Література

1. Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право: Учебное пособие. - М.: Юриспруденция, 2000. - 304 с.

2. Податковий кодекс України: Проект //www.sta.gov.ua

3. Н.А. Маринів Податкова перевірка як організаційно-правова форма реалізації податкового контролю: Автореферат дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. - Харків, - 2007. – 21 с.

Секція № 6 філологічні науки

Буряк Ольга

учениця 10-Б класу ЗБЛ «Перспектива»

Наук. кер.: вчитель-методист Кальф Т.П.

Своєрідність психологізму в романі у.С. Моема «теaтр»

Проблема психологізму завжди цікава літературознавцям, бо саме вона відкриває можливість дослідити художній твір в багатьох аспектах: і з точки зору стилю та композиції, і з точки зору тематики та проблематики, вирішення проблеми психологізму допомагає також зрозуміти концепцію світу та людини письменника.

Психологізм як естетична властивість романів С. Моема привертає увагу дослідників його творчості, тому що з одного боку, відомі заяви публіциста Моема про недоречність психологізму - с іншого, романи письменника Моема є новаторськими саме в якості психологізму.

Особливо цікаво дослідити роман С. Моема «Театр» як психологічний, так як в центрі твору – постає зображення творчої особистості, акторки Джулії ламберт, і саме таємниці творчого процесу в її душі привертають увагу читача.

Сучасні дослідники творчості Моема визначили його психологізм як зовнішній, схарактеризували форми, прийоми, засоби психологічного зображення в творах письменника, але все ж таки додаткових дослідницьких зусиль потребує психологічний підтекст романів Моема, зокрема і роман «Театр».

Такі проблеми роману «Театр», як: взаємовідношення особистості і суспільства, таланту і публіки, генія і звичайної людини – неможливо художньо вирішити без психологічного дослідження та зображення.

Психологічний аналіз в романі «Театр» здійснюється і прямо: і через авторські описи характеру, внутрішнього стану персонажів; і непрямий: через зображення деталей поведінки, жестів, міміки, навіть інтер’єру. Проте серед всіх цих засобів психологічного зображення, які традиційно використовує С. Моем, особливе місце належить зовнішньому і внутрішньому мовленні персонажів, причому зосередженість автора тільки на внутрішній мові головної героїні, Джулії Ламберт, має пряме відношення до ідейного змісту - зображення конфлікту митця та середовища, що його оточує.

Особливу увагу приділяє С. Моем тим мовленим ситуаціям, коли розмова стає самоціллю, ритуальною властивістю спілкування. Розмова в таких випадках зумовлена правилами поведінки, і довга пауза, або невластива стилістиці репліка стає потужним засобом викриття психологічного підтексту.

Персонажі роману розмовляють багато, в зображенні їх мовлення С. Моем зберігає логічну прозорість, стилістичну єдність мовлення автора та героя. Але в найбільш важливих щодо задуму твору епізодах, він використовує невласно-пряму мову або особистісні забарвлені репліки, наприклад, репліки Джулії «про себе» або «убік» - так з’являється підтекстова іронія, яка спрямована і на героїню, і на її оточення, і на читача.

Діалоги роману «Театр» багатофункціональні: вони містять і відбиток характеру та відомості персонажа, і свідчать про його душевний стан; вони, також спрямовані на створення цілісної системи ідейного задуму твору.

Діалогам роману «Театр » притаманні і функції побутової розмови: інформувати, виразити потреби людини,- але в художньо-естетичному контексті він, позначує душевний стан героя, стимулює психологічний аналіз читача.