Література

1. Энциклопедический словарь. Репринтное издание / Ф.А. Брокгауз, И.А.Эфрон / (1890 г.). – М.: – Терра, 1992. – т. 43 – 758 с.

2. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року (з наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, 37. – Ст. 446.

Пантова Тетяна

слухач магістратури юридичного факультету ЗНУ

Наук. кер.: к. ю. н., доцент Ганзенко О.О.

Принципи нормотворчої діяльності органів державної влади україни

Сучасний стан нормотворчої діяльності органів державної влади України не можна назвати задовільним, враховуючи системні проблеми в цій сфері. Наразі очікується остаточне прийняття Закону України „Про нормативно-правові акти”, яким регламентується уніфікований підхід до поняття та видів нормативно-правових актів, визначаються вимоги до юридичної техніки, але, на жаль, приділено незначну увагу принципам нормотворчості. На нашу думку, саме принципи правоутворення та нормотворчої діяльності органів державної влади є фундаментальними засадами здійснення ефективного управління державою та суспільством.

Головними загальнолюдськими принципами правозакріплення і правотворчості є такі:

1) принцип гуманізму. Він вимагає врахування в правових актах загальнолюдських цінностей, забезпечення гарантій захисту прав і свобод людини, максимального задоволення їх матеріальних і духовних потреб; 2) принцип демократизму. Одним з напрямків розвитку політичної системи на сучасному етапі повинна бути зростаюча активність громадян в управлінні державними і громадськими справами; 3) принцип гласності. Він передбачає вільне й конструктивне обговорення проектів нормативних актів, відкритість правотворчого процесу. Залучення широких мас населення і громадських організацій до обговорення законопроектів сприяє найбільшій легітимності майбутнього закону, запобігає появі можливих помилок, спрощує процедуру реалізації закону; 4) принцип законності. Він відіграє велику роль як у додержанні процедури прийняття нормативно-правових актів, так і у формулюванні їх змісту. Реалізація нормотворчих повноважень органами, які видають закони та інші нормативні акти, повинна відбуватися винятково в рамках їх компетенції, на підставі закону, в повній відповідності до встановленої процедури;

До спеціальних принципів правозакріплення і правотворчості належать: 1) принцип науковості та професіоналізму. Він передбачає залучення фахівців високої кваліфікації до правотворчої діяльності, використання наукових досягнень, врахування альтернативних проектів нормативних актів, які виражають інтереси різних прошарків суспільства; 2) принцип планування. Цей принцип дає можливість виключити випадкові, непродумані кроки в правозакріпленні і правотворчості, усунути дублювання та колізії в нормативних актах, узгодити роботу державних органів різних рівнів, ліквідувати поспіх, встановити послідовність прийняття окремих актів, створити необхідні умови для підготовки документів високої якості, дає час, щоб провести теоретичні консультації з провідними науковими та навчальними установами; 3) принцип оперативності. Цей принцип вимагає постійного оновлення правового матеріалу, швидкого реагування на нові тенденції в суспільстві, на появу нових суспільних відносин і необхідність надання їм формальної визначеності. Принцип оперативності в правотворчому процесі забезпечує також своєчасне скасування нормативно-правових актів, що застаріли, суперечать чинному законодавству, створюють юридичні колізії; 4) принцип поєднання динамізму і стабільності. Він вимагає дотримання необхідного балансу між прийняттям нових нормативно-правових актів і внесенням змін і доповнень у чинні акти. Основною метою правотворчої діяльності повинно бути досягнення стабільності законодавства, забезпечення умов якомога більшої тривалості дії законів і підзаконних актів у державі.

У проекті Закону України „Про нормативно-правові акти” перелічені основні вимоги техніки нормопроектування до нормативно-правового акта. Відповідно до загальних вимог техніки нормопроектування нормативно-правовий акт повинен: 1) відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання; 2) не повторювати норм права, які містяться в інших нормативно-правових актах; 3) не повторювати положень, які містяться в тексті проекту нормативно-правового акта; 4) включати положення, що належать до одного і того самого предмета правового регулювання; 5) бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру [1].

Таким чином, ми пропонуємо доповнити проект Закону України „Про нормативно-правові акти” окремою статтею, в якій викласти перелічені вище принципи правоутворення та нормотворчої діяльності органів державної влади.