Література

1. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2006. – 351 с.

2. Кон И.С. Психология ранней юности. – М.: Просвещение, 1989. – 298 с.

Рябой Євгеній

аспірант ІІ року навчання факультету СПП

Наук. кер.: д. психол. н., професор Шевченко Н. Ф.

Основні напрями роботи медичного психолога з категорією хворих на гіпертонічну хворобу

На сучасному етапі становлення українського суспільства серед загальних проблем медичної психології особливу актуальність набуває проблема гіпертонічної хвороби психосоматичного походження. Зростаюча актуальність проблеми гіпертонії обумовлена її поширеністю, суттєвим негативним впливом захворювання на якість життя хворих та найбільшим серед хронічних хвороб показником обумовлених нею інвалідністю та смертністю. Тяжкі погіршення психосоматичного стану та гострота емоційного та смислового переживання захворювання у хворих на пізніх стадіях гіпертонічної хвороби свідчать про необхідність надання їм кваліфікованої психологічної допомоги медичними психологами упродовж стаціонарного та амбулаторного лікування.

Окремі аспекти особливостей особистості, впливу психоемоційного стресу на виникнення хвороби та необхідності надання психотерапії хворим на гіпертонію досліджені такими фахівцями з психосоматичної медицини, як А. В. Вейн, І. А. Новікова, П. І. Сидоров, А. Б. Смулевич [1], однак клінічна практика медичних психологів ще й дотепер не має у своєму розпорядженні основних регламентованих орієнтирів у роботі та системи ефективної психологічної допомоги для такої специфічної категорії хворих.

Метою нашої публікації є теоретичне обґрунтування основних напрямів роботи медичного психолога з категорією хворих на гіпертонічну хворобу.

Медичний психолог упродовж стаціонарного та амбулаторного лікування хворих на гіпертонію може отримувати від них запит подолання депресивних та фобічних розладів, тривожного сну зі страхітливими сновидіннями, немотивованої дратівливості, тенденцій до суїциду, виразного внутрішнього «вакууму», який переживається у відчутті внутрішньої порожнечі.

Обґрунтовуючи основні напрями психологічної роботи з хворими на гіпертонію ми дотримуємося поглядів С. Д. Максименко та Н. Ф. Шевченко, що практичному психологу, який спеціалізується як медичний, слід мати необхідний мінімум знань з основ тієї галузі медицини, до якої належать хворі, із якими він працює, мати уяву про методи діагностики та лікування, розуміти диференціацію впливів соматичної патології та специфіку особистісних змін внаслідок перебігу хвороби, усвідомлювати специфіку міжособистісних стосунків у системі «лікар – психолог – хворий», мати великий досвід спілкування з хворими [2].

У медичній психології існує точка зору, щодо необхідності реалізації суб’єктивного підходу в лікувальному процесі, урахуванні психологічних особливостей суб’єктивного відображення здоров’я та хвороби у пацієнта та його особистісного впливу на ефективність лікування. Дотримуючись цього концепту ми пропонуємо наступні напрями роботи з хворими на гіпертонічну хворобу, яку має здійснювати медичний психолог:

• формування у пацієнтів терапевтичного комплаєнса та внутрішньої мотивації до лікування фармацевтичними препаратами та методами дієто-фітотерапії;

• поглиблення та систематизація знань щодо етіопатогенетичних механізмів та можливого перебігу хвороби у соціальній ситуації розвитку;

• розуміння ролі профілактичних та саногенних чинників;

• поглиблення знань про психосоматичне здоров’я та психосоматичне захворювання з позиції холістичного підходу;

• психодіагностика системи ставлень до здоров’я та хвороби, інтрапсихічних та міжособистісних конфліктів, порушень психоемоційної сфери;

• усвідомлення та перебудова дисфункціональних соціальних установок та системи негативних моральних цінностей;

• підвищення суб’єктивної якості життя хворих;

• формування екзистенціальної відповідальності за своє психосоматичне здоров’я та психосоматичну хворобу.

Реалізація зазначених напрямів роботи психолога та застосування ефективних психотерапевтичних технологій дозволить збільшити ефективність медичного лікування гіпертонії, отримати економічний ефект та покращити показники якості життя хворих.

Перспективою наших подальших досліджень є вивчення специфіки психологічного захисту особистості у хворих на гіпертонію.