Література

1. Усенко І.Б. Юридична біографістика: проблеми становлення нового напрямку наукових досліджень/ І.Б. Усенко. – К.,2002. – 20 с.

2. Юридична енциклопедія : В 6 т. – Т.3. – / Редкол. : Ю.С.Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К.:“Укр. енцикл.”, 2001. – 790 с.

Германюк Маргарита

студентка IV курсу юридичного факультету ЗНУ

Наук. кер.: к. ю. н., доцент Лютіков П.С.

Проблеми реалізації правового статусу прокурора в господарському процесі

Серед учасників господарського процесу особливе місце займає прокурор. Справи, стосовно яких прокурор має право порушувати справу в господарських судах, в законі не визначені. Тому прокурор повинен сам визначити, чи є порушення державних інтересів в кожному конкретному спорі. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні – і усно [1, 52]. Участь прокурора в господарському судочинстві – порівняно новий напрям діяльності прокуратури. Повноваження прокурора в судовому процесі визначені Законом України «Про прокуратуру» та Господарським процесуальним кодексом України. Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до нього в інтересах держави. Однак поняття «інтереси держави» є оціночним. Прокурор має визначати їх у кожному конкретному випадку, обґрунтовувати необхідність захисту інтересів держави та зазначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах [2, 9].

Відповідно до статей 29, 91, 107, 111¹⁴ і 113 ГПК України, статей 36¹ і 37 Закону України «Про прокуратуру» формою представництва прокуратурою інтересів держави може бути внесення прокурором апеляційного, касаційного подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також участь у розгляді справи, порушеної за позовами інших осіб [3]. Згідно до визначеної законом компетенції прокурор вправі внести апеляційне, касаційне подання лише у справах зі спорів про захист інтересів держави або у справах про банкрутство, де кредитором є держава в особі уповноваженого органу державної влади. У разі внесення прокурором відповідного подання у справах інших категорій це подання підлягає поверненню господарським судом на підставі п. 1 ч. 1 ст. 97 або п. 1 ч. 1 ст. 111¹³ ГПК.

Механізм участі прокурора в господарському судочинстві умовно можна поділити на такі блоки: перший – порушення справи в господарському суді за позовом прокурора (ст. 2 ГПК України); другий – безпосередня участь прокурора в судовому процесі (ст. 29 ГПК України); третій – апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили (ст. 91 ГПК України); четвертий – касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке набрало законної сили, та постанову апеляційного суду (ст. 107 ГПК України); п’ятий – касаційне оскарження судових рішень Вищого господарського суду України до Верховного Суду України (ст. 111¹⁴ ГПК України) [2, 10].

Звертаючись із позовною заявою до господарського суду у справах майнового характеру, прокурор має право з метою забезпечення позовних вимог і для подальшого реального виконання поставленого судового рішення відповідно до статей 66, 67 ГПК України прохати суд накласти арешт на майно або грошові кошти відповідача, зупинити стягнення у безспірному (виконавчому) порядку або заборонити відповідачеві вчинення певних дій [4]. Крім зазначених прав, господарське судочинство покладає на прокурора процесуальні обов’язки. Передусім це стосується форми заяви та надання доказів, що обґрунтовують позовні вимоги. Зокрема, відповідно до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі й підписується прокурором чи його заступником, а також повинна містити зміст і виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги прокурора. Статтею 57 ГПК України передбачено обов’язок прокурора щодо надання документів на обґрунтування позову, необхідних для розгляду справи по суті.

Практика пред’явлення прокурорами позовних заяв в господарський суд свідчить, що найтиповішими недоліками останніх є відсутність: повного найменування сторін, їх поштової адреси та банківських реквізитів; вказівки про стягнення з відповідача державного мита; повних доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини; обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми [2, 10]. Підставою представництва прокурора у господарському суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави – наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.