфікою суспільних відносин. Для подолання цієї колізії необхідно керуватись принципом: норма спеці­ального (виняткового) акта скасовує дію норми загального акта, за умови, що спеціальний акт формально не відмінений

Можливі змішані колізії двох видів: 1) збіг темпоральної і змістовної колізій, що виникає внаслідок введення в дію загаль­ної норми пізніше спеціальної тим же самим державним органом; 2) збіг ієрархічної і змістовної колізій, що виникає внаслідок введення в дію загальної і спеціальної (або виняткової) норм, які містяться в актах різної юридичної сили, за умови, що нижчий за ієрархією орган уповноважений видавати спеціальні (або винят­кові) норми. Правила подолання змішаних колізій - керуватись принципом: спеціальна норма має перевагу перед загальною, яка введена в дію після неї. Якщо нижчий за ієрархією орган не уповноважений видавати спеціальні (або виняткові) норми, діє загальна норма

Типові колізії між актами різної юридичної сили та типові їх вирішення:

конституція й інші нормативно-правові акти - перевагу має конституція як основний закон вищої юридичної сили, прямої дії, застосовуваний на всій території держави.

Закони і підзаконні акти - перевагу мають закони як нормативно-правові акти, що наділені верховенством і вищою юридичною силою;

Нормативно-правові, акти федерації і суб'єктів федерації; акти унітарної держави і його автономного утворення - перевагу мають загальнодержавні акти.

Нормативно-правові акти і міжнародні договори, ратифіковані парламентом, - перевагу мають міжнародні договори.

Певні колізійні ситуації в законодавстві України можуть припи­нити своє існування разом з ухваленням Закону України "Про нормативно-правові акти".

Розділ 20. ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА

§ 1. Поняття та об'єктивна необхідність тлумачення норм права

Тлумачення норм права (інтерпретація норм права) -інтелектуально-вольова пізнавальна діяльність, що полягає у вста­новленні точного змісту (смислу) норм права і здійснюється за допо­могою певних способів (прийомів) з метою правильного їх застосу­вання та реалізації'⁵⁶.

Етапи правотлумачної діяльності:

а) з'ясування - розкриття змісту правових норм (їх окремих еле­ментів) "для себе" з метою їх правильної реалізації і застосу­вання (воно не виходить за межі свідомості самого інтерпрета­тора і не має зовнішніх форм виразу: у "волі" інтерпретатора відбувається об'єднання "волі законодавця" і "волі закону");

⁵⁶ Теорія тлумачення склалася ще в давньогрецькій юриспруденції за назвою "герме­невтика" (від грец. hermeneutike - мистецтво тлумачення). Нині розвинулася юри­дична герменевтика як галузь знань філософії права.

б) роз 'яснення - розкриття змісту правових норм (їх окремих еле­ментів) "для інших" з метою усунення неясності в його розу­мінні і забезпечення правильного застосування щодо тих обставин, на які вони розраховані. Іноді для правильного вирі­шення конкретної справи буває достатньо усвідомити зміст закону.

Структурні елементи системи тлумачення норм права:

1) об'єкт тлумачення - норма права, що виражена в припи- сах законів і підзаконних актів, нормативних договорів та інших форм права, а також у правоположеннях проектів нормативно-правових актів, які підготовлені до прийняття;

2) суб'єкт тлумачення - органи держави, посадові особи, гро-

мадські організації, окремі громадяни;

3) предмет тлумачення - зміст (смисл) тексту юридичного акта в

цілому або його частини (статті, пункту, абзацу);

4) мета тлумачення - правильне й однакове розуміння норм права

та правильне й однакове застосування і реалізація норм права.

Тлумачити норми права можуть усі, але лише тлумачна діяльність уповноважених суб'єктів права є правовою формою здійснення функ­цій держави разом з нормотворчою, правозастосовною, правоохорон­ною, контрольно-наглядовою тощо. У деяких уповноважених органів (наприклад, у Конституційного Суду України) тлумачення норм права є провідною функцією.

Тлумачення необхідне в процесах:

1. нормотворчості- при виробленні нових правових приписів відбувається значеннєве зіставлення з приписами чинних актів;

2. систематизації нормативно-правових актів - створенні зводів законів, зібрань і довідників із законодавства, обліку нормативних актів;

3)реалізації права - при укладанні угод і договорів господарю­ючими структурами, діяльності громадських організацій і грома­дян;

4. застосування правових норм судами, органами прокуратури, арбітражу, іншими державними органами;

5. імплементації норм міжнародного права в систему національ­ного законодавства (імплементаційне тлумачення).

Об'єктивна необхідність тлумачення права зумовлена такими обставинами:

1) абстрактна (загальна) форма викладення норми права, її невід-

повідність конкретним, фактичним обставинам життя. Викладена в нормативних актах узагальнююча модель пра­вової поведінки потребує її конкретизації у певному випадку, тобто суб'єкт права після осмислення норми права мусить зна­йти те конкретне, що закладалося в неї суб'єктом нормотвор­чості, інакше він не зможе змоделювати свою майбутню пове­дінку;

2) системність викладення норм права, що потребує розкриття

обсягу змісту норми права у зв 'язку з нормами, закріпленими в приписах цього ж нормативного акта чи інших актів. Осо­бливо така потреба виникає за відсильного чи бланкетного способів викладення норм права, коли їх зміст не збігається з текстом припису нормативного акта;

3) складність та невизначеність термінів, що виражають спе-

ціальні юридичні поняття. Термін: а) може бути вужчим або ширшим за юридичне поняття; виражатися різними сло­вами ("зобов'язаний", "випливає", "слід" та ін.); б) може міс­тити правові застереження⁵¹, що змінюють обсяг норм ("як правило", "за винятком", "як мінімум", "окрім випадків", "при необхідності", "маючи на увазі", "незалежно від того"); в) може містити оцінювальні поняття і визначення ("тяжкі наслідки", "малозначущі діяння", "великі розміри"). У такому разі потрібний пошук змісту правового поняття, яке не зна­йшло адекватного терміна в нормативно-правовому акті. Завдяки тлумаченню осягається ступінь відповідності вжи­того терміна змісту правового поняття;

4) прогалини і колізії в нормативно-правових актах. Це спосте-

рігається у випадках неповного охоплення юридичними нор­мами фактичних умов життя або наявності суперечностей між нормами різних нормативних актів. Офіційне тлумачення дає можливість заповнити прогалини та подолати колізії;

5) зміни в розвитку суспільних відносин, коли затребуваною стає

вимога з'ясувати волю законодавця не на момент видання норми права, а відповідно до сучасних умов.

⁵⁷ Правове застереження - соціально визначена умова (заява, положення), що має спеціальну нормативно-лексичну форму і служить засобом кори­гування змісту або обсягу дії норми права, створення нового правового режиму, узгодження інтересів, породження певних юридичних наслідків.