дозвіл, як правило, не сформульований, а виходить із сукуп­ності правових норм і принципів, змісту законодавства);

3) не має можливості вимагати певних дій від інших осіб; вира-

жається здебільшого в проханні;

4) має меншу стимулюючу силу, ніж суб'єктивне право, оскільки

відображає менш істотні інтереси, які не забезпечені право­вими можливостями;

5) має слабкий ступінь матеріальної забезпеченості - реалі- зується тоді, коли фактично є необхідні умови для цього, його зв'язок з благом і захистом більш віддалений, ніж у суб'єктивного права.

Подібності між законним інтересом і юридичним обов 'язком: 1) зумовлені рівнем розвитку суспільних відносин, взаємозалеж­ністю їх учасників; 2) слугують способами правового регулювання, впливають на розвиток суспільних відносин; 3) виражають різнома­нітні потреби й інтереси колективних та індивідуальних суб'єктів правовідносин; 4) здійснюються на основі закону.

Відмінності між законним інтересом і юридичним обов'язком:

Законний інтерес:

1. є певним правовим дозволом;

2. безпосередньо відображає прагнення суб'єктів правовідносин

до володіння певними соціальними благами;

3) його змістом слугують правомочності суб'єкта в межах дозво-

леної поведінки;

4. має обмежену структуру;

5. не має кореспондуючого йому прямого обов'язку, його замі-

няє обов'язок загального характеру (не заважати намагатися використовувати можливість для реалізації свого інтересу);

6) не має формальної визначеності у більшості випадків його

закріплення в законодавстві;

7. формою його реалізації є використання;

8. має диспозитивний характер;

9. не забезпечується державним примусом. Юридичний обов'язок:

1. є правовою необхідністю;

2. побічно відображає інтереси суб'єктів правовідносин, слу-

гує способом їх реалізації за допомогою впливу на поведінку інших суб'єктів правовідносин;

§ 5. Законний інтерес, його співвідношення із суб'єктивним правом і юридичним обов 'язком

3. його змістом виступає належна поведінка в межах необхідного;

4. має широку і різнобічну структуру;

5. завжди відповідає певному суб'єктивному праву іншої

особи чи осіб, а оскільки законний інтерес опирається на суб'єктивні права, То сприяє його (законного інтересу) непря­мій реалізації і захисту;

6) має конкретну визначеність і закріплення в законі, як і

суб'єктивне право;

7. формою його реалізації є виконання;

8. має імперативний характер;

9. забезпечується державним примусом.

Наприклад, законний інтерес громадянина полягає в тому, щоб в аптеках були ліки підвищеного попиту. У разі їх відсутності він не може ні придбати медикаменти, ні вимагати від працівників аптеки надання їх в обов'язковому порядку. Отже, законний інтерес не забез­печений обов'язком.

Головні причини існування законних інтересів:

1) матеріальні (економічна зумовленість) - у законних інтересах

опосередковуються лише ті інтереси, які бажано забезпечити матеріально, фінансово, але ще немає можливості це зробити;

2. кількісні (різноманіття інтересів і неможливість їх врегулю­вати за допомогою суб'єктивних прав) - в законних інтересах опосередковуються ті інтереси, які право не встигло "пере­вести" у суб'єктивні права у зв'язку із суспільними відно­синами, що розвиваються (неможливість опосередковувати інтереси "у ширину") і які не можна типізувати у зв'язку з їх індивідуальністю, рідкістю, випадковістю тощо (неможли­вість опосередковувати інтереси "у глибину");

3. якісні (значущість для суспільства) - в законних інтересах відо-

бражаються менш значущі інтереси і потреби, ніж у правах.

Законні інтереси дають змогу забезпечувати різноманітні нестат-ки і запити громадян, задовольняти і захищати в легітимному порядку нові виниклі інтереси, що прямо не закріплені як суб'єктивні права.

Не слід перефразовувати словосполучення "права та законні інтереси" на "законні права та інтереси", з останнього випливає, що права можуть бути незаконними.