Поняття особи пов'язане з поняттям індивідуальності - із твор­чим переломленням в індивіді соціальних якостей, із власною систе­мою ставлень людини до об'єктивної реальності, індивідуальними спроможностями соціальної взаємодії. Термін "індивідуальність" вживають для того, щоб підкреслити наявність у людини системи якостей уроджених (природних) і набутих (соціальних) властивостей, що характеризують її як своєрідну особу, що сформувалася. Індиві­дуальність особи є неповторним поєднанням психічних особливос­тей (характеру, темпераменту, спрямованості та ін.). Особа - це член суспільства і носій індивідуальності.

Термін "громадянин" вказує на юридичний зв'язок особи (люди­ни) з певною державою, який передбачає наявність в особи і держа­ви взаємних нормативно закріплених прав, обов'язків, відповідаль­ності. Цей зв'язок відображається поняттям "громадянство" - належ­ність до постійного населення даної держави, членство в державі. Історично термін "громадянство" походить від лат. "civis" - житель міста (звідси - цивілізація). Не всі жителі суспільства за давніх часів були громадянами, тобто мали право громадянства ("civilitas" - право громадянства). Нині такі обмеження в наданні громадянства мають інший характер. Вони не залежать від соціального стану людини, як це було, скажімо, у Давній Греції чи Давньому Римі, і врегульовані на законодавчому рівні (наприклад, у країнах Прибалтики законами встановлені строки одержання громадянства росіян, котрі там прожи­вають).

Терміни "особа", "людина", "громадянин" - складова части­на мови закону. Вони використовуються в конституції, інших зако­нах, підзаконних актах, нормативно-правових договорах країни, при цьому "особа" і "людина" вживаються в юридичних текстах та нормативно-правових документах як взаємозамінні, тотожні понят­тя. Так, у Конституції СРСР 1977 р. був розділ під назвою "Держа­ва і особа". Поряд із терміном "людина" в законодавчих актах іноді вжито слово "громадянин", коли йдеться про таку категорію міжна­родного права, як "права людини". Декларація прав людини і грома­дянина Франції 1789 р. нині входить до складу чинного конститу­ційного законодавства цієї держави. У Конституції України 1996 р. Розділ II має назву "Права, свободи та обов'язки людини і громадяни­на". Розгляд прав людини одночасно з правами громадянина - підста­ва для: а) визначення її законних, юридичних можливостей (свобод) у

§ 2. Правовий статус особи, його ознаки і структура

державі; б) встановлення відповідності законодавства країни правам людини.

У соціальному аспекті терміни "особа", "людина", "громадянин" позначають членів суспільства. У політичному аспекті, відповідно до конституції, особа виступає як громадянин, особа без громадянства, іноземний громадянин, а також біженець або примусовий переселенець.

У поетапному розвитку людина спочатку є витвором природи, потім - членом суспільства, а потім - громадянином держави. Циві­лізована людина поєднує у собі якості соціальної і правової людини.

§ 2. Правовий статус особи, його ознаки і структура

Правовий статус особи (від лат. "status " - положення, стан) -юридично закріплене становище людини в суспільстві, відповідно до якого особа як суб'єкт права вступає у правовідносини, координує свою діяльність і поведінку в суспільстві.

Ознаками правового статусу є такі:

1) залежить від сутності соціального укладу, в умовах якого він

складається і функціонує; зазнає впливу безлічі чинників, основними з яких є праця і власність як основа формування громадянською суспільства;

2. виступає як юридична міра соціальної свободи суб'єкта права;

3. 'установлюється спеціально уповноваженими органами дер-

жави, його зміст змінюється з волі законодавця, а не окремих суб'єктів права, на яких він поширюється;

4) відображається у правових нормах і принципах, формально закрі-

плених у приписах нормативно-правових актів, нормативно-правових договорів та в інших джерелах (формах) права;

5. має визначену структуру, ядро якої становлять суб'єктивні права, законні інтереси, обов'язки, що є однаковими для всіх його носіїв одного виду;

5. встановлює межі, за які не повинні виходити діяльність і пове-

дінка людини в суспільстві. Правовий статус особи грунтується на сучасному вченні про свободу, в основі якого лежать ціннісні ідеї: 1) усі люди вільні від народження, і ніхто не має права відчужувати їх природні права. Забез­печення реалізації, охорони і захисту цих прав - головний обов'язок

#

і