Література

1. Безрукова Н. В. Особливості франчайзінгу в міжнародному бізнесі // Науковий вісник. - 2005. - № 1 (15). - С. 47–52.

2. Ляшенко В.И. Развитие франчайзингового режима в Украине // Вісник економічної думки України. – 2007. -  № 1. – С. 79-85.

Шостак Марина

студентка І курсу ТК ЗНУ

Наук. кер.: Богданова Л.М.

Основні напрями розв'язання проблеми цінового регулювання продовольчого ринку

В умовах інтенсивної інфляції поступове узгодження суперечливих інтересів споживачів і виробників лишається головною проблемою цінового регулювання продовольчого ринку. Тому слід назвати два принципових напрями, здатних забезпечити позитивну динаміку в розв'язанні цієї проблеми.

Перший - збереження у найближчі роки тенденції швидкого підвищення особистих доходів. Навіть за низької еластичності продовольчого попиту відчутне зростання реальних доходів населення дало змогу досягти зазначеного збільшення душового продовольчого споживання. Для збереження високих темпів зростання особистих доходів слід використати як збільшення ВВП, так і вдосконалення пропорцій його розподілу. Наприклад, у США питома вага кінцевих затрат споживачів у ВВП сягає 70%, в Україні - 57%.

Другий напрям - підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва як необхідна умова його конкурентоспроможності на фоні зростаючої економічної відкритості. Існує дуже велика диференціація сільськогостодарських підприємств за показниками врожайності та продуктивності худоби і, як результат, неприпустимо значну варіацію показників собівартості. Така надмірна варіація - ознака нерозвинутості конкурентного ринкового середовища. Механізми ринкової селекції, доповнені соціальними амортизаторами й покликані усувати з ринку його неефективних суб'єктів, поки що не досить дійові.

На закінчення слід торкнутися метоличних питань вимірного аспекту визначення рівня та динаміки цін у продовольчому комплексі. Процес інфляції, що постійно змінює цінові рівні та пропорції, викликає потребу застосування в аналізі вартісних показників статистичного прийому детфляції, який усуває (елімінує) вплив цінового зростання на їхню динаміку. Найточніший метод детфляції - перерахунок усього динамічного ряду в єдиних цінах звітного періоду. Не настільки точний, але технічно менш трудомісткий, а тому частіше застосовуваний метод обчислення цінових індексів-детфляторів - це вимірювання річного цінового зрушення шляхом використання цін попереднього року як порівнянних, з наступним визначенням ланцюгового індексу для детфляції динаміки явища за весь аналізований період.

З позицій споживача цінова ситуація визначаеться купівельною спроможністю його доходу, вимірюваною індексом споживчих цін. Обчислення цього головного дефлятора – методично складна і соціально дуже важлива статистична робота, яка неминуче наштовхується на спроби критичних переоцінок її результатів.

Продовольче споживання має натуральний вимірник його фізичного обсягу (калорійність), що дає змогу оцінити точність дефлятації. Як правило, має місце недооцінка вартості основних фондів через їхню неповну індексацію та переоцінку. Така недооцінка особливо значна в сільському господарстві, де істотна частина фондів перебуває у власності фізичних осіб. Тільки цим, мабуть, можна пояснити той факт. що тут індекс зростання первісної вартості основних фондів у поточних цінах нижчий, ніж у порівнянних, - а це взагалі вилючено в умовах інфляції. Недооблік фондової фондової наявності може слугувати занижувальним фактором у розрахунку необхідного рівня цін.

Уточнень потребує чинна методика обчислення показників рентабельності сільськогосподарського виробництва. Значна частина доходів сільськогосподарських підприємств не калькулюється щодо конкретних продуктів, а бере участь в обчисленні показника рентабельності лише в цілому по господарству, що викривлює показники галузевої ефективності.

Ще в 2004 р. було розроблено і впроваджено методику розрахунку повної собівартості реалізованої продукції, в якій показник виробничої собівартості доповнено розподілом загальногосподарських затрат по об’єктах калькуляції. Аналогічно слід перейти до обчислення показника повної виручки, розносячи всі доходи по об'єктах калькуляції таким чином, щоб загальний показник рентабельності підприємства був середньозваженою величиною з показників рентабельності товарів, робіт і послуг, ним реалізованих. Тільки в цьому разі можна дістати правильне уявлення про рівень цін для виробників.

Таким чином, продовольчий ринок є найбільш актуальним і проблемним в сучасній Україні і тому необхідно розв’язати проблеми його цінового регулювання.