Історія трансплантації
В II ст. н.е. китайський хірург Хуа Ту видаляв уражені внутрішні органи і на їх місце пересаджував здорові.
В народних переказах раннього середньовіччя зустрічаються згадки в грецькій міфології, християнських легендах (наприклад, легенда про Косьме і Даміана) про трансплантацію деяких органів і тканин.
В 1662 р. англ. вчений Дж. Евелін пересадив шпору півня на його гребінь. (трансплантація розглядалася як метод наукового експерименту).
Досліджувалися закономірності розвитку центральної нервової системи, ока, внутрішнього вуха і кінцівок, було встановлено вплив одних частин зародка на інші.
Наприклад, показано, що при пересадці ділянки ектодерми (з місця, де утворюється нервова пластинка) із спинного боку зародка хребетного тварини на черевну сторону, в залежності від стадії розвитку, результати будуть різними: на пізніших стадіях ця ділянка розвивається на новому місці в нервову пластинку, на більш ранніх − утворює лише покривний епітелій.
Трансплантація застосовувалися також для вивчення закономірностей післязародкового розвитку, наприклад, метаморфоза земноводних; для вивчення функції залоз внутрішньої секреції; наприклад, гіпофіза, статевих залоз.
Шляхом трансплантації окремих часток гіпофіза тваринам з попередньо віддаленим гіпофізом вдалося з'ясувати, які гормони виділяє ця залоза. Трансплантація статевих залоз допомогла з'ясувати закономірності розвитку вторинних статевих ознак.
Використання трансплантації дозволило глибше вивчити регенерацію, зокрема з'ясувати значення окремих тканинних компонентів органу, здатного до регенерації (наприклад, кінцівок і хвоста у хвостатих земноводних).
Велике значення мали також об’єднання двох більш-менш однакових за розміром частин організму: наприклад, половин двох організмів – конплантація; зрощення двох цілих організмів − парабіоз.
Вважають, що початком розвитку наукової трансплантології є опубліковані результати експериментальних та клінічних спостережень Дж. Барона (Італія, 1804 р.), К. Бюнгера (Німеччина, 1823 р.) та ін.
В 1835 р. була прочитана лекція«Про пластичні операції взагалі, та про пластику носа особливо» (Н.І. Пірогов). Він детально проаналізував проблему пересадки органів та тканин.
Ринопластика – відновлення, виправлення деформації носа.
В 1840 р. Н. Штраух встанов можливість трансплантації рогівки.
В 1858 р. фр. лікар Л. Ольє розробив методи пересадки кісток.
В 1865 р. опублікована книга «Операції на поверхні людського тіла» (Ю.К. Шимановський).
В 1865 р. В. Антоневич провів операцію з пересадки зубів.
В 1867 р. Н. Фейгін провів трансплантацію рогівки.
В 1869 р. паризький хірург Ж. Реверден розробив методи пересадки шкіри.
В період з 1861 по 1870 рр. російські вчені (Е.І. Богдановський, П.І. Карпінський, С.М Янович-Чайнский, П.Я. Пясецький, А.З. Яценко) збагатили трансплантологію новими способами їх пересадки.
В 1890 р. С.С. Іванова використовувала для трансплантації трупну шкіру.
В 1892 р. К.М. Сапежко провів операцію трансплантації слизової оболонки.
У Росії в 1893 р. Ю.Р. Пенський вперше провів пересадка суглобів в експерименті, в клініці в 1907 р. П. І. Бухманим.
В 1897 р. К.П. Суслов провів пересадка хряща вушної раковини при ринопластиці.
Перехід від трансплантації тканин до трансплантації органів пов'язаний, зокрема, з експериментами В.Г. Григор'єва (1897 р.), успішно пересадивши яєчники, функції яких були відновленні.
Дослідження життєздатності різних тканин з 1899 по 1912 р.р. були проведені П.І. Бахметьевим; в 1913 р. Ф.А. Андрєєвим; з 1920 по 1924 рр. Н.П. Кравковим.
В 1902 р. А.А. Кулябко досліджував час життя пожвавлення ізольованого серця людини через 20 годин після смерті.
В 1902 р. венський хірург Ульман вперше прові трансплантацію нирки собаки вівці на шию (тобто донор − собака, реципієнт − вівця (коза)). Демонстрація викликала великий резонанс в медичних кругах.
Причина вибору нирки органом для пересадки як у тварини, так і в людини є її парність та особливість кровопостачання).
В 1902 р. А. Каррель прові операцію з шляхом трансплантації органів із збереженням їх кровопостачання.
В 1905 р. Каррель вперше пересадив серце собаці (перша трансплантація) (в 1912 р. отримав Нобелівську премію).
В 1906 р. А.Ф. Шимановський провів пересадку переднього відділу ока.
В 1908 р. В.Л. Боголюбов провів пересадку фасції.
В 1913 р. С.І. Спасокукоцький та Є.І. Голяніцкій провів операцію з трансплантації жиру для заміщення дефектів в речовині мозку.
В 1930 р. С.С. Юдін провів операцію по переливанню крові, вперше довів можливість трансплантації трупних тканин (фібрінолізної крові).
В 1931 р. В.П. Філатов провів успішну трансплатацію хворим трупної рогівки.
В 1933 р. Ю.Ю. Вороний в Харкові вперше зробив в клініці трансплатацію трупної нирки (сучасний етап розвитку трансплантології, який пов'язаний з пересадками життєво важливих органів хворим) − трансплантація від людини до людини.
В 1935 р. Н.М. Міхельсон провів успішну трансплатацію трупного хряща.
В 1937 р. спеціальна постанова Раднаркому СРСР дало правову основу для взяття та використання трупних тканин і органів.
В 1937 р. Деміхов вперше трансплантував серце без штучного кровотворення. Вперше було створено штучне серце.
Розвиток трансплантації органів.
В 1944 р. створили штучну нирку.
В 1945 р. Н.П. Синіцин проводить експерименти по пересадці життєво важливих органів.
В 1947 р. Деміхов вперше провів трансплантацію легень.
В 1951 р. Деміхов розробив пересадку донорського серця собаці.
В 1953 р. П.Б. Медавар та ін. вивчали процеси тканинної несумісності, штучної толерантності.
В 1954 р. Мюррей і Меріл вперше провели успішну трансплантацію нирки від чоловіка (від живого донора) його однояйцевому близнюку, який прожив більше 20 років.
В 1991 р. Дж. Мюррей за вклад в розвиток трансплантології став лауреатом Нобелевської премії.
До відома, до 1 березня 1976 р. діяли 15 центрів трансплатації нирок в СРСР (проведено близько 1500 пересадок), найбільший досвід накопичений у Всесоюзному науково-дослідному інституті клінічної та експериментальної хірургії і в інституті трансплантації органів і тканин міністерства охорони здоров'я СРСР (Москва).
В 1956 р. Старлз вперше зробили операцію з трансплантації печінки.
Трьохлітня дитина з білінарною атрезією отримала печінку від п’ятирічної дитини з пухлиною мозку; технічно операція була успішною, однак через 5 годин дитина померла в результаті коагулопатії.
На сьогоднішній час в Інституті трансплантації Томаса Старлза (Піттсбург, США) щорічно виконується 500-600 операцій з пересадки печінки.
В 1958 р. фр. учений Ж. Доссе та ін. вивчали дію трансплантаційних антигенів, ефекту імунодепресантів.
В кінці 1950-х років була встановлена роль стволових клітин в кровотворенні, і доказано, що пересадка костного мозку, дозволяє відновити нормальне кровотворення.
В 1963 р. американські хірурги Т. Старзл, Д.Харді спробували провести перші клінічні пересадки печінки, легенів. З цього року проводяться Міжнародні конгреси з трансплантації.
Було доказано, що приживлення органів від одно яйцевого близнюка доволі висока, однак ця пересадка не могла вирішити проблеми донорства, тому важливе значення мали дослідження в області вивчення імунокомпетентних клітин.
Імуносупресія першочергово заключалася в опроміненні і застосуванні великиз доз 6-меркаптопурину і кортизону.
В 1963 р. на першому конгресі трансплантологів був представлений азатіоприн, менш токсичний, ніж 6-меркаптопурин.
Азатіоприн, дозволяє поводити трансплантацію від неблизьких донорів. В наступні 10 років хворим призначали комбінацію азатіоприну з преднізолоном.
З 1963 р. видається журнал «Трансплантація».
В 1964 р. провели операцію з пересадки нирки шимпанзе людині. Пацієнт прожив 9 місяців з пересадженим органом.
На сьогодні, введений мораторій на проведення ксенотрансплантації.
В 1966 р. Р. Лілліхаі провів операцію з пересадки підшлункової залози.
В 1966 р. створено Міжнародне товариство трансплантологів;
В 1963-1983 рр. хірургами проводилися невдалі спроби трансплантації легень.
В 1965 р. Б.В. Петровським проведена перша успішна операція з пересадки нирки.
3 грудня 1967 р. південноафриканський хірург К. Бернард (стажувався у свій час у В.П. Деміхова) провів пересадку серця.
Реципієнтом був 54-річний невиліковно хворий чоловік, донором − 25-річна жінка, що загинула під час автомобільної катастрофи в результаті черепно-мозкової травми.
Впродовж 1967 р. було проведено декілька десятків операцій з пересадки печінки, 14 з них − Томасом Старлзом, однак не один із реципієнтов не прожив більше 12 місяців.
В листопаді 1968 р. в Ленінграді на базі військово-медичної академії А.А. Вишневский за участю співробітників інституту провів першу в СРСР операцію з пересадки сердця людині.
З 1969 р. видається журнал «Трансплантація. Відгуки».
До відома, найуспішнішим у світовій практиці трансплантології є пацієнт, який прожив з пересадженою ниркою близько 37 років. На сьогодні операції з пересадки донорських нирок широко проводяться практично у всіх розвинених країнах.
Наприклад, в Ізраїлі трансплантація нирки є звичною операцією.
В Україні першу трансплантацію нирки 26-річному хворому від живого донора-брата здійснено у 1972 р. в тодішньому Київському науково-дослідному інституті урології та нефрології, очолюваному видатним хірургом B.C. Карпенком.
Впродовж з 1969 по 1972 рр. було проведено 35 експериментальних операцій пересадки нирок на тваринах. Результати експериментів були перспективними; 16 травня 1972 р. була проведена пересадка нирки від живого близького донора, хворий прожив декілька місяців після пересадки. За цей рік було проведено ще дві операції, з тим же результатом.
В 1972 р. Ж.Ф. Боррель і Хартманн Стехелін відкривають селективний іммуносупрессант циклоспорин А, який успішно був застосований клініці Томасом Старзлом в 1980 р. Цей препарат дозволяє проводити ефективну і безпечну профілактику відторгнення трансплантатів.
На сьогодні, перелік імуносупресантів, який використовують включає як традіційні, так і практично сучасні препарати: Зенапакс, Сімулект, Антитимоцитарний глобулін, Бортезоміб, Неорал, Програф, Селлсепт, Міфортік, Мікофенолату мофетилу, Імуран, Сертикан, Медрол.
Серйозною проблемою стає поява на фармацевтичному ринку генеричних імуносупресантів, більш дешевих, але поступаються за ефективностю оригінальним препаратам.
В 1973 р. була проведена перша успішна трансплантація нирки від донора, у якого зафіксували «смерть мозку».
Виживаємість реципієнтів на той час складала 30%, основними причинами таких низьких показників були відторгнення трансплантату і масивні інфекційні ускладнення.
До відома, за офіційними даними, до 1 січня 1976 р. в світі був:
− 301 центр трансплантації нирок: проведено 23 919 пересадок; найбільша тривалість життя після трансплантації − 19 років;
64 центр трансплантації серця: проведено 296 пересадок; найбільша тривалість життя − 7 років 1 місяць;
41 центр трансплантації печінки: проведено 254 пересадки; найбільша тривалість життя − 6 років);
15 центрів трансплантації підшлункової залози: проведено 47 пересадок; найбільша тривалість життя − 3 роки 6 місяців.
Таким чином, найбільший клінічний ефект має трансплатація нирок.
В 1983 р. Купер зробив операцію з трансплантації однієї легені (вдалі результати).
В 1986 р. Купер зробив операцію з трансплантації правої і лівої легені.
В березні 1987 р. Шумаков провів першу успішну в СРСР операцію з пересадки серця.
В 1970-1990 рр. у Швейцарії були створенні селективні імуносупресанти, які дозволили проводити ефективну і безпечну профілактику відторгнення трансплантатів.
В 1990 р. в університеті Піттсбурга під керівництвом Старзла розробляється новий іммуносупрессивний препарат − такролімус.
В 90-х роках ХХ ст. відмічено значне покращення результатів трансплантації серця.
З 1992 р. на базі кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету в Запорізькій обласній клінічній лікарні функціонують Центр серцево-судинної хірургії і міжобласний Центр трансплантації органів і гемодіалізу, в яких працюють кардіохірурги, хірурги-трансплантологи, анестезіологи, імунологи і нефрологи, підготовлені в в провідних світових центрах трансплантації і кардіохірургії.
В жовтні 1992 р. професор Ніконенко О.С. із співробітниками виконав першу пересадку нирки; в 1994 р. – вперше в Україні була виконана трансплантація печінки (8 операцій); в 1996 р. – пересадка нирки і підшлункової залози.
З 1994 року в Центрі серцево-судинної хірургії організовано надання цілодобової екстреної допомоги при інфаркті міокарду і тромбоемболії легеневої артерії (екстрена ангіография і селективний тромболізис, стентування коронарних артерій).
В березні 2000 р. в Київській лікарні швидкої допомоги була проведена спроба пересадки печінки від трупного донору, під керівництвом профессора М. Тутченко. Хворий прожив 7 діб.
В квітні 2001 р. в Інституті хірургії і трансплантології АМН України під керівництвом профессора В. Ф. Саенко була проведена пересадка від родича доли печінки від матері сину.
Операція тривала 18 годин; приймали участь 40 лікарів, пациєнт прожив 41 добу.
В період з 2000 по 2001 рр. було проведено понад 4000 операцій з пересадка серця (4138 сердець).
За комплекс наукових робіт по хірургічному лікуванню ішемічної хвороби серця професор О.С. Ніконенко і професор О.В. Губка в 2000 році удостоєні Державної премії України.
У лютому 2003 р. професором Ніконенко О.С. і його співробітниками була виконана перша в Україні успішна трансплантація серця.
Сьогодні в центрі трансплантації, під керівництвом член-кор. НАН України, заслуженого діяча науки і техніки України, професора О.С. Ніконенко, в плановому порядку виконуються трансплантації нирок і гемодіалізи, трансплантації печінки і β-клітин підшлункової залози при цукровому діабеті.
Сьогодні в Центрі серцево-судинної хірургії виконуються операції: хворим на вроджені та набуті вади серця з імплантації штучних клапанів серця; хворим на ішемічну хворобу серця − коронарографії, стентування коронарних артерій, аорто-коронарні шунтування, імплантації кардіостимуляторів; хворим на тромбоемболію легеневої артерії − селективні тромболізиси; хворим при аневризмі аорти і при стенозі брахіоцефальних артерій реконструктивні операції на судинах.
В червні 2008 р. була проведена перша пересадка людського, органу з стволових клітин, професором Паоло Макіарині в клініці Барселони.
Пацієнтом була доросла жінка, чия трахея постраждала від туберкульозу. Трахея була створена за складною технологією: медики використали трахею нещодавньо вмерлої людини; лікарі нейтралізували в ній хімічними препаратами живі клітини, які вони ввели в волокнисту білкову тканину стволові клітини, які взяли з костного мозку пацієнтки. Ці клітини розвивались чотири дні в спеціальному біореакторі, після чього трахея була готова для пересадки. Через місяць кровотворення органу, який пересадили, повністю відновилося.
Рекордсменом по тривалості життя з донорським органом (серцем) став американець Тони Хьюсман, який прожив після трансплантації 30 років і помер від раку.
Таким чином, в трансплантології виділяють періоди:
видалення хірургічним шляхом патологічно замінених тканин і органів;
видалення органа, або тканини, яка втратила свої функції з подальшою пересадкою на його місце здорового органу.