Розвиток венчурної індустрії як необхідна передумова інвестування у енергоощадні технології

У сучасному світі все більшої актуальності набувають енергоощадні технології. Обсяги їхнього використання значною мірою різняться. Так, у деяких регіонах світу альтернативні джерела енергії забезпечують лише 1-2% використовуваної енергії, а в інших країнах спостерігається їх масове впровадження.

Світові показники венчурного інвестування у енергоощадні технології мають тенденцію до зростання. Найбільші обсяги спостерігалися у 2008 році – 11,8 млрд. дол. США. У кризовий для багатьох країн світу 2009 рік венчурні інвестиції скоротися майже у 2 рази – до 6,6 млрд. дол. США, однак цей показник не набагато менший, аніж у 2007 році – 7,5 млрд. дол. США.

В останньому кварталі 2009 року було здійснено 50 венчурних інвестицій у компанії, які займаються розробкою та впровадженням енергоощадних технологій на загальну суму 1,5 млрд. дол. США. При цьому найбільша кількість інвестицій була залучена у сектор сонячної енергії – 14, у вітрову енергетику – 8. Найбільший обсяг інвестицій припав на сектор вітрової енергії.

Досліджуючи регіональний розподіл венчурних інвестицій у енергоощадні технології, можна зробити висновок, що найбільша частка припадає на Північну Америку – 29 та Європейський Союз – 18. У Південній Америці, Азії та країнах Європи, які не входять до складу ЄС – по одній компанії, яка була інвестована. Однак незважаючи на це, обсяги венчурних інвестицій у країни ЄС та Південну Америку були рівні та склали 0,3 млрд. дол. США, що свідчить по неоднорідність інноваційних проектів [1].

Відмінною особливістю венчурного капіталу в Україні є традиційна галузева спрямованість інвестицій: більше 50% венчурних фондів інвестують у сільське господарство, будівництво, фінансові послуги; близько 30% – у транспорт, виробництво продуктів харчування, машинобудування, оптову торгівлю; 10-20% фондів вкладають кошти в енергетику, хімічні матеріали, металургію та промисловість [2]. Це слугує важливим показником того, що інвестори поки не готові приймати на себе значні ризики, які продукує венчурна діяльність. Також мотиваційним чинником стає період окупності інвестицій: якщо при здійсненні венчурного інвестування він складає 5-15 років, то при виборі менш ризикових галузей цей строк значно скорочується. Однак при цьому втрачаються ознаки венчурного капіталу, який по своїй природі і є ризиковим.

Наукові дослідження діяльності українських венчурних фондів дали можливість розробити механізм покращення стану венчурної індустрії в Україні як важливої передумови інвестування у енергоощадні технології, який передбачає:

1. Прискорення реформування законодавчої бази задля спрощення міжнародного співробітництва. Це активізує приплив іноземних інвестицій та дозволить українським венчурним фондам брати участь у закордонних енергоощадних проектах.

2. Здійснення державою прямої участі у венчурному інвестуванні. Така діяльність не лише дозволить реалізовувати державні інноваційні програми, розширить джерела фінансування венчурної індустрії, а й сформує міжнародний престиж України як важливого суб’єкта процесу здійснення венчурних інвестицій.

3. Україна повинна активно переймати досвід країн із розвинутою венчурної індустрією стосовно шляхів здійснення активної комунікації між новаторами та венчурним інвесторами, оскільки в Україні такий досвід застосовується переважно фрагментарно та не має широкого впровадження.

4. Задля підвищення кваліфікації, вважаємо за доцільне персоналу українських венчурних фондів брати участь у навчальних тренінгах, які регулярно проводить Європейська асоціація прямого інвестування та венчурного капіталу.

Використання вищенаведених рекомендацій у практичній діяльності венчурних фондів та держави як суб’єкта венчурного ринку дозволить активізувати в Україні інноваційний потенціал, залучити іноземних інвесторів та сприяти розвитку енергоощадних технологій. У кінцевому результаті Україна може отримати не лише економічні вигоди, але й підняти національний престиж на більш високий рівень.