Література

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вiд 14 травня 1992р. № 2343-XII., ст.440 // www.rada.gov.ua.

2. Плевако В. І. Форми апеляції в господарському судочинстві та повноваження апеляційної інстанції - К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 210-212.

3. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року. № 1798 XII // www.rada.gov.ua.

4. Закон України «Про судоустрій» вiд 7лютого.2002р. № 3018-III., ст.180 // www.rada.gov.ua.

Костенко Олена

аспірант юридичного факультету ЗНУ

Наук. кер.: д. ю. н., професор Коломоєць Т.О.

Загальнотеоретичні положення про тлумачення адміністративно-правових норм

Оновлення адміністративно-правової науки у відповідності до «людиноцентриської» концепції та затвердження Указом Президента України № 810 від 22 липня 1998 року Концепції адміністративної реформи в Україні зумовлюють необхідність подальшого реформування законодавства у цій сфері. Адміністративне законодавство, враховуючи застарілість окремих його положень, невідповідність та певну «нестикованість» нових інститутів адміністративного права із старими, в цілому є недостатньо опрацьованим, недостатньо визначеним, невиправдано ускладненим і суперечливим. У зв’язку із цим продовжується процес доопрацювання чинних законів та внесення до них змін і доповнень. Це, у свою чергу, призводить не тільки до удосконалення відповідних норм, але й до часом суттєвої нестабільності адміністративно-правових актів, проблем правозастосування тощо.

Саме тому постає необхідність не тільки у стабільному адміністративному законодавстві, але й в усталеній практиці його застосування. Таке завдання може бути вирішеним тільки через розробку теорії тлумачення адміністративного законодавства. Така теорія, безперечно, повинна розроблятися перш за все на підставі дослідження адміністративно-правових норм, відповідного законодавства та практики його застосування.

При цьому варто погодитись із І.Л. Самсіним, що розробка у такий спосіб теорії тлумачення сьогодні не здійснюється стосовно будь-яких галузей законодавства і у цьому відношенні юридична теорія залишила правозастосовну практику без наукової опори. Саме тому, неприйнятну ситуацію, що склалась, необхідно рішуче долати [1, с. 3].

У теорії права тлумачення норм права – це розумова інтелектуальна діяльність суб’єкта, пов’язана із встановленням їх точного значення (змісту) [2, с. 404], інтелектуально-вольова діяльність, спрямована на з’ясування і роз’яснення волі законодавця, матеріалізованої у нормі права, а також результати цієї діяльності [3, с. 80]. Способами тлумачення, тобто сукупністю прийомів аналізу правових норм, розкриття їх змісту (значення) з метою практичної реалізації, зокрема є: 1) філологічне (граматичне, текстове, мовне) тлумачення – це з'ясування змісту норми права через граматичний аналіз її словесного формулювання з використанням законів філології; ґрунтується на даних граматики, лексики і припускає аналіз слів, пропозицій, словесних формулювань юридичних норм; 2) системне тлумачення – це з'ясування значення норми через встановлення її системних зв'язків з іншими нормами. Сутність його полягає в тому, що норма зіставляється з іншими нормами, встановлюються її місце і значення в даному нормативному акті, галузі права, всій правовій системі; 3) історико-політичне тлумачення (в тому числі історико-порівняльне) – це з'ясування значення норм права на підставі аналізу конкретних історичних умов їх прийняття; з'ясування цілей і завдань, закладених законодавцем. Всі способи юридичного тлумачення використовуються в сукупності, комплексі.

Деякі вчені, наприклад С.С. Алексеев відрізняють ще логічне і спеціально-юридичне тлумачення [2, с. 406-407]. На його думку, логічне тлумачення є з'ясуванням змісту норми права через використання законів і правил формальної логіки; дозволяє розкрити зміст юридичних норм, який іноді не збігається з буквальним значенням через невдалий вибір законодавцем словесних форм. При логічному тлумаченні аналізуються не слова і вислови, а поняття, які вони відображають, а спеціально-юридичне тлумачення – це з'ясування значення норми, яке ґрунтується на досягненнях юридичних наук; такі досягнення можуть міститися в самому тексті закону – дефініції понять, а також у роз'ясненнях судових інстанцій і наукових коментарях. Тлумачення права юристом-професіоналом є компетентним внаслідок того, що юрист використовує в процесі тлумачення спеціальні юридичні знання. С.С. Алексєєва вважає, що спеціально-юридичне тлумачення посідає центральне місце серед інших способів тлумачення [4, с157-160]. Із певною специфікою, вказані положення можна в цілому застосувати і до тлумачення адміністративно-правових норм.

Таким чином, тлумачення адміністративно-правових норм – це розумова інтелектуально-вольова діяльність відповідного суб’єкта, спрямована на з’ясування і роз’яснення адміністративно-правових норм з метою встановлення правильного і однакового їх розуміння та застосування.