суспільних зв'язків. Вона актуальна тому, що в центр вивчення мину­лого і сьогодення ставить людину як творчу і конкретну особистість, а не як класово-знеособлений індивідуум; розрізняє не тільки проти­стояння класів і соціальних груп, а й ураховує сферу їх взаємодії на грунті загальнолюдських цінностей. Проте на основі цивілізаційного підходу ще не побудована чітка типологія держав.

§ 7. Сутність держави

Сутність держави - це внутрішній зміст її діяльності, що вира­жає єдність (спільність, солідарність) загальносоціальних і вузько-класових (соціально-групових) інтересів громадян. Будь-яка держава, поряд з вирішенням вузькокласових завдань, виконує і загальносоці-альні завдання ("загальні справи"), без яких не може функціонувати жодне суспільство. До загальносоціальних завдань належить забезпе­чення засобами транспорту і зв'язку, будівництво доріг, іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю тощо.

З моменту виникнення держави визначилися дві сторони її сутності:

• класова - захист інтересів економічно панівного класу, здій­снення організованого примусу;

• загальносоціальна - захист інтересів усього суспільства, забезпечення суспільного блага, підтримка порядку, вико­нання інших загальносоціальних справ.

У процесі історичного розвитку держава і її сутність зазнали змін. До середини XIX ст. у більшості країн перевага була на боці орга­нізованого примусу, захисту інтересів економічно панівного класу. В СРСР у 30-50-х роках XX ст. офіційна доктрина також спирала­ся на розуміння держави як апарат класового панування. Із середи­ни XIX ст. в деяких цивілізованих державах Заходу у зв'язку з розви­тком громадянського суспільства зменшується частка класово­го (соціально-групового) змісту сутності держави, соціальні супер­ечності втрачають антагоністичний характер, усе більшого значен­ня набуває її загальносоціальна сторона - завдання забезпечення суспільного блага, прав і свобод особи. У наші дні вона відіграє істот­ну роль у посткапіталістичних державах, де не стало чітко вираже­них класів, ліквідовано відчуження населення від засобів виробни­цтва і результатів своєї праці, а також політичної, державної влади.

l.iiv, Канада, Німеччина, Швеція, Швейцарія ілюструють збільшен­ня сн>сягу соціальних справ, які виконує держава. Такий процес, хоч і повільно, відбувається і в постсоціалістичних державах, до яких належить і Україна.

Зміст діяльності держави набув нових якостей: 1) держава стала на шлях подолання суспільних суперечностей не насильством і придушенням, а за допомогою досягнення суспільного компромі­су, терпимості, злагоди, створення умов для розвитку громадянсько­го суспільства; 2) держава у своїй діяльності широко використовує такі загальнодемократичні ідеї й інститути, як пріоритет природних невідчужуваних прав людини, поділ влади, плюралізм думок, висо­ка роль суду, гласність, дотримання прав меншості та ін.; 3) держа­ва визнає рівність усіх форм власності, стабілізує економічне життя суспільства, забезпечує економічну свободу громадян і їх об'єднань; застосовує засоби захисту людини праці, соціальної захищеності всіх громадян, включаючи й тих, хто з об'єктивних обставин не може забезпечити своє існування власною працею; 4) на міжнародній арені держава проводить політику, що вимагає взаємних поступок, комп­ромісів, домовленостей з іншими державами, їх зближення (світова інтеграція).

Така держава в сучасних західних теоріях трактується як надкласо­ва, що представляє інтереси всіх верств суспільства. Вона називається соїфііміот правовою державою, державою соціальної демократії.

( уінісм. цієї держави не позбавлена класових інтересів - це виража­ється хоча (> у тому, що соціальні групи ведуть боротьбу за політичну владу та її утримання. 11 роте- класова сторона не настільки виражена, як в експлуататорських державах - рабовласницьких, феодальних, буржу­азних - через втрату антагоністичного характеру класових суперечнос­тей, подолання їх не примусом, а через досягнення консенсусу.

§ 8. Функції держави

Функції держави - основні напрями її діяльності, що зумовле­ні її цілями і завданнями та конкретизують її сутність. Відобража­ють динамічну сторону державного буття, виявляються у функціях органів держави - основних напрямах (видах) їх діяльності у межах законодавчо встановленої компетенції. Компетенцією органів держа-