ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Науково-дослідний сектор

Наукове товариство студентів та аспірантів

«МОЛОДА НАУКА-2010»

Збірник матеріалів

університетської науково-практичної

конференції студентів та молодих учених

7-9 квітня 2010 року

Запоріжжя, 2010

УДК: 001 (066)

ББК: Ч215ЛО

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

- Тимченко С.М. – д. і. н., проф., ректор ЗНУ

• Бостан С.К. – в.о. проректора з наукової роботи

• Меняйло В.І. – начальник НДС

• Христич І.А. – провідний фахівець НДС

• Сириця С.О. – голова НТСА ЗНУ

• Леонтьєва В.В., заступник декана з наукової роботи математичного факультету

• Дмитренко Т.А., заступник декана з наукової роботи фізичного факультету

• Богдановська Н.В., заступник декана з наукової роботи факультету фізичного виховання

• Лось В.О., заступник декана з наукової роботи економічного факультету

• Лютіков П.С., заступник декана з наукової роботи юридичного факультету

• Спіцина Л.В., заступник декана з наукової роботи факультету соціальної педагогіки та психології

• Павленко І.Я., заступник декана з наукової роботи філологічного факультету

• Шишкін В.О., заступник декана з наукової роботи факультету менеджменту

• Гугнін Е.А., заступник декана з наукової роботи факультету соціології та управління

• Копійка В.В., заступник декана з наукової роботи біологічного факультету

• Ігнатуша О.М., заступник декана з наукової роботи історичного факультету

• Чернявська Л.В., заступник декана з наукової роби факультету журналістики

• Галуцьких І.А., заступник декана з наукової роботи факультету іноземної філології

Збірник матеріалів університетської науково-практичної конференції студентів та молодих учених «Молода наука-2010» – Запоріжжя : ЗНУ, 2010. – с.

УДК: 001 (066)

ББК: Ч215ЛО

© Запорізький національний університет, 2010

© Автори тез, 2010

Шановні друзі!

Невід’ємною складовою діяльності нашого університету, який у цьому році святкує свій 80-річний ювілей, є наукова робота. Вона підсилює активні, творчі начала в навчальному процесі, сприяє інтеграції зусиль та досягнень різних генерацій вчених, зберігає та відновлює науковий потенціал університету, забезпечує потреби Запорізького краю та всієї країни у висококваліфікованих спеціалістах. Значну роль відграє в цьому і студентська науково-дослідна робота, яка активно проводиться в університеті впродовж усього навчального процесу. За традицією, її підсумки підводяться у першій половині квітня під час проведення науково-практичної конференції “Молода наука”, яка організується вже третій рік поспіль науково-дослідним сектором та Науковим товариством студентів та аспірантів ЗНУ.

У цьому році в роботі “Молодої науки – 2010” взяло участь понад 750 молодих науковців. Серед них представники студентства та молодих вчених Запорізького національного університету (13 факультетів ЗНУ, Нікопольський інститут, Криворізький та Мелітопольський Економіко-гуманітарний факультети, Торговий та Економіко-правничий коледжі ЗНУ), наші гості: студенти та молоді вчені Бердянського державного педагогічного університету і Класичного приватного університету, представники Запорізької обласної державної адміністрації та учні загальноосвітніх шкіл м. Запоріжжя – члени створеного при університеті Наукового товариства “Молодий університет”.

Більше третини підготовлених до конференції доповідей визнані Оргкомітетом як такі, що можуть бути рекомендовані до видання. Тези цих доповідей містяться у збірнику, який Ви зараз тримаєте в руках. Для багатьох із Вас це перша в житті публікація. Те, що Ви відчуваєте зараз, добре мені знайомо, оскільки таке випробування “друкованим словом” пройшли всі науковці. Сподіваюся, що ці Ваші перші кроки у науковій діяльності слугуватимуть додатковим стимулом для подальшої пошукової роботи, сприятимуть підвищенню Вашої творчої активності, а відтак і розвиткові науки в Запорізькому національному університеті і в Україні в цілому. Нових Вам звершень та наукових досягнень!

З повагою, ректор ЗНУ С.Тимченко

Секція № 1 математичні науки

Біла Наталія

студентка ІІ курсу математичного факультету ЗНУ

Наук. кер.: к. ф.-м. н., доцент Кондрат’єва Н.О.

Журнал крелля. Розвиток математики в німеччині на початку XIX ст.

Дана робота присвячена висвітленню найважливіших здобутків видатних вчених Німеччини XIX ст. Першим успішним проектом в Германії XIX ст. став проект Августа Леопольда Крелля – відкриття "Журналу чистої і прикладної математики", що став стимулюючим і об’єднуючим засобом для математиків, та був заснований як збірник, в якому охоплюються всі розділи математики [1, 128]. Але напрям розвитку журналу дуже швидко змінився і в ньому всі статті почали створюватись і спиратись на чисто спеціальну математику. Отже, незважаючи на фінансові труднощі, математичний журнал став прогресуючою ланкою чистої математики, яка на той час стрімко поширювалась в учбових закладах. Журнал відкрив широкому загалу імена вчених "аналітиків" (Діріхле, Абель) та "геометрів" (Мьобіус, Штейнер). Саме вони зробили суттєві внески в розвиток математичної науки в Германії в першій половині XIX ст. [1, 131]. Надамо декілька слів про цих видатних вчених.

Йоганн Петер Густав Лежьон Діріхле – вчений, що зробив не тільки науковий вклад в розвиток математики, а й створив в методики викладання математичної науки в університетах. Хоча Діріхле і французький математик, але більшу частину наукового життя провів в Германії, де викладав і робив наукові праці, серед яких є наступні: в теорії чисел Діріхле розбирався з роботою Гаусса і спростив її для загальних мас; довів існування нескінченно великої кількості простих чисел в будь-якій прогресії, перший член і різниця якої є числами взаємно простими; здійснив визначення числа класів бінарних квадратичних форм з заданим детермінантом і розробив теорії алгебраїчних чисел вищих степенів дослідив ряди виду , що зараз іменуються "рядами Діріхле" [1, 132].

Нільс Генрік Абель. За своє коротке життя Абель здійснив важливе для подальшого розвитку математики відкриття. Намагаючись вирішити в радикалах загальне рівняння 5-ої степені, він висовує таку загальну ідею: замість того, щоб шукати залежність, саме існування якої залишається недоведеним, необхідно поставити питання, чи дійсно можлива така залежність [2]. Керуючись цією ідеєю, Абель вияснив, чому рівняння 2-ої, 3-ої та 4-ої степенів вирішуються в радикалах. Абель також знайшов ряд алгебраїчних функцій, які не інтегруються за допомогою елементарних функцій; їх інтегрування призводить до нових трансцендентних функцій. Ці досліди привели Абеля до створення теорії еліптичних функцій, в яку він вніс великий внесок незалежно від Якобі. Абель – засновник загальної теорії інтегралів алгебраїчних функцій. Інші важливі роботи Абеля відносяться до теорії рядів. Його ім’ям названа теорема про неперервність функцій у всьому околі збіжності відповідного ряду [2].

Представником «геометрів» XIX ст. є математик Август Фердинан Мьобіус. До його досягнень належить введення однорідних проективних координат, що дозволяють характеризувати і нескінченно віддалені точки площини, які засновувалися на понятті геометричної статики [3, 110]. Вперше Мьобіусом були введені в розгляд унікурсальні криві (координати яких задаються раціональними функціями параметра), а також знайдені раціональні параметричні представлення конічних перетинів, на цьому підґрунті вперше розглянув просторові криві третього порядку і вивчав їх властивості.

Останнім вченим, що ми розглянемо є Яків Штейнер, який розвивав в своїх роботах синтетичні методи в проективній геометрії. Відповідно його думці, система проективної геометрії повинна бути розвинена за допомогою послідовного переходу від більш простих початкових лінійних геометричних форм до більш важких форм, а потім шляхом використання проективних залежностей – і до образів більш високих порядків. Ці ідеї Штейнер виклав в своїй праці «Систематичний розвиток залежності геометричних образів один від одного» [3;113]. Його теорема стверджує, що геометричне місце точок перетину двох проєктовних, але не перспективних пучків є не вироджена крива другого порядку.

Отже, XIX ст. принесло Германії нові світлі голови в математиці, що зробили прорив в світовій науці. Досягнення науковців Германії були настільки значущими, що навіть вчений С.Н.Марков почав помилково вважати, що «какая-то захолустная по европейским меркам Германия в девятнадцатом веке стала центром мировой математической мысли» (столицею математики був Париж) [4]. Неоціненний вклад в розвиток математики вніс також журнал Крелля, спираючись на який в наступних роках починають випускатися подібні наукові журнали і газети.