• правова - дотримання норм права, закріплених у приписах законів та інших джерел (форм) права відповідно до прин­ципу верховенства права, реалізація якого забезпечує людину від свавілля владних інституцій та їх посадових осіб (вира­жається через внутрішню, сутнісну, ознаку, що полягає у неухильній відповідності приписів гуманістичній сутності права).

Правова законність, як багатогранне явище, може виступати як принцип, метод, режим.

Правова законність як принцип - провідне загальноприйняте правило імперативного характеру, яке виражається в незаперечних вимогах до державних органів, громадських організацій, комерцій­них корпорацій, посадових осіб, громадян діяти правомірно у сферах нормотворчості, реалізації права, інших правових форм діяльнос­ті. Принцип правової законності притаманний лише демократичним державам, оскільки він передбачає пов'язаність усіх органів держави правовими нормами, дію у їх межах і в ім'я їх реалізації.

Правова законність як метод - система правових засобів, якими здійснюється державне управління суспільством, згідно з яким орга­ни держави і посадові особи: 1) спираються на принципи верховен­ства права при розробленні і прийнятті рішень; 2) не підмінюють своїм регулюванням закон; 3) не виходять за межі своєї компетенції, що визначена законом, при реалізації прийнятих рішень; 4) додержу­ються правових процедур у процесі контролю і нагляду за законніс­тю дій учасників суспільних відносин тощо. Метод правової закон­ності (його називають законністю управління) є основою застосуван­ня інших методів державного управління: організації, примусу, вихо­вання, контролю та ін.

Правова законність як режим - стан правової організації суспільно-політичного життя, за якого суспільні відносини, правова поведінка, правова діяльність, інша правова активність людини здій­снюються відповідно до законів та інших джерел (форм) права, котрі відповідають принципу верховенства права, правовим цінностям свободи, формальної рівності. За режиму правової законності вста­новлюється правова атмосфера, де неухильно здійснюються (додер­жуються, виконуються, використовуються, застосовуються) чинні правові норми усіма суб'єктами права (державними органами, поса­довими особами, громадянами та їх об'єднаннями), де панують ідеї

права, гуманізму, справедливості, свободи й відповідальності; особа захищена від сваволі влади, суспільство - від анархії, хаосу, безлад­дя й насильства.

Визначення правової законності як режиму є найповнішим - ним охоплюються поняття правової законності як методу і законності як принципу.

Структура правової законності розкривається через такі елементи:

1) нормативний - відповідність праву законів і підзаконних актів,

нормативно-правових договорів та інших джерел (форм) права;

2. поведінковий - правова доцільність поведінки, відповідність діяльності фізичних і юридичних осіб правовим нормам вна­слідок формування правосвідомості, орієнтованої на пози­тивне психологічне ставлення суб'єкта до вимог законності;

3. охоронний - попередження порушення правових норм, контр-

оль і нагляд за точним й однаковим їх виконанням;

4) захисний - відновлення у правовому стані, накладання відпо-

відальності за допущені порушення правових норм з метою захисту інтересів потерпілої особи і суспільства. Суб'єктами правової законності є всі суб'єкти права, однак безсумнівним є те, що насамперед державна влада (органи держави і їх посадові особи) повинні зв'язувати себе власними нормативними настановами, виключити сваволю у своїх діях.

Утворення правової законності історично пов'язане з виникнен­ням права, а формування правової законності перебуває в постійному зв'язку з верховенством права, "правлінням права". Правова закон­ність існує не в тій державі, де не порушуються закони, а в тій, де такі правопорушення припиняються за допомогою правових засобів, де влада обмежується правом, зв'язує себе власними нормативними настановами. Це - демократична держава.

§ 2. Правова законність і демократія, їх взаємовплив. Роль конституційної законності у зміцненні демократії

Режим правової законності - неодмінний елемент демократії, оскільки без правової законності демократія може перерости в охло-

кратію - владу юрби. Без правової законності як режиму суспільно-політичного життя суспільство може бути втягнуте в анархію і хаос, коли особа стає уразливою для безконтрольних дій з боку державної влади, незахищеною від її сваволі.

Правова законність є основою становлення і розвитку демо­кратії:

а) створює правові рамки для розширення і поглиблення демо-

кратії, динаміки її розвитку;

б) забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів гро- мадян і їх об'єднань, а також виконання покладених на них обов'язків, здійснення відповідальності;

в) служить гарантом додержання демократичних процедур при-

йняття нормативно-правових актів і нормативно-правових договорів;

г) охороняє політичне, ідеологічне, економічне розмаїття в сус-

пільстві (багатопартійність, плюралізм думок, парламентську опозицію, різноманіття форм власності та ін.). Демократія - основний чинник зміцнення правової законності:

а) створює сприятливі умови для різних політичних сил вести боротьбу за владу - усуває причини, що викликають конфлікти, використовує консенсус як засіб досягнення політичних цілей;

б) орієнтує на видання демократичних, гуманних законів та під-

законних актів і ратифікацію парламентом міжнародних кон­венцій в галузі прав людини;

в) передбачає підконтрольність державних органів і посадових осіб народу;

г) стимулює громадськість до сприяння правоохоронним органам

у боротьбі з правопорушеннями та ін.

Правова законність і демократія - основні умови для торжества принципу верховенства права, побудови правової держави.

У зміцненні демократії в Україні вирішальну роль відіграє такий різновид правової законності як конституційна законність -стан правової організації суспільно-політичного життя, створюва­ний усіма суб'єктами права у результаті однозначного розуміння і неухильного здійснення (додержання, виконання, використання, застосування) норм Конституції як норм прямої дії.

Ознаки конституційної законності: 1) правовий характер самої Конституції як Основного закону держави; 2) верховенство Консти-

і у ції в ієрархії нормативних актів як акта вищої юридичної сили; ?) універсальність дії Конституції - поширення на всіх громадян і всю ісриторію країни; 4) неухильне дотримання громадянами і органами держави норм Конституції як норм прямої дії; 5) контроль консти­туційної юрисдикції за відповідністю конституції законів та інших нормативних актів, що ухвалюються у державі (в Україні конститу­ційний контроль здійснює Конституційний Суд).

§ 3. Принципи правової законності

Принципи правової законності - основні загальноприйня­ті норми - ідеї найвищого авторитету, які розкривають її сутність як режиму правової організації суспільно-політичного життя в державі.

Основні принципи правової законності:

1) відповідність закону праву, дотримання принципу верховен- ства права при складанні і прийнятті закону та інших фор- мальних джерел права;

2) верховенство закону в системі нормативно-правових актів -

підпорядкованість закону всіх юридичних актів (нормативних і піднормативних) відповідно до їх субординації;

3. єдність правової законності - однаковість вимог до всіх суб'єктів, які перебувають у сфері часової та просторової дії законів та інших форм права;

4. загальність правової законності — поширення дії закону на усіх без винятку - на державні органи, громадські організації, комерційні об'єднання, посадових осіб, громадян тощо;

5) взаємозв'язок правової законності і доцільності - вибір суворо

в рамках закону найоптимальнішого варіанта поведінки, який найбільше задовольняє потреби та інтереси суб'єкта права, оскільки правові закони самі володіють вищою суспільною доцільністю;

6) рівність усіх перед законом, що передбачає наявність рівних

прав і обов'язків кожної людини;

7) реальність правової законності - не тільки проголошення, а

й гарантування приписів законів, насамперед державне забез­печення (реалізація, охорона, захист) прав і свобод людини, закріплених у конституції і законах;