Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тдп.скакун.doc
Скачиваний:
34
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
3.15 Mб
Скачать

струкції і види систематизації нормативно-правового матері­алу — інкорпорація, кодифікація, консолідація; 5) правозастосовна діяльність, насамперед судова, включаючи

принципи судочинства як наслідок спільності ідеологій. Наявність певних ознак, якими відрізняється одна група правових систем від іншої в межах конкретного типу (сім'ї), дає змогу розгля­дати їх як відносно самостійні.

§ 5. Типи (сім'ї) правових систем світу

На основі подібності вказаних вище елементів правові системи світу можна об'єднати у такі типи (сім'ї);

1. Романо-германський тип (сім'я) правових систем або нормативно-актний (країни континентальної Європи - Італія, Фран- ція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін.).

У межах цього типу (сім'ї) правових систем виділяють два підти­пи, або дві правові групи:

романська (Франція, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Італія, Португалія, Іспанія. Провідною в цій групі є націо­нальна правова система Франції);

• германська, або центральноєвропейська (Німеччині, Австрія, Швейцарія та ін. Провідною в цій групі є національна правова система Німеччини).

2. Англо-американський тип (сім'я) правових систем або судово-прецедентний (Англія, Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою - колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Британської Співдружності) та ін.).

Усередині англо-американського типу (сім'ї) правових систем розрізняють два підтипи, або дві групи:

англійське загальне право (Велика Британія);

• американське право (США).

Окрім того, можливий поділ англо-американського типу (сім'ї) правових систем на дві групи:

• європейське загальне право (Велика Британія, Ірландія);

• позаєвропейське загальне право (США, Канада та ін.). Право кожної країни поза Європою набуло широкої автономії

в межах англо-американського типу (сім'ї) правових систем.

3. Змішаний тип (сім'я) правових систем, або конвергентний чи дуалістичний - виник на стику двох класичних сімей правових систем: романо-германської і англо-американської і має специфічні ознаки.

У межах цього типу (сім'ї) виокремлюються такі групи:

  • скандинавська, або північноєвропейська (Данія, Шве­ція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія);

  • латиноамериканська (Аргентина, Парагвай, Уруг­вай, Чилі та ін.).

4. Релігійний тип (сім'я) правових систем:

  • мусульманське право;

  • індуїстське право;

  • іудейське (єврейське) право.

5. Традиційний тип (сім'я) правових систем:

  • далекосхідна, або традиційно-ідеологічна, група (осно­вні підгрупи - китайська, японська);

  • африканська, або звичаєво-правова, група (країни Африки, Мадагаскар).

Соціалістичний тип (сім'я) правових систем у цілому пішов в історію (правові системи цього типу можна вивчати в ретроспектив­ному плані), проте і сьогодні є низка правових систем (Куба, В'єтнам, КНДР), що зберегли соціалістичне забарвлення з внесенням новацій -більших або менших, залежно від держави. Це не означає, що з ураху­ванням "соціалістичного" забарвлення їх не можна віднести до класич­но усталених типів правових систем. За справедливою думкою К. Цвай-герта і X. Кьотца, різні системи права, незважаючи на відмінності в істо­ричному розвитку, доктринальних поглядах і стилі практики, дуже часто вирішують ті самі проблеми, аж до окремих дрібниць, - однаково37.

Україна (як Росія і Білорусь) може бути віднесена до східноєвро­пейської групи романо-германської сім'ї правових систем38.

§ 6. Романо-германський тип (сім 'я) правових систем

Романо-германський тип (сім'я) правових систем - сукупність наці­ональних правових систем, які мають загальні закономірності розви-

37 Цвайгерт К., Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. - М.: Международные отношения, 2000. - Т. 1. - С. 58-59. 58 Скакун О. Ф. Правова система України на правовій карті світу. - X.: Еспада, 2004. - С. 88-94.

тку і подібні ознаки, що склалися на основі давньоримського цивільного права і його пристосування (у поєднанні з канонічним правом, доктри-нальним правом університетів і місцевих норм-звичаїв) до нових націо­нальних умов при домінуванні закону серед інших джерел права. Ознаки романо-германського типу (сім'ї) правових систем:

1) виник в континентальній Європі внаслідок загальності розви-

тку суспільств і держав під сильним впливом римського соці­ального і правового порядку; поширився на Центральну і Пів­денну Америку (колишні колонії Іспанії, Португалії і Франції), значну частину Африки, країни Близького Сходу, Японію, Індонезію, Південну Корею, Таїланд;

2) розвинувся на основі рецепції (від лат. receptio - прийняття)

давньоримського цивільного права, його ідей, принципів і інститутів. Римське право було сприйнято завдяки його попу­ляризації в університетах - італійських, французьких, німець­ких (ХІІ-ХШ ст.). Велику роль в "очищенні", переробці і при­стосуванні римського права до умов життя (в тому числі до місцевого звичаєвого права), особливо в XIV столітті, віді­грала школа юристів - глосаторів34, діяльність якої продо­вжила школа постглосаторів, які на рівні культури епохи Від­родження відпрацювали логічні принципи, конструкції, уза­гальнили формули римського приватного права. Істотний внесок у становлення права континентальної Європи зробило канонічне середньовічне право завдяки величезному впли­ву католицької церкви і найширшої юрисдикції церковних судів (особливо в Іспанії). Канонічне право (його основне джерело - Біблія) як система канонів - правил, що встановлені церквою і стосують­ся устрою церкви і життя віруючих (шлюб, заповіт), ґрунтувалося на принципах римського права, вивчалося в університетах нарівні з римським цивільним правом. У результаті в одних країнах континен­тальної Європи римське право стало чинним (Німеччина, Італія, Іспа­нія, Португалія), в інших (Франція) визначило напрям змісту націо­нального права, що формувалося. Завдяки канонічному праву були створені нові юридичні конструкції, наприклад інститут вини;

3) основним джерелом (формою) права є нормативно-правовий акт - ця ознака дає підставу називати сім'ю правових сис-

тем нормативно-актною. Інші джерела права (зви­чай, узагальнення судової практики, нормативний договір) посідають підлегле місце стосовно закону як провідному нормативно-правовому акту, норми якого формулюються законодавцем - представницьким органом державної влади;

  1. нормативно-правові акти супідрядні один одному за юри­дичною силою: конституційні закони - звичайні (поточні) закони - підзаконні акти. За конституцією визнана вища юри­дична сила (Конституція ФРН 1949 p., Конституція Італії 1947 p., Конституція Франції 1958 p., Конституція Швейцарії 1999 р. (набрала чинності 01.01.2000 р.) та ін.);

  2. поширеною є кодифікація нормативно-правових актів - ця ознака дає підставу називати правові системи цієї сім'ї кодифікованими. Тут існують кодекси з високим рів­нем узагальнення і систематизації значної частини законодав­ства, їх особливості: 1) кодекси мають галузевий характер; 2) у них включаються як законодавчі акти парламенту, так і акти, створені в результаті делегованого законодавства (у тих країнах, де воно передбачено конституцією); 3) створюються кодекси і комплексно-галузевого характеру (комплексне законодавство). У Франції з п'яти наполеонівських кодексів три - Цивільний 1804 p., Торговельний 1807 р. і Кримінальний 1810 р.- визна­ються як і раніше діючими, хоч і піддалися значним змінам. У Німеччині продовжує діяти зі змінами і доповненнями (а їх понад 140) Німецький кримінальний кодекс (Strafgesetzbuch, автор Адольф Леонард), що набув чинності ще в 1871 р. і "пере­жив" п'ять реформ кримінального права. Інший кодифікований акт - Німецьке цивільне укладення 1896 р. (набуло чинності 01.01.1900 р., тому його називають у Німеччині "Укладення 1900 року" або "Кодекс 1900 р.) - більше як за 100 років існу­вання піддавалося багаторазовим змінам і доповненням;

6) право має систему з чіткою структурою: публічне і приватне,

їх галузі, підгалузі, норми права. Публічне і приватне право у всіх країнах романо-германської сім'ї включає майже ті самі основні галузі: конституційне, адміністративне, міжнародне, публічне, кримінальне, цивільне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, трудове право і т. д. Подібна однако­вість спостерігається і щодо правових інститутів, наприклад,

39 Школа юристів XI—XIII ст. виникла в Болоньї, дістала назву від приміток (глос), якими юристи постачали тексти кодексу Юстиніана.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]