вої системи суспільства, рівновагу між інтересами громадян­ського суспільства і держави, особи і суспільства;

10) спирається на суспільні гарантії, зокрема на підтримку інсти­туцій громадянського суспільства (політичних організацій, громадських об'єднань, преси, релігії), забезпечується усіма засобами держави, аж до примусу. Саме держава має нести відповідальність за реальний стан правового порядку в її територіальних межах.

Отже, національний правопорядок - комплексне утворення. Він бере початок з біологічної організації соціалізованої людини, котрій притаманний потяг до порядку. Його нормативно-юридичною осно­вою є право і законність (правозаконність). Необхідність його форму­вання й удосконалення правопорядку зумовлюється двома зустрічни­ми інтересами - громадянського суспільства і держави, їх основними законами і тенденціями правового розвитку.

Громадянське суспільство є основою правопорядку, оскіль­ки воно об'єктивно відчуває потребу в упорядкованості буття, його безпечності, організованості, передбачуваності, стійкому функціо­нуванні за допомогою соціальних (у тому числі правових) норм. В умовах сприятливого правопорядку ефективно функціонує еконо­міка, досягається гармонія в діях законодавчої, виконавчої і судової влади, активно діють різні громадські і приватні організації, гаран­тується вільний розвиток людини, задоволення її духовних і мате­ріальних потреб. Громадянське суспільство протистоїть безладнос­ті, безсистемності, формує соціальні норми, спрямовані на зміцнення соціального і правового порядку і транслює вимогу закріплення цих норм і протистояння негативним явищам на державу.

Держава об'єктивно зацікавлена в правовому забезпеченні власної діяльності - виконанні завдань і функцій, у правових взає­минах з громадянським суспільством. Держава не сприймає хаосу і сваволі. В умовах стабільного правопорядку зміцнюється виконав­ська дисципліна всіх органів держави і їх посадових осіб, успіш­но проводиться зовнішньополітична діяльність. Правовий поря­док і правова законність виступають правовим підґрунтям і засо­бами функціонування державної влади, демократії. Коли держава в особі уповноважених органів формулює, конкретизує норми права, вона закладає в них основи офіційного правопорядку і забезпечує їх реалізацію.

Таким чином, правопорядок як праводержавне явище, є устро­єм правового життя суспільства, в просторі якого існують суб'єкти права, котрі зацікавлені в стабілізації, підтриманні рівноваги між інтересами громадянського суспільства і держави, створенні необ­хідної безпеки, тобто такого стану, коли можна передбачати рішен­ня юридичних ситуацій і розраховувати на гарантування здійснення прав.

Антиподом правопорядку є свавілля і беззаконня, хаос і безладдя.

§ 7. Зміст і структура правового порядку

Зміст правового порядку - система правових і неправових елементів, властивостей, ознак, процесів, що сприяють втіленню у реальність права, правових відносин, правозначущої поведінки, правової діяльності, інших видів правової активності. Розрізняють такий зміст правопорядку: 1) матеріальний - система реальних (економічних, політич­них, морально-духовних, юридичних) упорядкованих від­носин у громадянському суспільстві з правомірною пове­дінкою їх учасників - фізичних і юридичних осіб як резуль­тат їх об'єктивної потреби. У матеріальному змісті виража­ється закономірність виникнення, розвитку і функціонування правопорядку в процесі взаємозв'язку з економікою, політи­кою, культурою. Отже, матеріальний зміст правопорядку - це умови для координованих дій суб 'єктів права/ учасників пра­вопорядку;

2) юридичний (державно-правовий) - система реалізова­них прав, обов'язків, відповідальності громадян як резуль­тат установлення правозаконності, впорядкованості та уре-гульованості правових відносин, правозначущої поведінки їх учасників, що досягнутий за допомогою правових засобів через виражену в них волю держави. Отже, юридичний зміст правопорядку - це результат координованих дій суб'єктів права/учасників правопорядку; Діяльність у межах-чинних законів, підзаконних актів та інших джерел (форм) права, підставою яких є природні, невід'ємні і невід-чужувані права і свободи людини, зумовлює правопорядок.