Література

1. Жовновська Т. Онірично-міфологічний дискурс прози Валерія Шевчука: автореф. дис. к. філол. н.: спец. 10.01.01 «Українська література» / Жовновська Т.– Одеський державний університет ім. І.І.Мечнікова. – Одеса, 2000. – 19 с.

2. Сучасні літературознавчі студії: зб. наукових праць. – Вип. 1. – Онірична парадигма світової літератури / Гол. ред. В.Фесенко. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2004. – 173 с.

3. Фенько Н. Естетичні функції картин сновидінь у творах українських письменників другої половини ХІХ–ХХ століть: Автореф. дис. к. філол. н.: 10.01.01 «Українська література» / Фенько Н. – Кіровоградський державний педагогічний університет ім.В.Винниченка. – Дніпропетровськ, 1999. – 19 с.

4. Хороб С. Моделі оніричного простору в системі художнього мислення Франка-драматурга / Степан Хороб // Ucrainica III. Soucasna ukrajinistika. Problemy jazyka, literatury a kultury – Olomouc: Univerzita Palackeho v Olomouci, 2008. – C. 465 – 471.

Сафонова Оксана

магістр філологічного факультету ЗНУ

Наук. кер.: к. філол. н., доцент Зубець Н.О.

Концептуалізація поняття «гроші» в українській фразеології

У сучасному мовознавстві прийнято розрізняти дві картини (моделі) світу – мовну і концептуальну. Остання спільна для всіх носіїв мов, бо передає перш за все інформацію; мовна картина виражається у значеннях слів, які характерні для кожної мови. Ці дві картини світу, маючи відмінності, взаємопов’язані, доповнюють одна одну. Однак більшість учених вважають, що концептуальна картина світу багатша, ніж мовна, оскільки у її творенні беруть участь різні типи мислення, і не все, що пізнано людиною, набуває словесної форми, не все відображається за допомогою мови, і не вся інформація, яка надходить із зовнішнього світу, набуває мовного виразу [1; 2; 3; 4].

Ключовим поняттям у концептуальній картині світу є «концепт». В етимологічному плані він корелює із власне українськими відповідниками «поняття», «уявлення». Стимулом, що впливає на формування концепту у лінгвістиці й у ряді суміжних дисциплін (аксіології, культурології, менталінгвістиці), є цілий ряд особливостей етнокультурного побутування мови, які не дозволяють адекватно передати вербалізовані й етнокультурно відзначені світоглядні смисли. Отже, концепт – унікальне явище кожної мови, що максимально відображає спосіб мислення певного народу, а тому не відтворюється у повному обсязі іншими мовами.

У цьому сенсі показовим є концепт «гроші», який втілюється у достатній кількості фразеологізмів української мови (довгий карбованець, жива копійка, грошики водяться, грошовий мішок, час – це гроші, влетіти у копієчку, з грошика та з кошика). Він є безпосереднім носієм абстрактної цінності й суспільного багатства, бо у наведених прикладах на перший план виступають функції грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб утворення скарбів.

Як поняття, слово «гроші» входить у лексико-семантичну групу «людська діяльність», обслуговуючи підгрупу «господарювання». Узагальнене за смислом поняття «гроші» взаємодіє не тільки з такими поняттями, як «багатство» , «достаток», «цінності», «скарби» (як нова копійка, грошей кури не клюють, сипати грошима, золотий мішок), а й корелює з поняттями «бідність», «убозтво», «брак» (не мати копійки за душею, доходити до гроша, знов за рибу гроші). Цьому ж сприяє десемантизація компонентів фразеологічних одиниць. Так, у фразеологізмах без копійки, до копійки, ні шеляга, ні копійки (= абсолютна відсутність грошей), за п’ятак, за копійки (= дуже дешево, даром) ідея грошей якоюсь мірою зберігається (це одна із сем повнозначного компонента), тобто в них домінує семантика повнозначного компонента, і він є смисловою домінантою. А в фразеологізмах ні на гріш, ні на копійку, ні на шеляг (= зовсім, абсолютно немає (про щось), ні за копійку (= даремно, марно) ідея грошей зовсім втрачається, бо на перший план висувається сильне заперечення. Це спростовує поширену думку про безумовний пріоритет повнозначних компонентів у складі в даному випадку – мінімальних фразеологізмів.

Концепт «гроші» у фразеологізмах функціонує і як негативно маркована сутність, ставлення до якої позначене рядом властивих тільки українській етнонаціональній свідомості властивостей, що не заперечує тенденцію до вже відзначеного вище «транслювання» цього концепту в межі інших етнокультур на основі певних взаємоперетинів оцінних комплексів. У зв’язку з цим варто згадати явище трансформації загальновідомих фразеологічних одиниць, типу газети мовчали, ніби доларів у рот набрали (видозміна фразеологізму набрати у рот води).

Отже, концепт «гроші» водночас є формою поняття і його ідеєю, втіленою в словесних образах буття. У процесі аналізу фразеологічного матеріалу можна простежити, що концептуальна картина світу – це система смислів, яка втілюються у реалії довкілля через слово-знак і слово-концепт.