
- •Теорія права і держави як юридична наука і нормативно-навчальна дисципліна та генезис її об'єктів пізнання
- •§ 1. Теорія права і держави, її об'єкт, предмет, ознаки
- •§ 1. Теорія права і держави. Її об'єкт, предмет, ознаки
- •§ 2. Функції теорії права і держави
- •§ 3. Методологія теорії права і держави
- •§ 4. Загальні підходи і принципи, застосовувані в теорії права і держави
- •§ 4. Загальні підходи і принципи, іаспюсовувані в теорії права і держави
- •§ 5. Методи теорії права і держави
- •§ 6. Понятійно-категоріальний апараті концепція теорії права і держанії
- •§ 6. Понятійно-категоріальний апарат і концепція теорії права і держави
- •§ 7. Місце теорії права і держави в системі юридичних наук
- •§ 7. Місце теорії права і державне системі юридичних наук
- •§ 8. Місце теорії права і держави в системі гуманітарних знань
- •§ 8. Місце теорії права і державне системі гуманітарних тань
- •§ 8. Місце теорії права і державне системі гуманітарних знань
- •§ 1. Основні теорії походження права
- •§ 2. Основні теорії походження держави
- •§ 3. Соціальне нормативне регулювання в первісному суспільстві
- •§ 4. Публічна влада в первісному суспільстві
- •§ 5. Ознаки держави, якими вона відрізняється від публічної влади первіснообщинного ладу
- •§ 6. Відмінності норм права від норм-звичаїв первісного суспільства
- •§ 7. Загальні закономірності походження права і держави
- •§ 8. Особливості походження держави у різних народів світу
- •§ 9. Особливості походження права у різних народів світу
- •§10. Взаємозв'язок права і держави
- •Особа, суспільство, право, держава
- •§ 1. Людина, особа, громадянин: співвідношення понять
- •§ 2. Правовий статус особи, його ознаки і структура
- •§ 2. Правовий статус особи, його ознаки і структура
- •§ 3. Види правових статусів особи
- •§ 4. Теорія поколінь прав людини
- •§ 5. Співвідношення прав людини і прав громадянина
- •§ 6. Поняття та ознаки основоположних прав і свобод людини і громадянина
- •§ 7. Види основоположних прав і свобод людини і громадянина
- •§ 9. Основні обов'язки людини і громадянина
- •§ 10. Національні гарантії прав і свобод людини і громадянина
- •§ 11. Міжнародні гарантії прав людини. Європейська система захисту прав людини
- •§ 1. Поняття, ознаки і структура громадянського суспільства
- •§ 2. Взаємодія громадянського суспільства і держави
- •§ 3. Політична система громадянського суспільства і місце в ній держави
- •§ 4. Політичні партії в політичній системі громадянського суспільства та їх правовий статус
- •§ 1. Поняття і ознаки правосвідомості
- •§ 2. Структура правосвідомості
- •§ 3. Функції правосвідомості
- •§ 4. Види правосвідомості Види правосвідомості за суб'єктами:
- •§ 5. Правосвідомість і право, їх взаємозалежність. Роль правосвідомості у нормотворчості і правореалізації
- •§ 6. Деформації правосвідомості та шляхи їх переборення
- •§ 7. Правова культура, її ознаки, структура, види
- •§ 9. Правова культура професійних груп
- •§ 9. Правова культура професійних груп
- •§ 10. Правова соціалізація
- •§ 11. Правове виховання
- •§ 1. Поняття і ознаки держави
- •§ 2. Соціальна і державна влада. Співвідношення держави і державної влади
- •§ 3. Суверенітет держави
- •§ 4. Суверенітет народу і його співвідношення з суверенітетом держави
- •§ 5. Суверенітет нації і його співвідношення із суверенітетом держави
- •§ 6. Типологія держав: формаційний і цивілізаційний підходи
- •§ 7. Сутність держави
- •§ 8. Функції держави
- •1) Функція співробітництва та інтеграції з сучасними держа-
- •I'otOtu ь. Поняття, типологія, сутність держави
- •§ 1. Форми держави, їх поняття, ознаки
- •§ 2. Монархія і республіка як основні форми державного правління
- •§ 3. Унітарні і федеративні держави як основні форми державно-територіального устрою
- •3. Унітарні і федеративні держави як основні форми державно-територіального устрою
- •§ 3. Унітарні і федеративні держави як основні форми державно-територіального устрою
- •§ 4. Еволюція форм правління в незалежній Україні та сучасна форма її державного устрою
- •§ 5. Конфедерація, співдружність, міждержавне об'єднання
- •§ 5. Конфедерація, співдружність, міждержавне об'єднання
- •§ 6. Форми державного (політичного) режиму
- •§ 1. Механізм держави, ознаки, структура
- •§ 2. Державний апарат як центральний елемент механізму держави
- •§ 3. Державні органи як первинні елементи державного апарату
- •§ 4. Державні підприємства і установи в механізмі держави
- •§ 5. Принципи організації і діяльності державного апарату
- •§ 6. Поділ влади як принцип організації і діяльності державного апарату
- •§ 7. Система "стримувань і противаг" як умова реалізації принципу поділу влади
- •§ 9. Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої, судової влади та їх функції
- •§ 10. Місцеві державні органи і органи місцевого самоврядування
- •§ 11. Державна служба. Державний службовець і посадова особа
- •§11. Державна служба. Державний службовець і посадова особа
- •§ 1, Поняття та ознаки демократичної держави
- •§ 2. Форми та інститути демократії в Україні
- •§ 3. Демократія і права меншості
- •§ 4. Верховенство права і правова держава, їх співвідношення
- •§ 5. Правова держава, поняття та ознаки
- •§ 6. Соціальна держава
- •§ 7. Правова політика держави
- •§ 1. Поняття і основні етапи (рівні) утворення права в державно-організованому суспільстві
- •§ 2. Роль наступності і запозичення (акультурації) в утворенні права
- •§ 3. Джерело і форма права. Основні джерела (форми) права в державах світу і Україні
- •§ 4. Нормативно-правовий договір
- •§ 5. Правовий звичай
- •§ 4. Правовий прецедент. Прецеденти Європейського Суду з прав людини
- •§ 4. Правовий прецедент. Прецеденти Європейського Суду з прав людини
- •§ 7. Релігійно-правовий текст
- •§ 8. Правова доктрина. Коментарі до юридичних текстів
- •§ 1. Праворозуміння, його поняття і основні концепції (типи)
- •§ 2. Право природне і позитивне, загальносоціальне і юридичне, суб'єктивне і об'єктивне
- •1. Природне право і позитивне право.
- •3. Суб'єктивне і об'єктивне юридичне право.
- •Природні права Норми Суб'єктивни
- •§ 3. Поняття та ознаки права
- •§ 4. Сутність права
- •§ 5. Цінність права
- •§ 6. Функції права
- •§ 7. Принципи права
- •Види принципів національної системи права за сферою дії:
- •§ 8. Співвідношення права і закону
- •§ 9. Співвідношення права і економіки
- •§ 10. Співвідношення права і політики
- •§ 1. Поняття, ознаки, мета правового регулювання як виду соціального регулювання
- •§ 2. Співвідношення правового регулювання і правового впливу
- •§ 3. Предмет, сфера і межі правового регулювання
- •§ 4. Методи і способи правового регулювання суспільних відносин
- •§ 5. Тип правового регулювання. Режим правового регулювання
- •§ 5. Види правового регулювання суспільних відносин
- •§ 7. Механізм правового регулювання суспільних відносин
- •§ 7. Ефективність механізму правового регулювання суспільних відносин
- •§ 1. Соціальні норми
- •§ 2. Технічні і техніко-юридичні норми
- •§ 3. Норми моралі і норми права
- •§ 4. Норми-звичаї і норми права
- •§ 4. Норми-звичаї і норми права
- •§ 5. Корпоративні норми і норми права
- •§ 6. Норма права, її ознаки
- •§ 6. Норма права, її ознаки
- •§ 7. Види норм права
- •§ 8. Норми матеріального і процесуального права.
- •§ 8. Норми матеріального і процесуального права. Особливість процедурних норм матеріального права
- •§ 8. Норми матеріального і процесуального права....
- •§ 9. Спеціалізовані (нетипові) нормативні приписи права
- •§ 10. Структура норми права
- •§ 11. Способи (прийоми) викладення норм права в приписах статей нормативно-правових актів. Співвідношення норми права і припису статті нормативно-правового акта
- •§ 1. Система права, її ознаки та структура
- •§ 2. Приватне і публічне право
- •§ 3. Галузі права
- •§ 4. Загальна характеристика основних галузей права
- •§ 5. Інститути права. Підгалузі права
- •§ 6. Національне і міжнародне право як взаємопов'язані системи права
- •§ 7. Система законодавства: поняття і ознаки
- •§ 8. Співвідношення системи права і системи законодавства
- •§ 9. Структура системи законодавства та її види
- •§ 10. Галузі та інститути законодавства
- •§ 1. Поняття і ознаки правової системи
- •§2. Структура правової системи
- •§ 3. Правова система і право
- •§ 4. Поняття "тип (сім 'я) " правових систем
- •§ 5. Типи (сім'ї) правових систем світу
- •5. Традиційний тип (сім'я) правових систем:
- •§ 6. Романо-германський тип (сім 'я) правових систем
- •§ 7. Англо-американський тип (сім 'я) правових систем
- •§ 8. Змішаний (конвергентний) тип правових систем -скандинавська і латиноамериканська групи
- •§8. Змішаний (конвергентний) типправовихсистем-скандинавська ілатипоамериканськагрупи
- •§ 9. Релігійний тип (сім'я) правових систем
- •§ 10. Традиційний тип (сім 'я) правових систем -далекосхідна та африканська групи
- •§ 1. Поняття та ознаки нормотворчості
- •§ 2. Функції нормотворчості
- •1. Функція первинного регулювання суспільних відносин -
- •§ 3. Принципи нормотворчості
- •§ 3. Принципи нормотворчості
- •§ 4. Види нормотворчості держави і суспільства
- •§ 4. Види нормотворчості держави і суспільства
- •§ 5. Нормотворчий процес
- •II. Проектна стадія (нормопроектування):
- •IV. Посвідчувально-інформаційна стадія (промульгація):
- •§ 6. Нормотворча техніка як вид юридичної техніки
- •§ 7. Нормотворча термінологія, правові дефініції, юридичні конструкції
- •7. Нормотворча термінологія, правові дефініції, юридичні конструкції
- •§ 8. Юридичні помилки в нормотворчій діяльності
- •§ 1. Нормативно-правовий акт, його ознаки та співвідношення з піднормативними актами
- •§ 2. Види нормативно-правових актів, їх юридична сила
- •§ 3. Закон та його ознаки. Співвідношення понять "закон" і "законодавчий акт"
- •§ 4. Види законів
- •§ 5. Підзаконний нормативно-правовий акт
- •§ 6. Дія нормативно-правових актів у часі
- •§ 6. Дія нормативно-правових актів у просторі і за колом осіб
- •§ 8. Систематизація нормативно-правових актів
- •§ 1. Поняття і ознаки правовідносин. Взаємозв'язок норм права і правовідносин
- •§ 2. Види правовідносин
- •§ 3. Підстави виникнення правовідносин. Структура правовідносин
- •§ 4. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок як основний зміст правовідносин
- •§ 5. Законний інтерес, його співвідношення із суб'єктивним правом і юридичним обов'язком
- •§ 5. Законний інтерес, його співвідношення із суб'єктивним правом і юридичним обов 'язком
- •§ 6. Суб'єкти права як суб'єкти (учасники) правовідносин
- •§ 7. Правосуб'єктність фізичних осіб як суб'єктів (учасників) правовідносин
- •§ 8. Юридичні особи як суб'єкти (учасники) правовідносин
- •§ 8. Юридичні особи як суб'єкти (учасники) правовідносин
- •§ 9. Об'єкти правовідносин
- •§ 10. Юридичний факт, його поняття, ознаки і види
- •§ 11. Фактичний (юридичний) склад, його ознаки, види
- •§ 12. Правові презумпції як спосіб установлення юридичних фактів
- •§ 13. Правові аксіоми, фікції, преюдиції
- •§J. Реалізація норм права, її поняття та основні ознаки
- •§ 2. Форми реалізації норм права
- •§ 3. Застосування норм права, його ознаки
- •§ 4. Підстави, форми і функції застосування норм права Підстави застосування норм права:
- •§ 5. Основні вимоги правильного застосування норм права
- •§ 6. Основні стадії застосування норм права
- •§ 7. Акти застосування норм права, їх ознаки та види
- •§ 8. Правозастосовна техніка
- •§ 9. Прогалини в законодавстві та способи їх подолання. Аналогія закону. Аналогія права. Субсидіарне застосування норм права
- •§10. Колізії в законодавстві, способи їх переборення
- •§ 1. Поняття та об'єктивна необхідність тлумачення норм права
- •§ 2. Способи тлумачення норм права
- •§ 3. Види тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •§ 4. Офіційне і неофіційне тлумачення
- •§ 5. Акти офіційного тлумачення норм права
- •Поведінка у правовій сфері і юридична практична діяльність. Правова законність і порядок
- •§ 1. Ознаки і види поведінки у правовій сфері
- •§ 2. Правомірна поведінка, її ознаки, мотиви і види
- •§ 3. Зловживання правом
- •§ 4. Об'єктивно протиправне діяння
- •§ 4. Об 'єктивно протиправне діяння
- •§ 5. Правопорушення: ознаки і види
- •§ 6. Юридичний склад правопорушення
- •§ 7. Причини правопорушень. Правопорушність
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної відповідальності, її відмінність від інших видів державного примусу
- •§2. Принципи юридичної відповідальності
- •§ 3. Мета і функції юридичної відповідальності
- •§ 4. Види юридичної відповідальності, їх засоби
- •§ 4. Види юридичної відповідальності, їх засоби
- •§ 5. Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідачьності.
- •§ 5. Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідальності. Співвідношення суб'єкта правопорушення і суб'єкта відповідальності
- •§ 1. Поняття, ознаки і види юридичної практичної діяльності
- •§2. Структура юридичної практичної діяльності
- •Суб'єкти й учасники
- •Юридичні дії і операції
- •§ 3. Юридичний процес, його співвідношення з юридичною процедурою
- •§ 4. Форма юридичного процесу (процесуальна форма)
- •§ 5. Види юридичного процесу в Україні
- •§ 1. Правова законність як багатогранне явище: ознаки та структура
- •§ 2. Правова законність і демократія, їх взаємовплив. Роль конституційної законності у зміцненні демократії
- •§ 3. Принципи правової законності
- •§ 4. Вимоги правової законності
- •§ 5. Гарантії правової законності
- •§ 6. Правовий порядок, його поняття і ознаки
- •§ 7. Зміст і структура правового порядку
- •§ 8. Функції і принципи правового порядку
- •§ 9. Право, правова законність, демократія і правовий порядок
- •§10. Правовий порядок, громадський порядок і дисципліна
- •§ 6. Поділ влади як принцип організації
- •§ 7. Система "стримувань і противаг"
- •§ 9. Загальна характеристика органів законодавчої,
- •§ 10. Місцеві державні органи і органи
- •§11. Державна служба. Державний службовець
- •§ 1. Поняття та ознаки демократичної держави 180
- •§ 2. Форми та інститути демократії в Україні 183
- •§ 3. Демократія і права меншості 186
- •§ 4. Верховенство права і правова держава,
- •§ 5. Правова держава, поняття та ознаки 191
- •§ 6. Соціальна держава 195
- •§ 7. Правова політика держави 198
- •§ 1. Поняття і основні етапи (рівні) утворення права
- •§ 2. Роль наступності і запозичення (акультурації)
- •§ 3. Джерело і форма права. Основні джерела (форми)
- •§ 4. Нормативно-правовий договір 209
- •§ 5. Правовий звичай 213
- •§ 6. Правовий прецедент.
- •§ 7. Релігійно-правовий текст 220
- •§ 8. Правова доктрина. Коментарі до юридичних текстів 221
- •§ 1. Праворозуміння, його поняття
- •§ 2. Право природне і позитивне, загальносоціальне
- •§ 3. Поняття та ознаки права 230
- •§ 4. Сутність права 233
- •§ 5. Цінність права 235
- •§ 6. Функції права 238
- •§ 7. Принципи права 241
- •§ 8. Співвідношення права і закону 244
- •§ 9. Співвідношення права і економіки 247
- •§ 10. Співвідношення права і політики 248
- •§ 1. Поняття, ознаки, мета правового регулювання
- •§ 2. Співвідношення правового регулювання
- •§ 3. Предмет, сфера і межі правового регулювання 257
- •§ 4. Методи і способи правового регулювання
- •§ 5. Тип правового регулювання.
- •§ 6. Види правового регулювання суспільних відносин 263
- •§ 7. Механізм правового регулювання
- •§ 8. Ефективність механізму правового
- •§ 1. Соціальні норми 271
- •§ 2. Технічні і техніко-юридичні норми 272
- •§ 3. Норми моралі і норми права 274
- •§ 4. Норми-звичаї і норми права 277
- •§ 5. Корпоративні норми і норми права 278
- •§ 6. Норма права, її ознаки 281
- •§ 7. Види норм права 282
- •§ 8. Норми матеріального і процесуального права.
- •§ 9. Спеціалізовані (нетипові) нормативні приписи права 288
- •§ 10. Структура норми права 291
- •§11. Способи (прийоми) викладення норм права
- •§ 1. Система права, її ознаки та структура 296
- •§ 2. Приватне і публічне право 297
- •§ 3. Галузі права 301
- •§ 4. Загальна характеристика основних галузей права 302
- •§ 5. Інститути права. Підгалузі права 307
- •§ 6. Національне і міжнародне право
- •§ 7. Система законодавства, поняття і ознаки 313
- •§ 8. Співвідношення системи права
- •§ 9. Структура системи законодавства та її види 317
- •§ 10. Галузі та інститути законодавства 318
- •§ 1. Поняття і ознаки правової системи 320
- •§ 2. Структура правової системи 322
- •§ 3. Правова система і право 324
- •§ 4. Поняття "тип (сім'я)" правових систем 326
- •§ 5. Типи (сім'ї) правових систем світу 338
- •§ 6. Романо-германський тип (сім'я) правових систем 329
- •§ 7. Англо-американський тип (сім'я) правових систем 333
- •§ 8. Змішаний (конвергентний) тип правових систем -
- •§ 9. Релігійний тип (сім'я) правових систем 340
- •§ 10. Традиційний тип (сім'я) правових систем -
- •§ 1. Поняття та ознаки нормотворчості 344
- •§ 2. Функції нормотворчості 345
- •§ 3. Принципи нормотворчості 347
- •§ 4. Види нормотворчості держави і суспільства 349
- •§ 5. Нормотворчий процес • 351
- •§ 6. Нормотворча техніка як вид юридичної техніки 356
- •§ 7. Нормотворча термінологія, правові дефініції,
- •§ 8. Юридичні помилки в нормотворчій діяльності 362
- •§ 1. Нормативно-правовий акт, його ознаки
- •§ 2. Види нормативно-правових актів, їх юридична сила 366
- •§ 3. Закон та його ознаки. Співвідношення понять
- •§ 4. Види законів 370
- •§ 5. Підзаконний нормативно-правовий акт 373
- •§ 6. Дія нормативно-правових актів у часі 376
- •§ 7. Дія нормативно-правових актів у просторі
- •§ 8. Систематизація нормативно-правових актів 379
- •§ 1. Поняття і ознаки правовідносин.
- •§ 2. Види правовідносин
- •§ 3. Підстави виникнення правовідносин.
- •§ 4. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок
- •§ 5. Законний інтерес, його співвідношення
- •§ 6. Суб'єкти права як суб'єкти (учасники) правовідносин 396
- •§ 7. Правосуб'єктність фізичних осіб
- •§ 8. Юридичні особи як суб'єкти (учасники)
- •§ 9. Об'єкти правовідносин
- •§ 10. Юридичний факт, його поняття, ознаки і види 403
- •§11. Фактичний (юридичний) склад, його ознаки, види 406
- •§ 12. Правові презумпції як спосіб встановлення
- •§ 13. Правові аксіоми, фікції, преюдиції 410
няється
від підготовленності інших законопослушних
громадян обсягом, глибиною і
формалізованим характером правових
знань;
2) сформований
правовий світогляд - переконаність
у відповід-
ності
законів і підзаконних актів праву,
міжнародним стандартам в галузі
прав людини; згода (солідарність) з
правовими приписами законів, розуміння
корисності і необхідності їх застосування,
тобто наявність глибокого правового
мислення; володіння мистецтвом
тлумачення правових актів -уміння
критично творчо осмислювати правові
норми, принципи та інші правові
засоби з огляду на їх гуманістичний,
демократичний і моральний зміст;
3) досконале
володіння правовим інструментарієм -
майстер-
ність
у застосуванні норм права, вміщених у
нормативно-
правових актах та інших
джерелах (формах) права, вклю-
чаючи
рішення Європейського Суду з прав
людини; звичка
додержуватися закону,
вдаватися до використання всіх
досяг-
нень юридичної науки і практики
при прийнятті і оформленні
правових
рішень; навички проведення правової
експертизи;
володіння правилами
складання документації; мовна
підго-
товка.
Правову
культуру юристів-професіоналів залежно
від змісту їх праці можна поділити на
такі види:
правова
культура суддів, прокурорів, слідчих,
юрисконсультів, нотаріусів, адвокатів,
державних виконавців та ін. Юристи
як члени юридичних груп при міністерствах,
парламенті та інших державних структурах
беруть участь у підготовці нормативних
актів, якість яких багато в чому
визначається їх правовою культурою і
правовим мисленням. Залежно від
відображення в правосвідомості
юриста утворюються сфери, що відповідають
різним галузям правових відносин
(господарська, цивільно-правова,
кримінально-правова, кримінально-процесуальна,
трудова та ін.).
'Юридична
професія вимагає оволодіння не лише
правовою культурою, а й психологічною,
моральною, політичною, етичною,
естетичною, економічною, екологічною,
інформаційною та іншими, що становлять
деонтологічні
засади професіоналізм^ Юристи
повинні вміти керуватися в практичній
діяльності принципами моралі, бути
політично нейтральними (не брати участі
в політичній партії, якщо на них
поширюється таке обмеження), знати
психологію спілкуван-
ня
з колегами і клієнтами, дотримуватися
службового етикету, володіти державною
мовою і мовою тих етнічних меншин, де
здійснюється їх професійна діяльність.
Правова культура тріумфує у професійній
групі юристів лише тоді, коли кожний з
них як служитель закону чесно виконує
свій морально-правовий
обоє 'язок.
На
професійну групу юристів поширюється
вимога постійно підтримувати свою
"професійну
форму". Для
цього потрібні: правильна організація
роботи за спеціалізацією, якісна
теоретична підготовка і її постійне
підвищення через самоосвіту, бажання
набути досвіду і знань в конкретній
галузі права, щоденна робота над собою
як фахівцем.
Правова
соціалізація (від
лат.
socialis
-
суспільний) - це двосторонній процес
взаємодії особи і суспільства, в якому
особа оволодіває системою настанов
і оцінювальних орієнтацій як стандартів
правомірної поведінки, умінням визначати
своє місце в суспільстві та зворотно
впливати на формування правових
цінностей суспільства.
Ознаки
правової соціалізації:
1) є
складовою частиною загальної
індивідуальної культурної
соціалізації,
що прилучає особу до універсального
соціокуль-
турного досвіду;
2) є
двостороннім процесом взаємодії особи
і суспільства (на від-
міну
від правового виховання, де соціальне
середовище впливає на людину);
спирається
на правову спадщину попередників і
правовий досвід (юридичну практику)
сучасників;
виражається
в здобутті знань про правила
законослухняної пове-
дінки
та в умінні здійснювати правові настанови
в її межах;
5) виявляється
в умінні бути активним учасником
правовідносин
та
визначати їх значущість для себе;
6) відбувається
під впливом не лише цілеспрямованих
чинників
(як
у правовому вихованні), а й у стихійних,
спонтанних. Правова
соціалізація - це взаємний правовий
розвиток суспільства і особи. З
одного боку, відбувається "входження"
особи в соціальну систему, її
мотиваційне і поведінкове пристосування
до існуючих нормативних правових
стандартів, з другого - широка свобо-§ 10. Правова соціалізація
да
особи
у виборі цінностей, напрацьованих
суспільством, відповідно до власних
переконань. Однак не завжди соціалізація
особи супроводжується її законослухняною
поведінкою. Існують і інші форми
соціалізації, що призводять до
делінквентної (вчинення проступку) і
кримінальної (вчинення злочину)
поведінки. В
цих
випадках негативну роль відіграють
неповноцінні сім'ї з деформованими
стосунками або кримінальне середовище,
у яке потрапляє ще несформована особа.
Певною перешкодою для правової
соціалізації особи є правовий
нігілізм і правовий догматизм. Види
правової соціалізації
за
напрямками: практична
(здійснюється через передавання від
одних осіб до інших практичних навичок
правової діяльності, досвіду правової
поведінки); ідейна (теоретична)
(здійснюється через ознайомлення
з правовими поняттями, принципами,
правовими ідеями, концепціями,
символами);
за
організованістю: стихійна
(спонтанна); цілеспрямована (правове
виховання, правове загальне навчання);
змішана (стихійна і цілеспрямована);
за
формами вияву: зовнішня
(соціальна зумовленість правового
формування особи); внутрішня (суб'єктивне
сприйняття соціальних норм і цінностей,
засвоєння соціального досвіду).
Самосвідомість особи - знакова внутрішня
умова її правової соціалізації.
Правове
виховання -
здійснюваний за допомогою спеціальних
форм, засобів та методів, послідовний,
систематичний та цілеспрямований
правовий вплив на особу, соціальну
групу, суспільство з метою засвоєння
ними правових знань, підвищення рівня
їх правосвідомості і правової
культури та вироблення орієнтації на
соціально-активну правомірну поведінку.
Ознаки
правового виховання:
будується
на засадах системи норм і принципів
права;
тісно
пов'язане з усіма видами соціального
виховання - мораль-
ним,
політичним, естетичним та ін., що є
"субправовими" або такими, "що
прилягають до правового", "пов'язані
з правовим",
оскільки
всі вони втягуються в орбіту правового
виховання;
3) має
за мету дати людині необхідні в житті
юридичні знання,
навчити
її поважати і додержуватися законів і
підзаконних актів, грамотно захищати
себе від незаконних дій з боку державних
органів, що застосовують право;
4) виражається
у втіленні в правосвідомість осіб, що
вихову-
ються, складових елементів
упорядкованих суспільних від-
носин
- дозволів, зобов'язань, заборон, які
створюють умови
для здійснення
правомірної поведінки;
5) спирається
на можливість застосування примусової
сили дер-
жави
через покладання юридичної відповідальності
на правопорушників;
6) здійснюється
за допомогою спеціальних правовиховних
форм
та
методів;
7) виконується
вихователями, котрі, як правило, мають
юридичну
освіту
або спеціальну юридичну підготовку.
Сутністю
правового виховання є
вироблення поваги до права, його
елементів, поєднаних у системну якість,
що відповідає справедливості,
розуміння природного призначення права
впливати на свідомість, культуру
особи, на узгодження її потреб і інтересів
з інтересами і сподіваннями
суспільства. Саме проникнення у сутність
права, здатність свідомо (інтелектуально)
сприймати, оцінювати певні правові
явища, що є стрижнем правового виховання,
спонукає людину до правомірних
настанов, активної правомірної поведінки.
Функції
правового виховання:
1) інформаційна
-
доведення до відома громадян прийнятих
зако-
нів
та підзаконних актів, нормативно-правових
договорів, національної судової
практики, рішень Європейського Суду з
прав людини тощо;
2) орієнтувальна
-
орієнтація громадян на законослухняну
пове-
дінку,
додержання приписів нормативно-правових
актів, толерантність у спілкування
в правовій сфері;
3) профілактична
-
попередження правопорушень та
запо-
бігання їм, перевиховування
правопорушників в дусі поваги
до
права;
4) стимулююча
-
вироблення у громадян правової
активності.
Система
правового виховання -
це сукупність основних струк-
турних
елементів правовиховного процесу
(суб'єктів, об'єктів, форм,
§ 11. Правове виховання
засобів,
способів, методів), що забезпечують
його відповідний порядок і організацію.
Суб
'єкти правового виховання - державні
органи, громадські організації,
соціальні групи, посадові особи та
громадяни, котрі спрямовують свою
діяльність на розроблення і реалізацію
заходів, пов'язаних з правовим вихованням.
Суб'єкти правового виховання можуть
мати правовиховну функцію як основну
(установи освіти - Національна юридична
академія України, Одеська національна
юридична академія, Київський національний
університет внутрішніх справ, Харківський
національний університет внутрішніх
справ, юридичні факультети національних
державних університетів та ін.) або як
одну з багатьох (місцеві ради, прокуратура,
адвокатура, органи юстиції, МВС та ін.).
Об
'єкти правового виховання - свідомість
людини, її розум (інтелект) та здатність
сприймати, оцінювати і здійснювати
певні правові явища.
Форми
правового виховання (зовнішніє
вираження організаційної діяльності,
її змісту):
1) правова
освіта - цілеспрямований
процес правового навчання
в
системі освіти юридичного
(професійно-правового) і нею-ридичного
профілю, що полягає у передаванні,
нагромадженні і засвоєнні знань,
умінь і навичок правового характеру
(школі, коледжі, інституті);
2) правова
інформація — оперативне
доведення до громадян відо-
мостей
про прийняття нових законів та підзаконних
актів, міжнародних договорів, їх змісту
та спрямованості;
3) правова
пропаганда - поширення
правових знань серед насе-
лення
шляхом тлумачення норм права через
засоби масової інформації (преса,
телебачення, радіомовлення, Інтернет);
4) юридична
практика - здійснення
правовиховного впливу суду,
прокуратури,
органів внутрішніх справ, юстиції,
адвокатури на громадян;
5) безпосередня
реалізація норм права -
виявлення соціально-
правомірної
активності, самостійне здійснення
юридич-
них дій, дотримання заборон,
використання прав, виконання
обов'язків;
6) правомірна
поведінка - поводження
з суб'єктами права відпо-
відно
до правових норм таким чином, щоб бути
зразком для наслідування;
7) самовиховання
- самоаналіз
своїх дій відповідно до правових
вимог,
удосконалення правових знань і орієнтації
в правовій реальності (його методи:
самопізнання, самооцінка, самопорів-няння,
самообов'язковість, самоврядування,
самопримус). Засоби
правового виховання: теле-
радіопередачі, лекції з правової
тематики, індивідуальна робота, друковані
правові видання, спеціальні
організаційно-освітні акції правового
змісту (прес-конференції, брифінги,
зустрічі, лекції, бесіди, семінари,
вечори питань і відповідей, консультації
тощо);
Методи
правового виховання - сукупність
прийомів і способів, за допомогою яких
здобуваються правові знання, уміння і
навички, формується повага до права.
Основні методи правового виховання:
переконання, заохочення, примус,
інформаційний вплив, наставництво,
позитивний приклад.
Правова
вихованість -
внутрішній духовно-правовий стан, у
якому перебуває особа в момент прийняття
рішення про необхідність поводити
себе відповідно до вимог норм права.
Це стан правосвідомості особи, рівень
її правової культури, готовність до
правомірної поведінки. Вищий рівень
правової вихованості - це не тільки
знання права і розуміння необхідності
виконувати правові приписи, але і
сформоване ставлення до права і правового
закону як до вищих цінностей. Правова
вихованість - результат таких стадій
правового виховання: 1)
накопичення правових знань; 2) перетворення
накопиченої інформації в оцінні
орієнтації у правовій сфері, формування
правового світогляду; 3) готовність
діяти, керуючись інформаційно-оцінними
орієнтаціями, правовим світоглядом.