Література

1. Базилевич В. Д. Державні фінанси. / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик – К.: Атіка. – 2004. – 264 с.

2. Криворак А., Баєва Т. Бюджетна стратегія в Україні // Економіст. – 2007. – №1. – с. 34 - 35.

Тарабан Катерина

студентка ІІІ курсу факультету менеджменту ЗНУ

Наук. кер.: к. е. н., доцент Шишкін В.О.

Необхідність і перспективи застосування маркетингу комерційними банками україни

Сфера дії маркетингу останнім часом розширилася, охопивши, крім товарів, сферу надання послуг. У банківській діяльності маркетинг став застосовуватися в 70-х роках. Незважаючи на те, що більшість із концептуальних принципів, які існують у банківській діяльності, існують і в промисловості, дуже важливо зрозуміти, що в багатьох відношеннях банківська діяльність має істотні відмінності. Як наслідок, ряд принципів і відношень, що установилися в промисловості, не можуть бути цілком застосовані у ній навіть із зміною ряду акцентів [1, с. 143]. В результаті посилення конкуренції і швидкого ходу змін все більше банків направляють свої зусилля в області стратегічного планування, прагнучи розмістити свої засоби так, щоб забезпечити собі успіх в конкурентній боротьбі або понизити зовнішню загрозу. В той же час маркетинг виступає як особливо важливий елемент в банківському плануванні. Конкуруюче середовище 80-х рр. змусило банки відмовитися від традиційних „банківських” методів управління (консультації та ін.) та перейти на мистецтво управління, тобто до концепції маркетингу. Зародившись в торговельно-промисловій сфері, маркетинг порівняно довгий час не знаходив реального застосування в становленні і розвитку фінансового ринку. Проте банки, внаслідок різкого зростання конкуренції, повинні були звернутися до досвіду торговельно-промислових компаній, які давно вже в своїй діяльності орієнтуються на теорію та практику маркетингу. В той же час через специфіку функціонування фінансового ринку банківський маркетинг має цілий ряд характерних рис, які і виділили його в окрему сферу маркетингу як науки.

В Україні процес залучення маркетингу у банківську систему проходив не так, як у країнах з розвиненими ринковими відношеннями. Національна банківська система будувалася в Україні з 1991 року. За даними НБУ, в Україні на 01.12.99 року було зареєстровано 203 банка, з них 30 за участю іноземного капіталу, у тому числі 9 з 100% іноземним капіталом. Велика частина банків, що фактично діяли в Україні наприкінці 2000 року мали ліцензію на здійснення валютних операцій. Українська банківська система побудована відповідно до принципу двох ступінчастості, що добре себе зарекомендувала у країнах з ринковою економікою і передбачає чітке розмежування сфер діяльності центрального (НБУ) і комерційних банків. Комерціалізація банківської системи, швидке збільшення банків України та збільшення конкуренції між ними висунули на перший план задачу швидкого впровадження основних елементів маркетингу у теорію та практику роботи фінансового ринку. Проте, у відмінність від західних країн, де маркетинг у банківській сфері формувався на основі досвіду діяльності промислових та торговельних компаній та вмістив у себе досягнення загальної теорії маркетингу, формування його у нашій країні відбувається одночасно з процесом переходу до ринку всіх структур та сфер діяльності. Ця обставина, безумовно, збільшує значення сучасного маркетингу, який полягає не тільки в активізації банківської діяльності, але й в прискоренні формування нової банківської системи, орієнтованої на ринок [2, с. 510]. Сьогодні в нашій країні на фінансовому ринку склалася ситуація, коли пропозиція послуг порівняно висока, а активність роздрібних покупців і платоспроможний попит на банківські послуги порівняно низькі. Це пояснюється слабкістю товарного ринку, наявністю інфляційних явищ у економіці, збільшенням числа фінансових і банківських інститутів. Тому становлення і практична реалізація банківського маркетингу в Україні представляються цілком актуальними.

Специфіка банку як кредитної установи виявляється в тому, що тут сконцентровані і проходять потоки вартості, що позичаються, тільки в грошовій формі. Тому в практику повсякденної діяльності спеціалістів банку необхідно впровадити аналіз процесів, що відбуваються на ринку позичкових капіталів, і виявлення можливостей регулювання тих сторін зазначених процесів, що стосуються безпосередньо діяльності конкретного банку. Подібна робота повинна розвиватися в трьох напрямках, що відповідають аналізу стану кредитної системи, банківського сектора і ринку цінних паперів.