Зміни національного складу населення міста запоріжжя у 1920-х рр.

Місто Запоріжжя почало відігравати важливе значення у господарському комплексі Півдня України на зламі 1920–1930-х рр. В адміністративному плані Запоріжжя (до 1921 р. – Олександрівськ) упродовж 1920-х рр. декілька разів змінювало статус. У 1920–1921 рр. Олександрівськ – центр новоутвореної Олександрівської губернії. Після її ліквідації місто перебувало у складі Катеринославської губернії (1922–1925 рр.). У 1925–1930 рр. в результаті переходу на трьохступеневу систему управління місто стало центром Запорізького округу, який за економічним районуванням УСРР другої половини 1920-х рр. належав до так званого Дніпрянського промислового підрайону у складі Дніпропетровського, Запорізького та Криворізького округів.

Побудова Дніпровської гідроелектростанції та комплексу металургійних підприємств у Запоріжжі призвела до зростання населення міста прискореними темпами. Якщо за Всесоюзним переписом населення 1926 р. кількість населення міста становила 55 744 осіб, тобто ще навіть не досягла дореволюційного показника – 58 508 осіб (на 1917 р.) [1, 28], то між 1926 та 1933 рр. кількість населення міста зросла у чотири рази – з 55,7 тис. до 243 тис. осіб [2, 11]. Очевидно, це були найшвидші темпи зростання кількості населення для великих міст південноукраїнського регіону на той час. До такого показнику наближались лише Кривий Ріг та Кам’янське (з 1936 р. – Дніпродзержинськ).

Отже, в ході радянської модернізації, на зламі 20–30-х рр. ХХ ст. кількість населення Запоріжжя значно зростає. На основі Всесоюзного міського перепису населення 1923 р. та Всесоюзного перепису населення 1926 р., ми можемо стверджувати, що і національний склад мешканців міста почав динамічно змінюватись вже в 1920-х рр. На початку ХХ ст. частка українців у складі населення Запоріжжя скоротилась. Якщо за Всеросійським переписом населення 1897 р. українці становили 43 % мешканців міста, росіяни 24,8 %, євреї 27,8 % [3, 22], то у 1923 р. українців було 27,9 %, росіян 40,5 %, євреїв 24,5 %. За три наступні роки сталися суттєві зміни. Частка українців у 1926 р. підвищилась до 47,3 %, частка росіян знизилась до 26 %, частка євреїв становила 20,3 % [4, 5].

Переважно українським був і національний склад службовців установ міста Запоріжжя. У 1927 р. українців серед них було 310 осіб, службовців інших національностей – 208 осіб [5, 71]. Тобто українців було майже 60 %. Якщо розглядати склад службовців установ Запоріжжя по галузям на 1 лютого 1928 р., то переважали вони у адміністративній (50 %), кооперативній (61,3 %) та фінансово-банківській (53,8 %). Серед службовців судово-карних установ українці були у більшості, хоча і не абсолютній – 39 %; росіян було 16,6 %; євреїв – 22,2 %. У партійному апараті більше було євреїв – 39,1 %, тоді як українців – 34,8 %; росіян – 21,7 %. Схожа ситуація була серед службовців профспілок, де євреї становили 37,5 %, а українці, як і росіяни – 29,1 % [5, 2]. У 1930-х рр. ситуація певним чином змінилась. З 92 секретарів та парторганізаторів Запорізького міського партійного комітету на 1 травня 1934 р. було 38 українців (41,3 %), 23 росіянина (25 %), 19 євреїв (20,7 %).

У другій половині 1920-х – 1930-х рр. українці вже домінували у національному складі міста Запоріжжя. На зламі 20–30-х рр. ХХ ст. українська мова використовувалась у документообігу та звучала у навчальних закладах як основна мова викладання. Однак у середині 1930-х рр. запровадження української мови у різні сфери життя на офіційному рівні було згорнуте. Як зазначає Г. Єфименко, у 1932–1937 рр. номінально політика українізації не була скасована, не робиться прямих кроків до її скасування. Але й конкретних дій по її втіленню теж не проводиться. Однак з 1938 р. розгортається пряма русифікаторська політика [6, 42–43]. Зокрема, виходить постанова про обов’язкове вивчення російської мови у неросійських школах України [7, 5–7]. Отже, кількісне зростання українського населення в Запоріжжі перестало живитися змінами у царині національної політики. Однак зі зміною національного складу Запоріжжя на користь українців радянське керівництво вже нічого не могло вдіяти.

Отже, ми маємо підстави стверджувати, що вже в 1920-х рр. у національному складі міста Запоріжжя українців було більше, ніж представників інших національностей. Упродовж 1930-х рр. зростання кількості українців серед мешканців міста тривало.