Література

1. Виноградський М.Д. Управління персоналом. / Виноградський М.Д., Беляєва С.В., Виноградська А.М., Шканова О.М..- К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 504с.

2. Новиков Д.А . Курс теории активных систем / Новиков Д.А, Петраков С.Н.- М.: СИНТЕГ, 1999. – 104 с.

3. Бурков В.Н. Теория активных систем: состояние и перспективы / Бурков В.Н., Новиков Д.А.- М.: СИНТЕГ, 1999. - 128 с.

Насонова Валентина

студентка IV курсу економічного факультету ЗНУ

Наук. кер.: к. е. н., доцент Кушинова Н.Г.

Система заходів щодо вдосконалення механізму довгострокового кредитування в україні

Покращити інвестиційно-інноваційний клімат у державі можна шляхом забезпечення вливання необхідної маси довгострокових ресурсів в економіку. Враховуючи те, що найактивнішими кредиторами на ринку довгострокового кредитування в Україні є банки, можна відзначити, що проблема нарощування обсягів довгострокових кредитів буде стосуватись і правового поля їх діяльності, і оптимізації ризиків, і багатьох організаційних аспектів (створення спеціальних банківських установ регіонального характеру; запровадження доступу до єдиної електронної картотеки позичальників тощо).

На розвиток системи довгострокового банківського кредитування суттєво впливає, по-перше, розробка стимулів щодо інвестиційного кредитування, а також формування впевненості щодо досягнення ефективності кредитних проектів. Серед основних стимулів доцільно виділити: вдосконалення резервної та нормативної політики з боку НБУ; податкове стимулювання; державне бюджетне стимулювання.

Суттєвою проблемою при розрахунку обов’язкових резервів є те, що норми резервування «прив’язані» виключно до видів і строковості ресурсів банків і не враховують таких складових, як капіталізація банку та якість його активів. Тому необхідно підтримувати та стимулювати політику в напрямі нарощування якісних показників банківської діяльності.

Наступним кроком щодо стимулювання розвитку довгострокового кредитування має стати запровадження на законодавчому рівні зменшення величини податку на доходи від інвестиційного кредиту або відстрочення їх сплати до завершення інвестиційного проекту. Оскільки довгостроковий кредит повертається уже після завершення інвестиційного проекту, термін завершення робіт виходить за межі календарного року, а окупність проекту, як правило, настає через декілька років, то ні позичальник, ні кредитор на момент реалізації інвестиційного проекту не мають прибуткових джерел для сплати податків [1, 45].

Другий напрям шляхів нарощування обсягів довгострокових кредитів пов’язаний із законодавчим підґрунтям та діями держави щодо активізації учасників фінансового ринку.

Третій напрям заходів щодо вдосконалення системи довгострокового кредитування стосується менеджменту кредитних ризиків. Доцільно вживати такі заходи щодо вдосконалення системи управління ризиками: здійснити аналіз кредитної історії позичальника не лише в межах регіону, але й України; провести аудит бізнес-плану запропонованого проекту; застосовувати ефективну відсоткову ставку для: оцінювання фінансових інструментів, що обліковуються за амортизованою собівартістю (кредитів, депозитів, боргових цінних паперів); визнання відсоткових доходів (витрат); визначення справедливої вартості подібної фінансової інвестиції; дисконтування очікуваних майбутніх грошових потоків у разі зменшення корисності активів [1, 48].

З метою вдосконалення процесу довгострокового кредитування та нарощування обсягів необхідно підвищити ефективність банківського моніторингу. Моніторинг дозволяє оперативно реагувати на виникаючі ризики виконання зобов'язань позичальником по кредитній операції та знижає обсяг проблемних кредитів. Моніторинг довгострокової кредитної угоди включає:

- моніторинг виконання позичальником умов кредитної угоди, в першу чергу своєчасності розрахунків по кредиту та відсоткам;

- моніторинг фінансового стану на підставі наданої фінансової інформації (звітності);

- моніторинг цільового використання кредитних коштів, досягнення запланованих показників бізнес-плану /техніко-економічного обґрунтування позичальника;

- моніторинг забезпечення (перевірка стану реально наявних предметів застави, умов зберігання, а також ринкової вартості застави);

- моніторинг не фінансової інформації (юридичні аспекти, репутація позичальника) [2].

До інших заходів нарощування обсягів довгострокових кредитів відносяться заходи організаційного характеру. Пожвавити процеси інвестиційного, іпотечного, довгострокового cпоживчого кредитування в Україні можна, зокрема, підтримуючи та стимулюючи політику довгострокового інвестування в регіонах. Відкриття спеціалізованих банківських установ регіонального типу дасть змогу створити потужну інвестиційно-інноваційну базу даних окремо взятого регіону. Адже в межах роботи таких центрів можна здійснювати роботу з надання допомоги у підготовці та реалізації бізнес-планів підприємств (консультації інвестиційних компаній, страхових, аудиторських, юридичних, консалтингових фірм, а також представників вищих навчальних закладів). Особливо цей напрям роботи є актуальним для розвитку малого та середнього бізнесу.