Література

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №%5-6. – с.30.

2. Руденко Л.В. Організація кредитно-розрахункових операцій в банках: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2008. – 376.

Шепелюк Анастасія

студентка ІІ курсу економічного факультету НІ ЗНУ

Наук. кер.: ст. викладач Чернявська А.І.

Впровадження маркетингових методів у діяльність рекреаційно-туристичних підприємств

В статті розглянуто маркетингові комунікації як важливу складову діяльності рекреаційно-туристичного підприємства, обґрунтовано доцільність їх використання для досягнення успіху на видовому ринку. Управлінцям рекреаційно-туристичного підприємства запропоновано здійснювати постійний перегляд існуючої комунікаційної системи, застосовувати змішані стратегії.

Успішна діяльність рекреаційно-туристичних підприємств повинна забезпечуватися необхідними потоками інформації, які формують так звану систему комунікацій. Враховуючи зміни зовнішнього середовища, 80% стратегії як окремого рекреаційного підприємства, так і специфічної рекреаційної системи с цілому представляє стратегія маркетингу. Маркетингові комунікації як складова діяльності рекреаційно-туристичного підприємства потребують подальшого дослідження, чим підкреслюється актуальність даної публікації. Метою дослідження є науково-теоретичне та практичне обґрунтування доцільності використання маркетингових комунікації в діяльності рекреаційно-туристичних підприємств. Призначення маркетингових комунікацій рекреаційно-туристичних підприємств полягає в інформуванні потенційних клієнтів про саме підприємство та особливості його продукту. Маркетингові комунікації покликані дати цільовим аудиторіям уявлення про загальну маркетингову стратегію рекреаційно-туристичного підприємства за допомогою направлення їм спеціальних повідомлень з метою зацікавити їх. Ефективність маркетингових комунікаційних звернень у рекреаційно-туристичній сфері залежить фактично від видів каналів передачі інформації. Наприклад, у ролі основних каналів передачі звернення від комунікаторів до одержувача виступають працівники лікувально-профілактичних закладів, профкомітетів та фондів, про що свідчать результати проведеного опитування споживачів послуг санаторіїв. Інформацію про санаторії та характер їхніх послуг у 55,7% випадках респонденти отримали саме від них. Разом з тим, 27,6% опитаних здійснювали самостійний пошук інформації або мали минулий досвід з цього приводу; тоді як лише 16,7% респондентів отримали таку інформацію завдяки рекламі або в результаті особливих подій. Звідси випливає, що основні комунікаційні зусилля рекреаційно-туристичних підприємств спрямовуються не на споживачів, а на посередників. Разом з тим, 43,5% опитаних повідомили, що не можуть у повній мірі користуватися послугами санаторіїв саме через брак інформації та вільного часу; 35% рекреантів не можуть цього зробити через низьку купівельну спроможність; через інші причини - 21,5% опитаних. Дані результатів опитування безпосередньо стосуються показників ефективності діяльності санаторіїв, оскільки було з'ясовано, що за таких обставин санаторії залишаються недозавантаженими. Як бачимо, існує проблема належного впровадження системи маркетингових комунікацій.

Свої маркетингові звернення рекреаційно-туристичні підприємства повинні доставляти в будь-які місця, де тільки можливий контакт із потенціальними споживачами, а самі звернення повинні працювати на те, щоб переконати аудиторію в перевагах пропонованого продукту. Адже сьогодні, щоб привернути увагу споживача, слід використовувати різноманітні елементи комунікацій, постійно перебуваючи у пошуках чогось нового, і найголовніше, ефективного. Таке становище потребує перегляду комунікаційної стратегії підприємства. Результати дослідження свідчать, що комунікаційна стратегія рекреаційно-туристичних підприємств відповідає характеристикам стратегії вштовхування, ризик якої полягає в тому, що підприємство потрапляє в залежність від посередників за відсутності реального контролю над процесом збуту путівок. Обрати стратегію втягування, коли комунікаційні зусилля концентруються на кінцевому споживачеві, підприємство не може через соціальну специфіку послуг. Практичним виходом з цієї ситуації є застосування змішаних стратегій, які зможуть враховувати переваги вищезгаданих стратегій, дозволяють сформувати тактику та ефективний план дій маркетингових комунікацій.

Таким чином, маркетингові комунікації слід розглядати як важливу складову діяльності рекреаційно-туристичного підприємства, а правильне і, головне, уміле використання дасть можливість досягнути підприємству успіху на видовому ринку.