Література

1. Миронов Ю.Б. Основи рекламної діяльності [Електронний ресурс] / Ю.Б.Миронов, Р.М. Крамар. – Режим доступу: http: tourlsb.net|others_reklama.htm

2. Суїменко Є. Реклама: економічні фактори та психологічний терор // Соціологія: теорія, методи, маркетинг / Є.Суїменко. – 2004. – № 1. – С.135–151.

Сіріньок-Долгарьова Катерина

аспірантка Інституту журналістики

Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Світові новинні медіа у процесі глобальної комерціалізації

Багатоголосся преси, яке історично є однією з підвалин демократичної журналістики, на разі вже не є таким однозначним атрибутом сучасних медіа. На думку британського журналіста Яна Харгрейвса, «журналістика нині не відображає потреби і мотивації громадян, а, в умовах експлуатації могутніми корпораціями й урядами, стала величезним і потужним інститутом – глобальною гіпержурналістикою» [3, 10].

Всезростаюча суспільна роль інформації приваблює власників медіаконгломератів, які намагаються стати єдиними посередниками в комунікаційному процесі з аудиторією. Кожна медіакорпорація намагається не лише надавати найрізноманітнішу інформацію, а й забезпечувати дозвілля і розваги, здійснювати інтерактивний зв’язок зі споживачами за допомогою всіх відомих засобів, уключаючи мобільний телефон, кабель, телебачення, комп’ютер, електронну пошту, інтернет та ін. На початку ХХІ ст. уже сформувалася електронна комунікаційна система, в розвитку якої вирішальну роль відіграє бізнес. Сьогодні на західних інформаційних ринках склалася така ситуація, за якої більшість новинних медіа організацій, кінокомпаній, книговидавництв, відео-звукозаписних фірм знаходяться у власності кількох медіамагнатів. Розповсюдження їх впливу на решту світу посилює глобалізацію медіасистеми. На разі, хоча конгломератів стає все менше, проте вони контролюють усе більшу кількість ЗМІ.

Українська дослідниця міжнародного мас-медійного простору О. Зернецька у своїх працях виділяє такі домінуючі процеси:

• Концентрація – тенденція, пов’язана з посиленням присутності однієї або декількох компаній на кожному з ринків унаслідок її/їх злиття з іншими компаніями цієї ж сфери індустрії, що часом призводить і до зникнення конкурентів взагалі. Концентрація буває вертикальна (поглинання або об’єднання рівнозначних фірм заради раціоналізації виробництва і переваг серед конкурентів) і горизонтальна (одна сфера медіа індустрії поглинає іншу, не обов’язково пов’язану з комунікацією, заради збільшення прибутків).

• Конгломерація / диверсифікація – процеси, внаслідок яких, компанії комунікаційного сектору стають або частинами значно більших індустріальних конгломератів (однотипних за сферою діяльності, чи різнотипних), або комунікаційними конгломератами самі по собі.

• Інтернаціоналізація / транснаціоналізація – виникнення могутніх транснаціональних мультимедіа-імперій і медіа-магнатів (таких, як Руперт Мердок, Сільвіо Берлусконі, Тед Тернер, Біл Гейтс та ін.).

• Лібералізація – процес державного втручання в комунікаційну сферу з метою розширення учасників медіа-ринку шляхом створення конкуренції (типовими є рішення держави створити приватну форму телебачення задля конкуренції державному чи громадському мовленню, які до того монопольно володіли ринком).

• Приватизація – це процес, коли держава монопольно продає державні ЗМК (повністю або певну частину їх акцій).

• Комерціалізація – це процес, коли держава замінює форми регулювання, базовані на громадському (публічному) інтересові, уособлені, скажімо, в громадському телерадіомовленні на ринкові стандарти [2, 58-87].

Серед зазначених дослідницею тенденцій, на наш погляд, особливої уваги заслуговує процес комерціалізації, адже саме він наклав особливий відбиток на діяльність світових новинних медіа у плані виробництва контенту і впливу на аудиторію. Щодо змісту мовлення комерціалізованих медіа слушну думку висловив генеральний директор BBC А. Майлн: «Головне не кількість каналів або те, чи вони наземні, чи кабельні, чи супутникові; головне те, щó по ним передається» [4, 28]. З цим твердженням погоджується вчений Я. Засурський: «Важливий момент – це розвиток і створення змісту, оскільки сьогодні розвиток технічних мереж і каналів передачі текстів різного плану і роду випереджає розвиток змісту. Дефіцит змісту стає гальмом на шляху розвитку інформаційного суспільства» [1, 27].

ЗМІ є засобом впливу на людську свідомість і поведінку, тому часто їх вважають джерелом соціальних перетворень. Сьогодні мас-медіа цілеспрямовано використовуються для досягнення геополітичних завдань, інформаційного забезпечення внутрішньої і зовнішньої політики.