Література

1. Качкан В.А. Про публіцистику: Літературно-критичний нарис. – К.: Дніпро, 1982. – 174 с.

2. Колесниченко А. Заголовок, лид, концовка: структурные элементы журналистского текста // Журналистика и медиарынок. – 2008. – №7-8. – С.31-34.

3. Самарцев О.Р. Специфика текста в журналистике // О.Р. Самарцев Творческая деятельность журналиста: очерки теории и практики. – М., 2007. – С. 258-279.

4. Солганик Г.Я. Стилистика текста. – М.: Флинта, Наука, 2002. – 253 с.

Пантюшенко Євгенія

студентка IV курсу факультету іноземної філології ЗНУ

Наук. кер.: к. філол. н., доцент Голуб Ю.І.

Лінгвістичні засоби вираження емоцій в англомовних художніх текстах

Емоційна сфера вважається чи не найскладнішою системою людини. Емоції є одним з основних і всепроникаючих аспектів людського досвіду. Тому сфера відчуттів і емоцій, безперечно, потребує глибокого і детального вивчення не тільки з погляду фізіологів і психологів, але і з позицій лінгвіста. Серед дослідників, що звертали особливу увагу на специфіку функціонування емотивів у художньому тексті, можна виділити: Бабенко Л.Г., Вержбицьку О., Вольф О.М., Нудельман Є.Я, . Телію В.Н., Шаховського В.І. та ін.

Художній текст, в першу чергу, співвідноситься зі світом емоцій і відчуттів людини. Дослідження емотивної лексики цікаве тим, що про дійсну природу людських відчуттів, пристрастей, емоцій, про їх силу можна дізнатися завдяки тій формі, якої вони набувають, потрапляючи з внутрішнього світу в зовнішній, тобто завдяки слову. Вивчення саме такої лексики є важливим і необхідним для усвідомлення ідейного сенсу художнього тексту і для розуміння людської психології в цілому. Емоції героїв твору є особливою психологічною реальністю. Сукупність їх в тексті — своєрідна множина, що змінюється по мірі розвитку сюжету, відображає внутрішній світ персонажу в різних обставинах, у відносинах з іншими суб'єктами.

Основними емотивними одиницями тексту є емотивні мікротексти і емотивні вкраплення. Емотивні мікротексти – це фрагменти тексту, що виділяються на тематичній основі і відображають який-небудь емоційний стан або стани суб'єкта. Емотивні вкраплення – це короткий коментар суб'єкта мовлення про свої або чужі відчуття і враження в структурі неемотивних фрагментів тексту [3, 160].

У самому ж слові розрізняють декілька семантичних статусів емотивності: емотивне значення, емотивну конотацію та емотивний потенціал. Лексична семантика формується з трьох компонентів, а саме: логіко-предметного, емотивного та функціонально-стилістичного.

Виявлення емотивних одиниць тексту надзвичайно важливе для вирішення такої актуальної проблеми як виділення емоційної домінанти художнього тексту. Провідна емоція, фіксована в тексті, виявляється для реципієнта як емоційна домінанта тексту, а похідні – як модифікації домінантної [2, 119].

В цілому, емотивна лексика в художньому тексті виконує декілька функцій, основними з яких є створення емотивного змісту і емотивної тональності тексту. До специфічних текстових функцій емотивної лексики відносяться:

- створення психологічного портрету образу персонажів («описово- характерологічна функція»);

- емоційна інтерпретація світу, зображеного в тексті, і його оцінка («інтерпретаційна і емоційно-оціночна функції»);

- виявлення внутрішнього емоційного світу образу автора («інтенціональна функція»);

- дія на читача («емоційно-регулятивна функція») [1, 169].

В ході дослідження аналіз емотивної лексики проводився на матеріалі таких романів, як: «Готель» А. Хейлі, «Викрадений» Р.Л. Стівенсона, «Франкенштейн» М. Шеллі. Ми зазначили загальний емотивний та тематичний фон кожного з романів та визначили фактори, що впливають на створення емотивного забарвлення творів. На окремих прикладах було проілюстровано, що емотивна функція мови, яка стосується вираження емоції, реалізується вербально, за допомогою вигуків, пестливих слів, вульгарної лексики, мімічних виразів і т.д. На межі між вербальним та невербальним можемо говорити про такі елементи мови як інтонація, модуляція голосу, чи тон голосу. У письмовій мові це зазвичай передається символічно за допомогою знаків оклику чи часто вживаних знаків питання. Також, були наведені приклади того, як можна розглядати емотивну лексику та її наявність і презентацію в тексті без допомоги графічних засобів та інтонації, лише за допомогою лексики та семантичних значень слів, що створюють емоційне забарвлення.

У ході дослідження був зроблений висновок про те, що кожна з емоцій є унікальною та має свої особливості репрезентації та виконувані функції у тексті, залежно від тематичного аспекту та особистого світосприйняття автора. Емоційність виражається на всіх рівнях мови словотворчими, синтаксичними, лексичними засобами, включаючи фразеологію. Отже маніфестація емоцій у художньому тексті є досить складним та організованим механізмом.