Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тдп.скакун.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
3.15 Mб
Скачать

§ 6. Національне і міжнародне право як взаємопов'язані системи права

Національне і міжнародне право є самостійними, але взаємопов'язаними системами права. Якщо національне право регу­лює відносини всередині країни, то за допомогою норм міжнарод­ного права регулюються відносини між державами та іншими його суб'єктами, узгоджуються ці відносини, і лише в разі потреби забез­печуються колективним примусом.

Співвідношення національного і міжнародного права - це завжди відносини зв'язку і зворотних зв'язків, що утворюють у комплексі взаємодію самостійних систем.

Форми взаємодії національного і міжнародного права:

1) національне право служить своєрідним джерелом міжнарод-

ного права, оскільки норми останнього створюються в резуль­таті угоди між його суб'єктами - суверенними державами, переважно з метою задоволення національних інтересів. Націо­нальне право визначає організацію і діяльність держави, її полі­тику не тільки всередині країни, а й на міжнародній арені; через зовнішню політику і дипломатію затверджує правові норми і принципи, закріплені в моральній свідомості свого народу, вітчизняних нормативно-правових актах і тим впливає на між­народне право. Необхідність об'єднати потенціал двох сис­тем (національної і міжнародної) у справі досягнення та охо­рони вищих цінностей людської цивілізації вимагає від зовніш­ньополітичної діяльності кожної держави привносити в міжна­родне право успіхи національного права, з урахуванням яких воно оновлюється. Норми національного права, що відбива­ють національні звичаї, традиції і є об'єктивними закономір­ностями соціального буття, будучи трансформованими в норми міжнародного права, слугують джерелами міжнародного права, зокрема сприяють виникненню міжнародних звичаїв. За структурою міжнародне право наближається до структури наці­ональної системи права (поділ на приватне і публічне, наявність галу­зей права - міжнародне, економічне, космічне, повітряне, морське, охорони довкілля, кримінальне право та ін.);

2) міжнародне право, його норми і принципи визначають ідейну і нормативну основу національного права. Загаль-

нолюдські принципи і норми, що містяться в міжнародному праві, вимагають від національного права, законів країни бути їх хранителями. Норми права, перш ніж стати частиною наці­онального права, перевіряються на відповідність загальнолюд­ським цінностям, що містяться в міжнародному праві. Кон­ституції ряду держав закріплюють основні принципи і норми міжнародного права, створюють юридичні гарантії того, що ці принципи і норми будуть враховані державними органами і посадовими особами у внутрішньому житті країни. У процесі укладення державою різних міжнародних договорів (угод, конвенцій), підписання міжнародних декларацій, вступу в міжна­родні організації (вступ України до РЄ) національне право збагачу­ється за рахунок міжнародного. Прикладом зв'язку між національ­ним правом і міжнародним правом є фундаментальна засада міжна­родного права pacta sunt servanta ("договорів треба дотримуватися"). Застосування норм міжнародного права у внутрішньодержавній сфері зумовлено принципом сумлінного виконання міжнародних зобов'язань (bona fides), а також формулою статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів: "Учасниця не може посилатися на положен­ня свого внутрішнього права як виправдання щодо невиконаного нею договору". За допомогою міжнародних договорів, угод відбувається уніфікація ряду галузей внутрішньодержавного права, тобто приведен­ня до єдності правових норм, що діють у межах різних держав і держав­них утворень. Наприклад, держава за допомогою норм міжнародного права встановлює ширину територіального моря або стандарти охоро­ни навколишнього середовища чи прав людини, тобто у такий спосіб реалізує і конкретизує норми міжнародного права. Норми внутрішньо­державного права нерідко коригуються при вступі держав у міжнародні і європейські організації. Так, при вступі України до Ради Європи поряд з ратифікацією Європейської конвенції про захист прав людини і осно­воположних свобод як обов'язкова умова була висунута ратифікація протоколу до конвенції про скасування норми, що санкціонує страту.

Захист прав людини на внутрішньодержавному рівні менш ефек­тивний, якщо внутрішнє право не відкрите нормам і принципам міжна­родного права. У національному праві мають законодавчо закріпляти­ся дія норм міжнародного права та умови їх реалізації.

Принципи співвідношення національного і міжнародного права: 1) принцип пріоритету міжнародного права (міжнародних

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]