Призупинення чинності закону - тимчасове переривання його дії у часі, що залежить від певних обставин і передбачено законом. Призупинити чинність нормативного акта в Україні може: 1) орган, який його прийняв (дію Сімейного кодексу в Україні було призупи­нено Верховною Радою до моменту набрання чинності Цивільного кодексу); 2) інший орган, якому це право надано законом (Прези­дент України може зупинити дію актів Кабінету Міністрів України через невідповідність Конституції України з одночасним звернен­ням до Конституційного Суду України щодо перевірки його відпо­відності).

§ 6. Дія нормативно-правових актів у просторі і за колом осіб

Дія нормативно-правового акта у просторі відбувається відповід­но з територіальних і екстериторіальних принципів.

Територіальна дія нормативно-правового акта окреслена територією держави (Україна) або окремого регіону (АР Крим), або адміністративно-територіальної одиниці (обласного, районного, міського масштабу), тобто тією територією, на яку поширюються влад­ні повноваження органу, що його видав (підприємства, установи тощо).

Екстеріторіальна дія нормативно-правового акта (право екстериторіальності держав) - порядок, відповідно до якого уста­нови або фізичні особи, що розташовані або перебувають на терито­рії іншої держави, розглядаються як такі, що розташовані або перебу­вають на власній національній території і підвладні законам і юрис­дикції власної держави. Правом екстериторіальності користуються військові кораблі та літаки, що із дозволу держави перебування знахо­дяться на її території, але розглядаються як частина території держа­ви прапора чи розпізнавальних знаків; космічні об'єкти, що належать державі; території дипломатичних представництв і консульств.

Територіальний принцип у чистому вигляді в законодавстві держав майже не трапляється, оскільки він доповнений екстериторі­альним принципом. За вчинений за кордоном злочин громадянин Укра­їни підлягає кримінальній відповідальності за Кримінальним кодексом України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами Укра­їни, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України).

Дія нормативно-правових актів за колом осіб - це їх поширен­ня на певні кола осіб залежно від обсягу і особливостей (наявності дипломатичного імунітету) їх правового статусу.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб залежно від обсягу їх правового статусу:

а) загальної дії - поширюються на всіх осіб, що перебувають на

території держави: громадяни, іноземні громадяни; особи без громадянства (апатриди), особи з подвійним громадян­ством (біпатриди), біженці; почесні громадяни, усі внутріш­ньодержавні, спільні, іноземні, міжнародні організації, які не користуються правом екстериторіальності. Тут виявляється тісний зв'язок дії нормативно-правових актів за колом осіб та у просторі (Конституція України);

б) спеціальної дії — деякі нормативно-правові акти поширю- ються на всіх індивідуальних і колективних суб'єктів певної держави, що діють у конкретній сфері суспільних відносин (Закон України "Про політичні партії України"); інші охоплю- ють лише конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військо- вослужбовців, лікарів, вчителів та ін.). Тут дія нормативно- правових актів у просторі й за колом осіб не збігається;

в) виняткової дії - поширюються на осіб, що тимчасово пере-

бувають на території держави (іноземних громадян та осіб без громадянства). Так, іноземним громадянам не надаються окремі права і на них не покладаються певні обов'язки: оби­рати і бути обраними у представницькі органи країни, бути суддями, перебувати на службі у Збройних Силах (Закон України "Про правовий статус іноземців"). Винятковість дії актів спостерігається стосовно осіб, які корис­туються дипломатичним імунітетом — повним або частковим звіль­ненням від поширення на них дії загальних правових норм держави, де вони офіційно перебувають.

§ 8. Систематизація нормативно-правових актів

Систематизація нормативно-правових актів-офіційна діяльність, спрямована на впорядкування та вдосконалення законодавчих і підзакон­них актів, приведення їх до єдиної внутрішньої погодженої системи.

Систематизація нормативно-правових актів необхідна для: 1) усунення суперечностей між нормативними актами; 2) підвищення якості й ефективності законодавства; 3) забезпечення доступності його використання громадянами, державними органами, громадськи­ми організаціями, комерційними структурами.

Форми систематизації нормативно-правових актів.

1. Облік нормативно-правового матеріалу - письмове чи авто- матизоване фіксування виданих нормативно-правових актів (у спеці- альних журналах, на картках, автоматизоване - ЕОМ. Автомати- зованою системою збирання, накопичення, обліку та зберігання нормативно-правових актів в Україні є Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів).

Форми обліку: 1) журнальний (хронологічний, алфавітний, тематично-предметний) - полягає у фіксації реквізитів нормативних актів в журналах (проста форма); 2) картковий - складання картко­вої системи, коли на картках картотеки фіксуються або основні рекві­зити акта (вид акта, його заголовок, дата видання, місце офіційного опублікування) або його повний текст з усіма реквізитами; розміщу­ються картки в картотеці за хронологічним, алфавітно-предметним, предметно-галузевим принципом; 3) автоматизований (електро­нний) - передбачає створення автоматизованих інформаційно-пощукових систем за нормативно-правовою базою держави, міжна­родних об'єднань та ін. Це найповніша і найзручніша (швидкий пошук) форма обліку нормативно-правового матеріалу. В Україні існують інформаційно-пошукові системи: "Законодавство України" на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, неофіційні пошу­кові системи "Юрист+ ", "Ліга-Закон" та ін. Кожна з цих форм обліку нормативно-правового матеріалу передбачає контрольно-текстовий облік -врахування динаміки "життя" чинних нормативних актів: своє­часне внесення відміток про зміни, доповнення в акти в цілому чи в їх окремі частини із зазначенням тих актів, на підставі яких зробле­ні відмітки;

2. Інкорпорація - поєднання та розміщення нормативно-правових актів повністю чи частково в тому чи іншому порядку (хронологічно- му, алфавітному, предметному) у збірники чи зібрання після певної технічної обробки без зміни їх змісту. Технічна обробка нормативно- правового акта полягає у такому: з нього вилучаються положен- ня, що втратили силу; включаються внесені до них зміни і доповне-

ння; вилучаються положення, що не містять норм права; вилучають­ся відомості про осіб, що підписали нормативний акт. Така обробка робить нормативний матеріал зручним для практичного використан­ня. В Україні поширеними результатами інкорпорації є збірники та зібрання законодавства.

Інкорпорації можна класифікувати за видами суб 'єктів здійснен­ня: офіційна - здійснюється від імені нормотворчого органу держа­ви, що сам підготував або офіційно схвалив збірник, підготовле­ний іншим органом (наприклад, "Відомості Верховної Ради Украї­ни", "Офіційний вісник України"⁴⁹); неофіційна - здійснюється без офіційного схвалення нормотворчого органу держави: з ініціати­ви видавництв, наукових і навчальних установ, практичних органів, окремих фахівців або за дорученням нормотворчого органу (остан­ній вид збірника називають офіціозним); за характером відбору нормативно-правового матеріалу: хронологічна - впорядкування нормативно-правових актів за часом вступу їх у дію; предметна -впорядкування нормативно-правових актів за галузями або інститу­тами права; сферами державної діяльності (праця і кадри, фінанси і кредит, промисловість, сільське господарство, культура та ін.); за обсягом поданого нормативного матеріалу: повна — у збірники вклю­чаються всі акти суб'єкта нормотворчості; часткова - збірники скла­даються з нормативно-правових актів, що присвячені певній сфері правового регулювання (адвокатура, нотаріат, банківська діяльність тощо).

3. Консолідація - подолання розрізненості нормативно-правових актів, виданих у різний час стосовно самого предмета правового регу­лювання, шляхом їх поєднання в єдиний укрупнений нормативно-правовий акт з усуненням повторень і суперечностей без зміни зміс­ту. Змінюється форма правових актів, але не їх зміст.

У ХХ-ХХІ ст. в країнах Європи і Америки поширилася практика створення консолідованих актів (Сільськогосподарський і Податко­вий кодекси в США, Кодекс про працю Франції, Соціальний кодекс ФРН та ін.). Хоч ці акти називаються кодексами, але по суті вони є результатом консолідації. Таку консолідацію ще можна назвати кодифікацією-компіляцією, але її варто відокремити від справжньої кодифікації (кодифікації-реформії).

⁴⁹ Видання збірників актів законодавства України здійснюється з 1996 р. (Указ Пре­зидента України "Про видання актів законодавства України" від 22.01.1996 p.).

4. Кодифікація - створення нового, вдосконаленого, об'єднаного загальним предметом правового регулювання, нормативно-правового акта на основі старих нормативних актів шляхом часткової або значної зміни їхнього змісту (усуненням дублювання, розбіжностей і суперечностей, їх узгодженням, заповненням прогалин, звільнен­ням від застарілих і неефективних норм, виробленням нових). Інши­ми словами, кодифікація виражається в підготовці і прийнятті нових актів, до яких входять погоджені між собою норми колишніх актів, що виправдали себе, а також нові норми.

Кодифікація виступає особливою формою систематизації нормативно-правових актів: вона поєднує упорядкування законодав­ства з його відновленням, удосконаленням; по її завершенні прийма­ють один нормативно-правовий акт, який упорядковує правові норми і процедури у визначеній сфері відносин. У результаті змінюється сама основа правового регулювання - тому кодифікація справедливо вважається формою нормотворчості.

Види кодифікацій за обсягом: загальна — утворення зведених кодифікованих актів з основних галузей законодавства ("кодекс кодексів", наприклад, конституція); галузева - утворення кодек­сів у межах певної галузі законодавства (Цивільний кодекс, Кримі­нальний кодекс та ін.); спеціальна (внутрішньогалузева) — утворення кодексів у межах підгалузі законодавства (Водний кодекс, Лісовий кодекс та ін.); міжгалузева (комплексна) - утворення кодексів поєд­нанням норм різних інститутів, галузей і підгалузей законодавства (Повітряний кодекс, Кодекс торговельного мореплавання та ін.).

Види основних кодифікаційних актів: конституція, кодекс, основи законодавства. Серед них найбільш уживаним видом кодифікованого акта є кодекс - кодифікований закон, що являє собою систему нормативних приписів, які виражають у цільно­му і внутрішньо погодженому вигляді найбільш важливі норми конкретної галузі права або основних інститутів (підгалузей) права. Менш уживаним в Україні видом кодифікованого акта є основи законодавства - кодифікований закон, що містить систему концептуальних понять, цілей, завдань і принципів, які визнача­ють основні напрями регулювання певної сфери суспільних відно­син і забезпечують їх погодженість з положеннями конституції держави (в Україні їх діє три: Основи законодавства про культу­ру від 14.02.1992, Основи законодавства про охорону здоров'я від

19.11.1992, Основи законодавства про загальнообов'язкове соці­альне страхування від 14.01.1998).

5. Звід законів. Результатом поєднання консолідації, кодифіка­ції та інкорпорації є видання зводу законів - систематизованого акта, який надає нової форми чинному законодавству поєднанням його за хронологічним чи тематичним принципом.

Звід законів відрізняється від збірників нормативних актів таки­ми ознаками: 1) може бути лише офіційним виданням, оскільки здій­снюється від імені і за дорученням нормотворчих органів з подаль­шим схваленням видання у цілому або кожного тому окремо; 2) є зведенням в єдине ціле чинного законодавства, що регулює одна­кові питання; 3) ліквідує множинність актів, прийнятих з того само­го питання, які втратили силу, застаріли або фактично не діють; 4) є результатом великої юридично-технічної роботи з усунення наявних прогалин у законодавстві та узгодження норм права, що закріплені в приписах законів; 5) має пріоритет перед попередніми офіційними виданнями законів, становить їх чинну редакцію.

Прикладами таких актів в історії і сучасності є Звід законів Юсти-ніана; Звід законів Російської імперії у 16томах(1833 p.); Звід законів СРСР; "Закони України" в 11 томах (1996-1997 pp.). Останнє видан­ня включає розміщені в хронологічному порядку всі закони Украї­ни (816), прийняті з моменту проголошення Декларації про держав­ний суверенітет, з 01.07.1990 р. по 31.12.1996 р. Консолідовані збір­ники законів популярні в країнах СНД (у РФ виданий Звід законів) та інших зарубіжних державах (Звід законів США, Збори федерального права ФРН та ін.).

Головними формами сучасної систематизації законодавства в Україні є облік нормативно-правового матеріалу, інкорпорація, коди­фікація. Перспективною формою є підготовка і видання Зводу зако­нів України, що потребує не лише високого рівня юридичної науки і законотворчої майстерності, а й завершення кодифікаційної роботи, якості і сталості законодавства.