1) невисокий ступінь (малозначущість) суспільної небезпеки пра-

вопорушення або втрата ним ознак суспільної небезпеки до розгляду справи в суді;

2) низький ступінь суспільної небезпеки особистості правопо- рушника або особа, що вчинила правопорушення, перестала бути суспільно небезпечною;

3) діяльне каяття правопорушника - примирення з потерпілим і

добровільне відшкодування заподіяної своїми діями шкоди, тобто наявність в особи соціально схвалюваної поведінки (до й після здійснення правопорушення);

4) завершення строку давності щодо притягнення до юридичної

відповідальності;

5) акти про амністію або помилування тощо.

Кожний вид юридичної відповідальності має підстави для звіль­нення від неї, що закрілані в приписах законодавчих актів. Загальні підстави звільнення від відповідальності:

1) особа, яка вчинила правопорушення, перестала бути суспільно

небезпечною;

2) правопорушення в результаті змін обставин втратило ознаки суспільної небезпеки.

За загальним правилом суб'єкт правопорушення є суб'єктом юридичної відповідальності ("відповідальність за наявності вини"). Але не завжди суб'єкт правопорушення стає суб'єктом юридичної відповідальності. Цивільне право передбачає випадки, коли відпо­відальність настає без наявності вини: а) за договором (у разі якщо збитки, заподіяні однією стороною іншій, відшкодовані безпосеред­ньо нею чи третьою стороною - поручителем); б) за законом (у разі об'єктивно протиправного діяння, наприклад, батьки або усиновителі чи опікуни несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх малолітні­ми дітьми - особами до 14 років).

Законом не допускається неправомірне притягнення до відпові­дальності, коли об'єктивно відсутні необхідні для цього підстави. На жаль, такі випадки трапляються у правозастосовній практиці. Вони є результатом: а) самозвинувачення; б) судової помилки; в) свідомого підтасування юридичних фактів у справі.

Розділ 23.

ЮРИДИЧНА ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ. ЮРИДИЧНИЙ ПРОЦЕС

§ 1. Поняття, ознаки і види юридичної практичної діяльності

Загальним поняттям є юридична діяльність, що диференціюється за сферами здійснення на три форми - прикладну (практичну), науко­ву і освітню, які є взаємопов'язаними. Ми розглядаємо юридичну практичну діяльність.

Юридична практична діяльність - це система свідомо-вольових конкретних дій і операцій з охорони і захисту прав, свобод і законних інтересів особи, що здійснюються юристами на професійній основі у межах права і мають юридичні наслідки.

Ознаки юридичної практичної діяльності: 1) є різновидом соціальної діяльності і зберігає її ознаки, пере­дусім соціальну корисність;

2) здійснюється у сфері впливу права і набуває різних право- вих форм - нормотворчої, правозастосовної, правоохоронної, правозахисної, контрольно-наглядової тощо;

3) виражається в юридичних діях і операціях - цілеспрямованих,

планованих, які вимагають професійно-правових навичок, уміння, прийомів, підготовки, технічної оснащеності та ін.;

4. передбачає одержання результату за допомогою правових засобів і різних способів, настання юридичних наслідків або створення умов для дій, виконання яких призводять до таких наслідків;

5. реалізується колективними й індивідуальними суб'єктами права;

6. перебуває у системі суспільних зв'язків, правовідносин, спря-

мована на їх упорядкування та узгодження;

7) є важливим чинником формування правового порядку і засо-

бом його відновлення у випадку порушення;

8) відіграє інтегруючу роль у правовій системі, пов'язуючи воєдино норми права й індивідуально-правові приписи,