нання обов'язків. Основним арбітром у можливих конфліктах між державою і громадянином є незалежний і демократич­ний суд;

10) правова законність як режим суспільно-політичного життя, що виражається у додержанні приписів законів, в яких закріплені норми права, всіма суб'єктами політичної сис­теми (вони ж - і суб'єкти демократії") і насамперед держав­ними органами Кожний орган держави, кожна посадова особа повинні мати стільки повноважень, скільки необхідно, щоб створити умови для реалізації прав людини, їх охорони і захисту. Державні органи і посадові особи не можуть при­ймати рішення на власний розсуд, за винятком, коли закон передбачає такі (дискреційні) повноваження і спосіб їх здій­снення з правомірною метою - забезпечити людині адекват­ний захист від свавільного втручання влади. Правова закон­ність передбачає прийняття правових законів, таких, що від­повідають уявленням більшості населення про право як спра­ведливу і рівну міру свободи та забезпечують їм рівні мож­ливості та рівну свободу щодо реалізації прав, закріплених у конституції і законах. Частину з цих ознак можна вважати й принципами демократії, котра завжди має державний характер. Принципи демократії скла­дають й наступні безперечні вимоги: поділ влади, гласність в діяль­ності держави, невтручання держави в приватне життя громадян тощо.

§ 2. Форми та інститути демократії в Україні

В Конституції України проголошено, що Україна є демократич­ною державою. Як у будь-якій демократичній державі, тут діють форми і інститути демократії, де форми демократії - це зовнішнє вираження демократії, а інститути демократії є виявом її форм. Форми демократії:

пряма - безпосередня - форма народовладдя, за якої влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі народу або певних соціальних груп - народне вето, народна ініціатива, народне відкликання свого обранця, плебісцит, референдум, вибори;

• Консультативні, що мають дорадче, консультативне, зна­чення для державних органів, посадових осіб, громадян:

• референдум консультативний;

• всенародне обговорення законопроектів;

• мітинги;

• анкетування та ін.

У системі інститутів безпосередньої демократії найважливіше місце належить виборам.

Вибори - форма особистої участі громадян в управлінні держа­вою шляхом формування вищих представницьких органів, органів місцевого самоврядування, їх персонального складу.

На основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування в Україні обираються населенням: Президент, Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради та їх голови).

Виборча система може бути мажоритарною, пропорційною і зміша­ною (мажоритарно-пропорційною). Мажоритарна система - система визначення результатів виборів, відповідно до якої депутатські манда­ти від виборчого округу отримують лише кандидати, що набрали вста­новлену законом більшість голосів. Відповідно до пропорційної систе­ми депутатські мандати поділяються між партіями пропорційно кіль­кості голосів, відданих за партію в межах виборчого округу²⁰.

Особливим інститутом демократії є референдум.

Референдум (від лат. referendum - те, що має бути повідомле­но) - спосіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального і місцевого значення (прийняття конститу­ції, інших важливих законів або внесення до них змін, а також інших рішень з принципових питань); проводиться з метою забезпечення народовладдя - особистої участі громадян в управлінні державою і місцевими справами.

Референдуми за юридичною силою: імперативні - їх рішення мають загальнообов'язковий характер і не мають потреби в затвер­дженні. Як правило, предметом імперативних референдумів є питан­ня, віднесені Конституцією до виключного вирішення в результа­ті всенародного опитування. Наприклад, згідно зі ст. 73 Конститу-

²⁰ Вибори депутатів Верховної Ради України в 1998 р. проводилися за змішаною системою - мажоритарно-пропорційною, а в 2006 р. - за пропорційною.