Література

1. Віхляєв М. Ю. Професійні правничі громадські організації як суб’єкт адміністративно-правових відносин: поняття, ознаки, класифікаційний розподіл / М. Ю. Віхляєв // Митна справа. – 2009. – № 5, ч. ІІ. – С. 109-115

2. Гончар И. Вузы сдали на тройку / Ирина Гончар // Юридическая практика. – 2009. – №23 (598). – С. 9-10.

Власенко Мілана

студентка І курсу юридичного факультету ЗНУ

Наук. кер.: доцент Бостан Л.М.

Проблема відповідальності суспільства за злочини, вчинені конкретною особою, через призму світосприйняття о.Ф. Кістяківського

Юридична біографістика як окремий напрямок історико-правових досліджень набуває все більшого визнання у науковому світі [1, c. 3]. Вивчення життєвого і наукового шляху видатних правознавців дає нам змогу зрозуміти сутність сучасного правового простору, в якому ми знаходимося, самої епохи, що створила цей простір, сформувала особливий світогляд тих видатних особистостей, котрі сприяли її прогресу.

Іім’я О.Ф.Кістяківського-науковця (1833-1885 рр.) стало відоме в другій половині XIX ст.: професор Київського університету, вчений-правознавець, прибічник гуманістичного напрямку в вітчизняній науці кримінального права, фундатор і активний учасник Південно-Західного відділення Російського юридичного товариства, Київського географічного товариства. Як науковець і суспільний діяч він багато співпрацював з періодичними виданнями (журнал “Основа”, “Журнал Міністерства юстиції”).

Предметом наукових інтересів О.Ф. Кістяківського було широке коло проблем державно-правових явищ, серед яких основними слід вважати проблеми кримінального права, яким присвячено такі дослідження: магістерська дисертація “Дослідження про смертну кару” (1864 р.); докторська дисертація “Історико-догматичне дослідження про недопущення обвинуваченому способів ухилитися від слідства і суду” (1867 р.); “Елементарний підручник загального кримінального права” (1875 р.); “ Найголовніші моменти розвитку науки кримінального права” (1876 р.); “Молоді злочинці та установи для їх виправлення” (1878) [2, с.112-113].

Вивчаючи право, О.Ф. Кістяківський завжди ставив перед собою головним завданням виявлення юридичної суті досліджуваних явищ і суспільних умов, що ці явища викликали. Будучи прихильником поступу, прогрествних змін у суспільному житті шляхом реформ, вчений-криміналіст запропонував новий підхід до цієї галузі права, в основу якого було покладено гуманістичні початки та розуміння відповідальності суспільства, держави за людину, тим самим розділив погляди представників соціологічного напрямку в розвитку науки юриспруденції. Людина і суспільство знаходяться у динамічному розвитку, взаємно впливаючи і формуючи одне одного. О.Ф. Кістяківський це розумів і намагався донести до свідомості суспільства те, що у природі злочину винен не лише конкретний порушник, який цей злочин здійснив, але й суспільство, де існують умови для вчинення злочину.

Перш за все, О.Ф.Кістяківський засуджував смертну кару як явище негуманне, таке, що посягає на природне право людини – право на життя, і таке, що є неспроможним збалансувати суспільні відносини. Вчений застерігав, що три чверті злочинців – це жертви несправедливого суспільного життя. Таким чином було порушено проблему відповідальності, взаємної відповідальності – особи перед суспільством і суспільства перед особою.

Ставлення до злочинців і природи злочину є лакмусовим папірцем, що визначає ступінь розвиненості суспільства. Новаторські і прогресивні для свого часу підходи і погляди О.Ф.Кістяківського залишаються актуальними і сьогодні. Особливого значення в сучасному українському суспільстві набуває проблема відповідальності держави, влади, основне призначення яких є створення умов для самореалізації кожної окремої особистості як людини і громадянина. Ось чому, на нашу думку, сьогодні гостро постає проблема пошуку і законодавчого закріплення саме механізмів реалізації конституційного обов’язку, відповідальності держави по відношенню до своїх громадян.