Література

1. Право власності в Україні / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, О. А. Підопригора та ін.; За ред. О. В. Дзе­ри, Н. С. Кузнєцової. – К., Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.

2. Нелін О.І. До питання спадкового права за статутом великого князівства литовського 1529 року// Право і безпека.- Харків, 2005.- С. 160-163.

3. Статути Великого князівства Литовського: У 3-х томах. -Т.З. Статут Великого князівства Литовського 1588 року: У 2-х кн. -Кн.1 / За ред. С. Ківалова, П. Музиченька, А.Панькова. -Одеса: Юридична література, 2002. - 464 с.

4. Історія держави і права України. -У 2-х ч. -Ч.1 /А.Й. Рогожин. М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін.; За ред. А.Й. Рогожина. -К.: Ін Юре, 1996. -368 с.

5. Нелін О.І. Спадкове право УРСР за Цивільним кодексом 1922 р. // Підприємництво, господарство і право.- К., 2008.- С. 32-35

6. Нелін О.І. Спадкове право УРСР за Цивільним кодексом 1963 р. // Підприємництво, господарство і право.- К., 2008.- С. 44-47.

Вельможко Олександра

студентка IV курсу юридичного факультету ЗНУ

Наук. кер.: к. ю. н., доцент Лютіков П.С.

Зловживання процесуальними правами у господарському процесі

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Незважаючи на те, що з часу ратифікації конвенції пройшло більше десяти років основні норми внутрішньодержавного процесуального законодавства ще не приведено у стан, який міг би забезпечити стабільну реалізацію цих гарантій. Господарським процесуальним законодавством учасникам процесу надається велика кількість прав задля реалізації основних засад здійснення судочинства, також на учасників покладається обов’язок користуватись наданими їм правами добросовісно. Так Господарський процесуальний кодекс України закріплює що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи [1]. Але у дійсності однією з важливих проблем здійснення господарського судочинства в Україні є відсутність механізму який би заважав недобросовісному використанню процесуальних прав, зловживанню ними.

Проблема зловживання процесуальними правами не є новою і досліджувалась вітчизняними науковцями ще з часів дореволюційної Росії. У різні часи розробкою цієї проблеми займались Є. Васьковський, В. Грибанов, А. Юдін, А. Єрмаков. Серед українських правознавців дослідженням зловживання процесуальними правами, саме в господарському процесі, займались С. Андрощук, Д. Ігнатов, А. Смітюх, Є. Ткаченко.

У Господарському процесуальному законодавстві України поняття „зловживання процесуальним правом” не розкривається, крім того навіть більш-менш чіткого визначення „добросовісності” не містить ні господарське процесуальне законодавство, ні практика. По суті зловживання процесуальними правами полягає у використанні процесуальних інститутів не за їх прямим призначенням, право використовується недобросовісним учасником процесу не для досягнення тієї мети, яку законодавець передбачав, надаючи це право. Результатом зловживання процесуальним правом є створення учасником процесу несприятливої ситуації для свого процесуального супротивника. Такою ситуацією може бути затягування судового розгляду, несення незапланованих матеріальних витрат процесуальним супротивником, ускладнення підготовки процесуального супротивника до обґрунтування своїх заперечень та збирання доказів, неможливість здійснення господарських операцій та навіть банкрутство опонента.

Прикладами використання процесуальних інститутів не за прямим призначенням є: подання необґрунтованого (фіктивного, удаваного) позову, заява про вжиття запобіжних заходів за необґрунтованим позовом, зміна позовних вимог для ускладнення судового розгляду, одночасне подання позовів що створюють однорідні процесуальні ситуації, недобросовісні заяви та клопотання (зокрема заяви про відвід судді), неявка сторони на судове засідання з метою відкладення часу ухвалення судом рішення по справі, зловживання правом на оскарження (оскарження процедурних ухвал) з метою затягування розгляду справи та інші. Виходячи з практики розгляду господарських спорів, що склалася, варіанти недобросовісного використання процесуальних прав, наданих учасникам процесу обмежуються лише фантазією та вправністю юриста.

Аналізуючи специфіку зловживання процесуальним правом, як правового явища, можна зробити висновок що його характерними рисами є: вчинення його управомоченою особою, вчинення дії яка прямо не порушує закон, використання процесуального права не з метою, передбаченою законодавцем, можливість вчинення на будь-якій стадії процесу, несприятливі наслідки для добросовісних учасників процесу. Виходячи з цього, найбільш влучним визначенням дефіниції „зловживання процесуальним правом” є визначення наведене російським правником Я. Грелем який визначає зловживання процесуальним правом як неприпустиме здійснення права , що звернено проти правильного, своєчасного розгляду і вирішення справи, рівноправності сторін, або веде до вкрай несправедливих результатів для противної сторони [2, c. 10]. В юридичній літературі зустрічається поділ зловживань процесуальними правами на кілька великих груп: зловживання процедурою вирішення спору як такою та зловживання окремими процесуальними правами. Окрім того зловживання процесуальними правами доцільним було класифікувати на групи в залежності від наслідків які вони створюють, сфери дії зловживання, стадії процесу на якій воно застосовується.

Зловживання процесуальними правами набувають все більшого розповсюдження у здійсненні судочинства в Україні, деякі автори, зокрема А. Забродський, характеризують зловживання правом, як одну з загальних тенденцій процесу. Недобросовісність використання процесуальних прав шкодить як добросовісним учасникам конкретної справи, так і судочинству в цілому. Тому нагальним питанням є створення механізму який би забезпечував протидію зловживанням та забезпечував би добросовісним учасникам господарського процесу реалізацію їх права на справедливий розгляд справи продовж розумного строку.