Література

1. Гольдберг Е. Д. Сахарный диабет. Этиологические факторы / Е. Д. Гольдберг, В. А. Ещенко, В. Д. Бовт. — Томск : Изд-во ТГУ, 1993. — 136 с.

2. Зайчик А. Ш. Общая патофизиология / А. Ш. Зайчик, А. П. Чурилов. — СПб: ЭЛБИ, 2005. — 656 с.

3. Соколовский В. В. Гистохимические исследования в токсикологии / В. В. Соколовский – Ленинград: Медицина, 1971. – 172 с.

4. Хэйхоу Ф. Гематологическая цитохимия / Ф. Хэйхоу, Д. Кваглино – Москва: Медицина, 1983. – 320 с.

Клеваник Максим

студент ІІІ курсу біологічного факультету ЗНУ

Наук. кер.: к. б. н., доцент Корж О.П.

Використання лишайників у біоіндикаційних дослідженнях

Біоіндикація – це метод оцінки якості природного середовища за станом його біоти. Вона спирається на спостереження за складом та чисельністю видів-індикаторів або на їх наявність. Однією з груп, що активно використовуються в біоіндикаційних дослідженнях, є лишайники – саме за їх вивченням можна дати оцінку про стан атмосферного повітря на територіях із різним антропогенним навантаженням.

Лишайники – це особливі організми, в тілі яких об’єднані водорості та гриби в комплекс симбіотичних організмів з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. За морфологічними ознаками розрізняють наступні групи лишайників:

- Кіркові, або накипні – мають вигляд тонкої забарвленої кірки, дуже щільно зрослої з субстратом. Представники цієї групи складають до 80% усіх видів лишайників.

- Листуваті – представники цієї групи набувають вигляду листоподібної пластинки, нещільно прикріпленої до субстрату; краї слані в них піднесені.

- Кущисті – слань має вигляд прямостоячого кущика.

Лишайники по-різному реагують на забруднення повітря: деякі з них не виносять навіть найменшого забруднення й гинуть; інші, навпаки, живуть тільки в населених пунктах, добре пристосувавшись до відповідних антропогенних умов. Тому їх можна використовувати для загальної оцінки ступеня забруднення довкілля, особливо атмосферного повітря. На цій основі сформувався особливий напрямок індикаційних досліджень – ліхеноіндикація.

Метою роботи було вивчення видового складу лишайників-індикаторів м. Вільнянська, а також встановлення взаємозв’язку між видами лишайників та забрудненням атмосфери міста.

В результаті досліджень встановлено, що на території парку «Ювілейного», де ростуть переважно тополі та клени, зареєстровано два види лишайників: Xanthoria parietina та Parmelia acetabulum. На молодих деревах (до 10 років) лишайники не ростуть взагалі, або їх чисельність надзвичайно мала; в діаметрі вони сягають до 0,5 см. Найбільше лишайників зареєстровано в східній частині парку; в діаметрі деякі з них сягають 2-2,5 см.. На деревах, які знаходяться на освітлених місцях, лишайників мало, але частіше вони відсутні. Є незначні ділянки, на яких лишайники ростуть групами, вкриваючи майже повністю стовбур дерева на рівні зросту людини.

В промисловому мікрорайоні міста, де розташована значна частина підприємств, при дослідженні було виявлено три види лишайників: Xanthoria parietina, Parmelia acetabulum та Hypogymnia physodes. Вони нами були зареєстровані на кленах, ясенах та акаціях з віком дерев понад 50 років.

Дослідження житлового мікрорайону показало, що на приватних ділянках ростуть переважно плодові дерева: сливи, черешні, абрикоси, яблуні, груші. Вік цих дерев становив від 1 до 30 років. З декоративних дерев, на яких ростуть лишайники, нами досліджувалися тополі віком понад 25 років. Встановлено, що чим старше дерево, тим слань лишайників густіше вкриває стовбури. При дослідженні на цій території було зареєстровано 2 види лишайників: Hypogymnia physodes, Xanthoria рarietina.

Знайдені під час досліджень види лишайників свідчать про те, що територія м. Вільнянська є зоною помірного та слабкого забруднення. У ході дослідження було встановлено, що лісосмугу на околицях міста можна віднести до частково забруднених територій. Переважання на території промислового мікрорайону представників накипних лишайників свідчить, на наш погляд, про значний ступінь його забруднення.