Література

1. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови: Нариси із словозміни і слово­твору. – Ужгород, 1960. – 416 с.

2. Білоусенко П.І. До питання про основний спосіб творення прислівників у історії української мови// Українська мова – 2008. – №2. – С. 23-30.

3. Словотвір сучасної української літературної мови. – К., 1979. – 408 с.

4. Історія української мови. Морфологія / Відпов. ред. В. В. Німчук. – К.: Наук. думка, 1978. – 540 с.

5. Желехівський Є., Недільський С. Малорусько -німецький словник: В 2 -х томах. – Львів: Друкарня тов. ім. Шевченка, 1886 .

6. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови: Нариси із словозміни і слово­твору. – Ужгород, 1960. – 416 с.

7. Вербовий М. В. Формування складу й розвиток словотвірної структури прислівників способу дії в українській мові: Автореф. дис. … канд. філол. наук. – К., 1994. – 14 с.

8. Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словник: В 2 -х томах. – Львів: Друкарня тов. ім. Шевченка, 1886 .

9. Словотвір сучасної української літературної мови. – К., 1979. – 408 с.

10. Чапля І.К. Прислівники в українській мові. — Харків, 1960. — 134 с.

11. Ільїн В.С. Префікси в сучасній українській мові. — К., 1953. — 167 с.

12. Історія української мови. Морфологія / Відпов. ред. В. В. Німчук. – К.: Наук. думка, 1978. – 540 с.

Крутькова Катерина

студентка VI курсу філологічного факультету ЗНУ

Наук. кер.: доцент Журавльова Н.М.

Трансформація етикетних фразеологізмів як стилістичний прийом у романі м.П.Стельмаха «хліб і сіль»

Своєрідність будь-якого народу проявляється здебільшого у спілкуванні, в тому, що зветься етикетом (фр. etiquette – прикріплювати) і є установленим порядком поведінки у певному оточенні. Важлива роль відводиться етикетним висловлюванням. Досвід чемності, вихованості українського народу збережений і відтворений у живій мові (у вигляді усталених словесних формул, ідіом, зворотів).

Щерба Л.В. підкреслював, що людина в процесі повсякденного спілкування не має часу для особливої мовотворчості й здебільшого користується готовими фразами [8, 131]. Вироблені віками стереотипи ввічливості дослідники називають по-різному: стилістичні формули (М.К. Гудзій, С.К. Богуславський), стилістичні трафарети (Д.С. Лихачов), стійкі формули (І.П. Єрьомін), традиційні формули (О.В. Творогов), стійкі словосполучення – фразеологізми (Л.С. Паламарчук), ввічливі форми (А.П. Коваль), стереотипні формули спілкування (М.П. Білоус), етикетні вирази (С.К. Богдан).

Система засобів вираження ввічливості в романі Стельмаха М.П. “Хліб і сіль” залежить від вибору автора зображуваного середовища – українського селянства часів революції 1905 року, а отже, сформувалася під впливом усно-розмовного мовлення, традицій українського фольклору.

Фразеологізм - не просто стійке сполучення слів, мовний і стилістичний засіб. Фразеологізм - це вислів, у якому завжди є частинка менталітету нації, її світосприйняття, її культури - її обличчя.

Українська етикетна фразеологія відображає вербальні засоби спілкування: “Доброго ранку”, “Добридень”, “Добрий вечір”, (формули привітання), “Бувайте здорові”, “До побачення ”, “Прощавай ”, “Добраніч” (формули прощання), “Будь ласка”, “Як ваша ласка” (формула прохання), “Дай Боже здоров'я” (формула побажання), “Даруйте на слові”(формула вибачення), “Ласкаво просимо” (формула запрошення або дозволу щось зробити), “Спасибі за вашу ласку” (формула подяки), “Ходіть здорові” (формула відповіді при прощанні і привітанні).

Фразеологізми, особливо етикетні, характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у мовленні. Можливості фразеологізму виходять за рамки мови й сягають меж образної логіки. Фразеологічна одиниця не тільки зручна у відтворенні, - вона є частиною асоціативного ряду.

Трансформація етикетних фразеологізмів як стилістичний прийом допомагає створити стійкий вираз, оригінальний та неповторний, який приверне увагу читача емоційністю та експресією.

Один із способів трансформації етикетних фразеологізмів у романі Стельмаха М.П. “Хліб і сіль” – додавання до традиційної формули слів, що сприяють виявленню такої етнопсихологічної риси нашої ментальності, як ласкавість, чемність, тобто поширення конструкції: “Доброго й щасливого тобі ранку, дитино!” [6,132] , “Доброго здоров’ячка, дай Бог не хворіти”[6,189], “Бувай щасливий, Іване, хай доля боронить від недолі” [6,214].

Частотними синонімічними фразеологізованими словосполученнями у художній тканині роману є : прошу вас, будь ласка. Автор надає цим етикетним виразам нового звучання, доповнюючи їх іншими мовними засобами вираження ґречності: “Уклінно прошу тебе, Романе,не гарячкуй” [6,256]. З метою вираження прихильного ставлення письменник вживає прислівники-інтенсифікатори щиро,дуже: “Щиро прошу тебе, Даниле, покинь те!” [6,112]. “Дуже-дуже прошу тебе, зіронько, не ятри душу” [6,361]. Простежуємо і використання зменшено-пестливого суфікса -очк-: “Та будь ласочка,не дякуй” [6,489].

Система засобів для вираження чемності, зокрема трансформованих фразеологізмів, в романі Стельмаха М.П. “Хліб і сіль ” засвідчує багатство лексичного фонду українського мовленнєвого етикету, що утворився на ґрунті живої народної мови.