У 2000 р. частка харчової промисловості, машинобудування і металообробки та хімічної і нафтохімічної промисловості Централь­ного району в галузевій структурі промислової продукції в 1,5—З рази перевищувала середньодержавні показники (табл. 4.25).

Найбільшу питому вагу у промисловому виробництві Київсь­кої області має електроенергетика — 26,7 %, а в Черкаській та Києві — харчова промисловість — відповідно 42,1 та 27,2 %.

Таблиця 4.24

Територіально-галузева структура

Валової додаткової вартості економіки

Центрального економічного району у 2000 р.

742

Таблиця 4.25

Територіально-галузева структура промисловості центрального економічного району в 2000 р.

743

Крім згаданих вище галузей, Київська область вирізняється розвинутою харчовою, хімічною та нафтохімічною промисловіс­тю, Черкаська — хімічною промисловістю, а Київ — машинобу­дуванням і металообробкою та електроенергетикою. Удоскона­лення структури промислового виробництва району необхідно здійснювати зі зменшенням питомої ваги енерго- та паливоміст-ких галузей та підвищенням частки соціально орієнтованих галу­зей — легкої, харчової та переробної промисловості, із забезпе­ченням високих темпів розвитку сучасного машинобудування і металообробки, що створить матеріально-технічні передумови для переоснащення всіх галузей економіки.

Аналіз промислового виробництва Центрального району підт­верджує, що він спеціалізується на випуску електроенергетики — 23,1 % від її виробництва в Україні, лісової, деревообробної, це­люлозно-паперової— 21,5 та хімічної і нафтохімічної промисло­вості — 20,4 %. У цілому Центральний район виробляє майже 10 % промислової продукції країни.

Крім названих, основними галузями спеціалізації в загально­державному поділі праці є: мікробіологічна, медична, поліграфіч­на, машинобудування (приладобудування), в тому числі радіови­мірювальних приладів, виробництво оптичних і оптико-механіч-них приладів, авіаційна, хімічна і нафтохімічна, целюлозно-папе­рова, скляна та фарфоро-фаянсова. Недостатній розвиток у районі мають машинобудування і металообробка — 10,2 %, легка — 14,4 та харчова промисловість — 15,7 %.

Машинобудування. Центральний економічний район тради­ційно визначається високорозвинутою машинобудівною галуззю, яка представлена 364 підприємствами, частка товарної продукції яких у загальному обсязі регіону становить 17,4 %, вартість ос­новних виробничих фондів — 30,9, чисельність промислово-виробничого персоналу — 27,4 %.

Слід відзначити низку галузей, які мають невисоку питому вагу у регіональній галузевій структурі, але в загальнодержавному поділі праці визначають галузеву спеціалізацію регіону. Це — виробницт­во оптичних та оптико-механічних приладів, радіовимірювальних приладів, авіаційна промисловість та ін. Тобто концентрація всіх виробництв на території регіону, а саме в Києві, дуже висока.

Машинобудівний комплекс регіону представлений численними галузями, серед яких особливо значними є: електротехнічна про­мисловість, хімічне та нафтохімічне машинобудування, приладо­будування, виробництво санітарно-технічного та газового устатку­вання, машинобудування для легкої та харчової промисловості та ін.

744

Подальший розвиток машинобудівного комплексу має бути на базі досягнень науково-технічного прогресу, шляхом ство­рення високомеханізованих та автоматизованих ліній на вироб­ництві, впровадження нових мало- та безвідходних ресурсозбе­рігаючих технологій.

Паливно-енергетичний комплекс. Цей промисловий ком­плекс району представлений слаборозвинутою вугільною та тор­ф'яною промисловістю.

Електроенергетика. У районі на початок 2001 р. в цій галузі налічувалось 17 підприємств з чисельністю 93,7 тис. працюючих і обсягом виробленої продукції на суму 4071,2 млн грн.

Вироблення електроенергії на території району здійснюється на таких об'єктах, як Трипільська ГРЕС, Білоцерківська ТЕЦ, Київсь­ка ГЕС та ін. Слід зазначити, що аварія на Чорнобильській АЕС порушила цілу низку проблем, які потребують невідкладного ви­рішення. Подальшу експлуатацію ЧАЕС, яка пов'язана з викидами радіоактивних речовин в навколишнє середовище, зупинено.

Хімічна та нафтохімічна промисловість. Ця галузь промис­ловості представлена 53 підприємствами. На її частку припадає 17,4 % товарної продукції, 15,4 % вартості основних виробничих фондів і 7,1 % промислово-виробничого персоналу Центрального економічного району.

У структурі промисловості цієї галузі переважає нафтохімічна (42,7 %), основні її галузі — шинна, гумоасбестова промисло­вість та виробництво гумотехнічних виробів; хіміко-фармацев-тична галузь (зосереджена в основному в м. Києві). Хімічна про­мисловість регіону представлена широким спектром галузей, се­ред яких: основна хімія (азотна, хлорна промисловість), промис­ловість хімічних волокон і ниток, виробництво пластмас, лако­фарбова, промисловість побутової хімії та ін.

За останні роки розвиток галузі здійснюється шляхом реконс­трукції і технічного переозброєння діючих підприємств. Метою цих заходів є підвищення ефективності підприємств та впрова­дження природозберігаючих технологій.

Харчова промисловість. Харчова промисловість району є галуззю регіональної спеціалізації, вона включає 83 підприємс­тва, виробляє 26,7 % товарної продукції, середня чисельність промислово-виробничого персоналу становить 14,2 %, вартість основних виробничих фондів — 12,8 % до аналогічних показ­ників району.

Серед підгалузей харчової промисловості, які входять до її складу, треба відзначити такі, що мають найбільшу питому вагу у

745

виробництві товарної продукції галузі: це м'ясна і молочна, хлі­бопекарська, цукрова, маслосироробна, тютюнова та ін.

Харчова промисловість задовольняє власні потреби регіону, але виникає необхідність оновлення матеріальної бази, модерні­зація виробництва, збільшення обсягів конкурентоспроможної продукції й розширення державної фінансово-кредитної підтри­мки підприємств.

Агропромисловий комплекс. Розвиток сільського господар­ства Центрального району має вагому відмінність від інших регіо­нів України. Це пов'язано з тим, що в його складі знаходиться Київ, який акумулює велику кількість населення і виробничих га­лузей, але не має сільськогосподарського виробництва. Тому сіль­ськогосподарське виробництво представлено і функціонує в Київ­ській і Черкаській областях.

У районі зосереджено 4,7 % всіх сільгоспугідь України та 9,0 % ріллі. Структура посівних площ району в основному збігається з середньою по Україні. Майже половину посівних площ (48,7%) зайнято зерновими і зернобобовими культурами. На другому міс­ці — площі, зайняті кормовими культурами (31,5 %). Під технічні культури відведено 10,2 % всіх посівних площ. Картопля та овоче-баштанні культури займають 9,6 % посівних площ району.

Динаміка сільськогосподарського виробництва Центрального району показує, що кризові явища охопили цю галузь більше, ніж в Україні в цілому. Так, у 2000 р. випуск валової продукції сіль­ськогосподарського району становив лише 56,9 % від рівня 1990 р.

У галузі рослинництва район спеціалізується на вирощуванні картоплі, цукрових буряків та зернових культур. За аналізований період найбільших втрат у районі зазнало вирощування цукрових буряків, особливо у Черкаській області. Разом з тим скорочення виробництва цього виду продукції по району було значно мен­шим, ніж по Україні, в результаті більш стабільного вирощуван­ня у Київській області. Обсяги виробництва зерна скоротились по регіону лише на 6,7 %, а виробництво овочів на 8,1 %, тоді як ви­робництво картоплі зросло на 24,7 %.

За останні роки суттєво скоротилися обсяги виробництва тва­ринницької продукції (табл. 4.26). Так, за період з 1990-го по 2000 р. обсяги виробництва м'яса знизились на 41,3 %, молока — на 45,3, яєць — 57,8 %. Основними причинами такого різкого спаду виробництва стало різке скорочення поголів'я худоби, диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, збитковість виробництва.

746

Таблиця 4.26

ВИРОБНИЦТВО ОСНОВНИХ ВИДІВ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ У

ЦЕНТРАЛЬНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ РАЙОНІ у 2000 р.

(у господарствах усіх категорій), тис. т

Як і в інших галузях матеріального виробництва, в харчовій промисловості району спостерігається спад виробництва продук­ції. Особливо стрімкими темпами за період 1990—2000 рр. ско­ротилося виробництво продукції з незбираного молока — на 78,8 %, м'ясопродуктів — на 81,6, борошна — на 51, хліба і хлі­бобулочних виробів — на 38,6 % (табл. 4.27).

Найбільш вагомий вплив на зниження рівня виробництва мали часткова втрата зовнішніх ринків збуту внаслідок розпа­ду СРСР і РЕВ та низька купівельна спроможність населення. Техніко-економічний рівень більшості підприємств харчової промисловості не відповідає вимогам науково-технічного прог­ресу, значно відстає від аналогів розвинутих зарубіжних країн. Частина машин та обладнання за технічними параметрами за-

747

старіла, четверта частина енергетичного обладнання потребує заміни. Більшість продовольчих товарів неконкурентоспромо­жні, зокрема значно відстають від світових зразків за зовніш­нім оформленням.

Таблиця 4.27

ВИРОБНИЦТВО ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ У ЦЕНТРАЛЬНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ РАЙОНІ у 2000 р., тис. т

Тому для покращання роботи харчової промисловості потріб­не технологічне переозброєння заводів, які мають морально і фі­зично зношене устаткування, низьку якість пакування продукції, недосконалу організацію маркетингової діяльності.

Транспортний комплекс. Транспортний комплекс Централь­ного економічного району складає залізничний (магістральний і промисловий), автомобільний, річковий, повітряний і міський електротранспорт. Основним його завданням є повне і своєчасне задоволення потреб у господарських та пасажирських перевезен­нях, підвищення їх ефективності.

748

У той же час сучасний рівень розвитку транспорту і зв'язку району не відповідає стандартам якості обслуговування. Стан ма­теріально-технічної бази транспорту незадовільний. Відмічається високий рівень зносу основних фондів на транспорті, який пере­вищує 50 %, а в галузі зв'язку — понад 60 %.

Аналіз основних показників розвитку транспорту за 1991— 2000 pp. свідчить, зокрема, про значне скорочення обсягів переве­зень по всіх видах транспорту, що пов'язано зі скороченням ви­робництва і транспортної спроможності. Обсяги перевезень ав­томобільним транспортом скоротились за 1991—2000 pp. на 79,1 %, зокрема в Києві — на 84,0, у Черкаській області — на 78 %. Зме­ншились також обсяги перевезень пасажирів у 2000 р. порівняно з 1990 р. — більш ніж на 50 %.

Головними напрямами розвитку транспортної галузі регіону є оновлення і раціоналізація рухомого складу згідно зі змінами ван-тажо- та пасажиропотоків, реконструкція залізниць і автошляхів для збільшення їх пропускної спроможності, забезпечення мате­ріально-технічними ресурсами.

Капітальні вкладення і будівельний комплекс. За період кризи, в умовах відсутності коштів інвестиційна активність у ре­гіоні значно зменшилась. Обсяги капітальних вкладень в еконо­міку району зменшились на 53,5 %. Разом з тим частка капіталь­них вкладень у галузі економіки району в цілому в період 1991— 2000 pp. зросла з 12,2 % до 22,4 % у результаті значного скоро­чення обсягів капітальних вкладень в інші регіони України. Фі­нансування капітальних вкладень не було рівномірним по облас­тях Центрального району. Питома вага Київської області в за­гальному обсязі капітальних вкладень по Україні зменшилась — з 5,3 % у 1990 р. до 4,1 у 2000 p., Черкаської — з 2,4 до 1,4. У той же час частка капітальних вкладень в економіку Києва збільши­лась майже в 4 рази — з 4,5 до 16,9 %.

Визначальним показником інвестиційної діяльності є обсяг капітальних вкладень на душу населення. У цілому по регіону цей показник зазнав менш глибокого падіння, ніж по Україні. Ін­декс капітальних вкладень на душу населення 2000/1990 стано­вив по Україні 26,4 %, а по Центральному району — 40,9 %. Але відбувалось це за рахунок більш високої інвестиційної активності у Києві, де цей індекс становив 94,7 %.

Вирізняється район і за обсягами будівельно-монтажних робіт, які здійснювались більш високими темпами, ніж у сере­дньому по Україні. Частка будівельно-монтажних робіт райо­ну в їх загальному обсязі по економіці держави зросла з 13,1

749

до 27,6%, по Київській області — з 4,8 до 4,9, Києву — з 4,9 до 21,3 %, по Черкаській області вона скоротилась з 3,4 до 1,4%.

Що стосується введення в дію основних фондів, то питома ва­га району в Україні зменшилась на 1,2 відсоткового пункту.

У той же час значно змінилась територіальна структура введення основних фондів — частка Київської області скоро­тилась з 4,6 до 3,6 %, Черкаської — з 2,7 до 2,6 і Києва з 6,5 до 6,4 %.

У цілому інвестиційно-будівельний комплекс Центрального району є досить потужним, але більша частина інвестицій припа­дає на Київ, що визначає посилену для кризового періоду будівель­ну активність у місті.

Зовнішньоекономічна діяльність. Центральний економіч­ний район має економічні зв'язки з багатьма країнами світу. У районі зосереджено потужний експортний потенціал і велика кількість імпортно орієнтованих підприємств з виробництва товарів і послуг.

У загальній кількості підприємств, які здійснюють експорт то­варів і послуг з України, підприємства району становлять 23,3, а вартість експорту — 16,8 % всієї вартості експорту України.

Підприємства, які імпортують продукцію з-за кордону, у районі становлять 34,5 % усіх підприємств України, а вартість імпортних операцій району — 23,1 % всієї їх вартості по Україні.

Сальдо експортно-імпортних операцій по регіону є додатним.

Безумовним лідером у здійсненні зовнішньоекономічної діяль­ності є Київ. У місті зосереджено 18,5 % всіх підприємств, що експортують продукцію, і 29,6 % тих, що імпортують. Імпорт то­варів і послуг міста перевищує експорт на 809,8 млн дол. США.

Географія зовнішньоекономічної діяльності району, і особли­во Києва, дуже широка — близько 60 країн близького і далекого зарубіжжя.

Крім того, економічні зв'язки з закордоном здійснюються у формі інвестицій у регіони України. У 2000 р. на Центральний економічний район припадало 45,3 % усіх отриманих іноземних інвестицій у регіони України, і 7,6 % прямих інвестицій з регіонів України в економіку інших країн.

Екологічна ситуація. Практика природокористування, яка склалась останнім часом, не сприяла вирішенню актуальних екологічних проблем. Відомчий і суб'єктивний підхід у прийн­ятті господарських рішень, Чорнобильська катастрофа призвели

750

до різкого погіршення стану навколишнього середовища і, як наслідок, до високого рівня захворюваності населення.

Основними забруднювачами довкілля є такі галузі промисло­вості, як паливно-енергетична, металургійна, хімічна та нафтохі­мічна, медична, харчова та ін., які викидають у повітря значну частину шкідливих речовин, серед яких сірковий ангідрид, окис­ли азоту, а також забруднюють водні джерела неочищеними та недостатньо очищеними стічними водами.

Основним напрямом вирішення екологічних проблем у ре­гіоні є надання їм статусу екологічної пріоритетності і ство­рення сприятливих умов для інвестування природоохоронних заходів.

Соціальна сфера. Загальний стан економіки регіону, як і всієї країни, вплинув на розвиток соціальної сфери. Аналіз ос­новних її показників свідчить про значне падіння розвитку ви­робництва товарів народного споживання і надання різномані­тних послуг населенню як побутових, так і соціально-культур­них (табл. 4.28).

Скорочення виробництва товарів народного споживання знач­ною мірою пов'язане з неконкурентоспроможністю цих товарів порівняно з імпортними аналогами та неплатоспроможністю на­селення. Зменшення обсягу платних послуг населенню до 28,6 % від рівня 1990 р. пояснюється відмовою населення від цього виду послуг внаслідок збідніння.

У результаті недостатнього фінансування в галузі охорони здоров'я зменшилась забезпеченість населення лікарняними ліж­ками на 21,6%.

Зростання спостерігалось лише в забезпеченості населення житлом, що пов'язано з розбудовою приватного житла; у кілько­сті музеїв; забезпеченості населення потужностями амбулаторно-поліклінічних закладів. У районі зростає і кількість студентів у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації.

Життєвий рівень населення регіону характеризує динаміка рівня споживання основних видів продовольчої продукції на душу населення. Аналіз цих даних по Центральному району показує, що за споживанням молока і молокопродуктів стано­вище в регіоні гірше, ніж по Україні в середньому, за рахунок меншого споживання по Києву і Київській області. Це ж сто­сується і споживання м'яса і м'ясопродуктів, хлібних продук­тів. Споживання яєць, олії, фруктів, ягід і винограду, а також риби скоротилось за роки кризи в регіоні менше, ніж в серед­ньому по Україні.

751